Саюрі іде поряд з кремезним чоловіком, який надиву нижче за Юкіхіро. Мідзукоші його не просто як колегу, а й друга — Суінбьорна Ендрю.
Хоча один ⟪плюс⟫ в цьому був — Ендрю виглядав доволі надійним.
Поки Суінбьорн відлучився за кавою, Саюрі зітхнула і прогулювалась в коридорі. Почувши знайомий голос, Саюрі на самих лише носочках підкралась до рогу та уважно слухала.
— Увесь час Ви сюди шось приводите, Мудзукоші-кун, — прозвучав доволі суворий жіночий голос.
— Ой, та ладно, Вам Сара-сан, Може це лише вдалий збіг. Тим більш, співачка в співпраці — це більше уваги до нової планети, — доволі ввічливо та оптимістично зауважує Юкіхіро.
— Тільки цього не вистачало Шуфенг… В цілому це тепер під вашою відповідальністю, — жінка зітхнула.
— Не це, а вона
⟪Я звичайно щасливиця на розмови про себе⟫, — подумала Саюрі та відвела погляд.
***
— Саюрі-чан, головне лише не дратувати Шуфенг-сан, — зауважив Юкіхіро та підняв вказівний палець.
Саюрі нахмурила брови.
— Це ти їй задачку підвалив, бо Шуфенг дратується на все, гірше тільки Фарлоу, — Ендрю потер потилицю.
— А Ви вмієте втішати, — з іронією мовила Саюрі та ледь подавила зітхання.
⟪Хоч Мідзукоші-сан і дивний жартівник, або постійно на хвилі гумору, він не виглядає, як хтивий чоловік з купою темних думок⟫, — Саюрі уважно подивилась на Юкіхіро.