Саорі сидить на зручному дивані в кабінеті. Чоловік сів за свій стіл та склавши руки замочком, легенько схилив голову.
⟪Наче кабінет комфортний, але шось мені взагалі не зручно⟫, — подумала дівчина.
— Ну, що, Пані Зайченя, як Ви тут опинились? — з легкою та веселою посмішкою питає чоловік.
— Я… Цей… — Завагалась дівчина. — Співачка, і хотіла дебютувати на новій відкритій та облаштованій планеті… от, — Саорі розвела руками і старалась виглядати впевненіше. Проте в цій ситуації було складно. Подумки, вона ставила хрест на кар’єрі.
Юкіхіро задумливо послухава, оглянув дівчину оцінюючим поглядом.
⟪Аура у неї дійсно сильна, проте зарза її пригнічує знервованість. Треба розрядити цю атмосферу⟫
— Знаєте, Пані зайченя, дозволите зв’язатись з Вашим менеджером? — спокійно питає Юкіхіро. зберігаючи дружелюбну посмішку і простягнувши руку в сторону Саорі.
Дівчина спантеличено подивилась на чоловіка, поки той наполегливо та терпляче чекав номера.
— Ну… Можете поговорити з Хан Мейлін, — промовила Саорі та ледь натягнула посмішку. Вона підійшла та поклала візитку менеджерки прямо на стіл.
— Взагалі, всі питання на рахунок мене до неї, — вже більш впевнено мовила Саюрі.
Насправді Юкіхіро не витрачав довго часу та зв’язався з Мейлін, хоча через трохи вже рідні простори одне одного чули із шумом та перебоями.
— В принципі, я можу надати Кохінату Саюрі для допомоги досліджень, за умови безпечних виступів на нові облаштованій планеті, — спокійно сказала Мейлін.
— Звучить чудово, якщо я все правильно почув. Не переживайте. Кохіната-сан, буде під моїм пильним наглядом, — ввічливо мовив Юкіхіро.
— Не знала, що з менеджерки Мейлін-сан стала сутенеркою, — нервово хіхікнула Саюрі.
— Гм…
***
Юкіхіро не втрачав легкої посмішки, почав домовлятись з керівниками за дозвіл перебування Саюрі під його відповідальність. В таких речах як завжди, довше лише отримати саме погодження, чим його оформити.
Саюрі від нудьги зітхала, стоячи поряд з черговим кабінетом.
⟪І це на кораблі? А я наче в типову державну установу зайшла⟫, — зітхнула дівчина. Поки не почувся легкий свист. Вона підняла голову і побачила перде собою чоловіка. який був трохи вишчим за неї, і більше під середній чоловічий зріст.
— Що така красуня забула у нас? — очевидно фліртуючи, звернувся чоловік.
Саюрі ледь втрималась, щоб не нахмурити брови.
— О , Квентін-кун, не хочеш задачку? — одразу відкривши двері. жартома питає Юкіхіро.
— Ой, якщо це доглядати за цією красунею, то я за, – знизав плечима Квентін, ледь не кинувши хтивий погляд в сторону дівчини.
— Ой, ніколи не здогадаєшся — це провести інвентаризацію складу, — із заплющеними очима та незмінною посмішкою мовив Юкіхіро.
Квентін невдоволено фиркнув.
— Ну, що…Мудзукоші-сан, підемо далі? — запитала Саюрі та зітхнула з полегшенням.
Юкіхіро кивнув і неквапливо пішов далі.
Саюрі починало здаватися. що вони давно обійшли весь корабль.
— Доброго дні, непрохана Пані, — зі сторони ввічливо прозвучав високий чоловічий голос.
Саюрі обернулась та побачила чоловіка, по вигляду навіть хлопця не значно старше аз себе, з яскравим коротким червоним волоссям та жовтими очима.
— Тьорнер-сан, вічливіше до співпраці, з непроханою вона стане жаданою Пані на цьому кораблі, — з посмішкою мовив Юкіхіро.
⟪Його хоч шось може збентежити?⟫ — раптова думка промайнула в голові Саюрі, коли подивилась на Мідзукоші.