Дні минали практично не помітно.
Саюрі лежала в своїй кімнаті та дивилась на квітку зроблену з орігамі. Стару, потерту, де майже вицвіли слова ⟪Щастя⟫ та ⟪Посмішка⟫.
Вона дуже погано пам’ятала хлопчика,який це подарував, все немов покривало сяйво променів сонця.
⟪А я спочатку його сприйняла за дівчинку…Як бентежно⟫, — Саюрі зніяковіло хіхікнула.
***
Юкіхіро спокійно прибирав вітальню, після видраїної до блиску кухні. Він це робив абсолютно без нарікань чи складнощів.
— Ого… — здивувалась Саюрі, коли зупинилась на вході у вітальню.
— М? — Юкіхіро поглянув на дівчину.
— Я…А! Так ось хто та фея яка наводить порядок в домі, — Саюрі дещо по дурному розсміялась.
Юкіхіро підняв брови.
— Ким мене тільки не називали, а ось феєю вперше, — зауважив Юкіхіро та трохи розсміявся.
— А взагалі, Мудзукоші-сан, чому Ви прибираєте квартиру? — поцікавилась Саюрі.
— В цьому є щось дивне? — уточнив Юкіхіро. Саюрі похитала головою. — Просто я звик та привчений до прибирання. У нас в родині наведенням порядку займаються тільки чоловіки
— Ого, оце комусь повезе, — без іронії мовила Саюрі.
Юкіхіро знову розсміявся.
— До речі, не бажаєш щоб я прибрався в твоїй кімнаті? — запропонував Юкіхіро.
— Ні! — різко відповіла Саюрі.
⟪Аура колюча, але вона не розгнівана..Скоріше…Це більше нагадує сором⟫, — розмірковував чоловік. Наполягати далі вже не став.
***
На цьому концерті Юкіхіро стояв поряд з Цукуне. Поки не загорілися софіти і не заграла музика, серце завмерло в нетерпінні побачити все над чим старалась Саюрі з командою.
Глядачі схвильовано гомоніли. Заграла мелодія, сцена налилась яскравим світлом софітів*(Lisa - Addamars).
Саюрі жваво танцювала, та годом заспівала, супроводжуючи не менш жвавими рухами.
Юкіхіро завмер, відчувши наскільки сильно її аура охопила все довкола. Вона захоплювала увагу неймовірною енергією.
***
— Шкода, що мало пісень, мені треба розкритись на повну, – бадьоро каже Саюрі та потягується.
Шуфенг нахмурилась та невдоволено подивилась на дівчину.
⟪Ага, ща! Платити за все це сама будеш…Жодний концерт на цій планеті не окупиться, тупо через нестабільний стан з населенням і ставленням до нас⟫, — розмірковувала Шуфенг.
— Вітаю, увесь виступ був чудовим, Саюрі-сан, — з привітною посмішкою мовив Юкіхіро.
— Нарешті ти не прогуляв мій виступ, — Саюрі надула щоки.
— А… — Цукуне розгублено дивився то на Юкіхіро, то на Кохінату. — Так ось що за співачка під Вашою опікою, Мідзукоші-сан
— Ха?
— Саюрі-сан, знайомся, Орікасою Цукуне, працює з нами. Хлопець він хороший, але трохи сором’язливий, — з посмішкою каже Юкіхіро. Голос звучить спокійно, з нотами грайливості.
— Приємно познайомитись, Орікаса-сан, — з привітною посмішкою каже Саюрі.
***
Юкіхіро цього вечора було складно їсти. Він відчував ауру, яка наче в живіт била. Саюрі голодно дивилась на їжу на тарілці у чоловіка. Порції дівчини були мали та переважно з легкої їжі.