4 глава

     Ендрю видохнув сигаретний дим та подивився на Юкіхіро. 

— Як ти цього зайчика знайшов?…Тільки не кажи що по аурі… — цікавиться Ендрю.

— А я нічого казати і не буду, — Юкіхіро знизав плечима.

— Серьезно по аурі… — Ендрю похитав головою та потушив цигарку об край смітника, після чого викинув недопалок. 

     Ендрю нед уже вірив в усі ці містичні підходи, але всупереч цьому мав звичку довіряти другові. Скепсис завжди межував з особистою повагою. 

***

     Юкіхіро приготував вечерютаі поставив останню страву на стіл.

— Ого, а як смачно пахне, Мідзукоші-сан, — з посмішкою мовила Саюрі коли сіла за стіл. 

— Дякую, — усміхнено відповів чоловік та теж сів за своє місце. — Я ще і першокласний прибиральник, — чоловік грайливо підморгнув.

— Не знаю що з прибиранням але омурайз дуже смачний, — жваво відповідає Саюрі. 

     Юкіхіро та сам спокійно їв те, що наготував. 

— Саюрі-сан, а скажи чесно, кому в голову прийшла ця ідея зайцем прокникнути на дослідницький корабль? — спокійно запитав Юкіхіро і зробив ковток чаю.

    Саюрі ледь не подавилась,трохи знервовано озирнулась.

— Ну…

— Не бійся, я залишу це між нами

— Мейлін-сан… Вона хотіла влаштувати мені незвичайний досвід, — Саюрі відвела збентежений погляд.

— Ну… Можна сказати вона справилась на всі сто балів, — Юкіхіро похитав головою .

     Саюрі продовжила їсти салат та картопляні крокети. 

— А сама ти хотіла би першою виступити на нововідкритій планеті? — зацікавлено запитав Юкіхіро.

    Саюрі підняла здивований погляд. Очі заблистіли.

— Взагалі так, це дуже гарна можливість заявити про себе, коли тебе першого запрошують на нову велику сцену, — чесно відповідає Саюрі. 

— Ось воно як, — задумливо відповів Юкіхіро. 

— А можна таке питання, Мідзукоші-сан? — уточнює Саюрі.

Юкіхіро кивнув.

— Скільки Вам років? 

— Двадцять вісім, — спокійно відповів чоловік.

    Саюрі полегшено видихнула.

— Як добре, що різниця не суттєва, я тоді до Вас швидше звикну

— Поки ми ділимо одне житло, ми обов’язково приживемось, — доволі весело зауважив Юкіхіро. 

— Не робіть вигляд ніби не розумієте про що я, — Саюрі ображено надула щоки.

⟪Вона дійсно мила⟫

***

     Шуфенг з усім скрипом та майже дистанційною допомогою Мейлін змогла домовитись за перший концерт. 

     На планеті вже є жителі, але вивчати культуру та безліч перемовин — точно заберуть час.

⟪Ось чого Мудзікоші такий радісний…Він випдаково отримав джокера в рукав…Ось хитрий він⟫, — Шуфенг цокнула язиком. 

     Не хотілось тільки згадувати як Саюрі відповідально всіх кого могла ⟪припахувала⟫ на декорації, ефекти, якусь ще та рекламу.

⟪Як мед так ложкою хоче… А нічого що на цій планеті незрозуміле населення…Першопроходця сцени⟫, — Шуфенг нетерпляче барабанила пальцями по ліктю.

     Заграла бадьора музика та почувсвся шепіт*. 

     Сцена нагадувала доволі різноманітну декорацію, де Саюрі використовула всі її можливості, немов купаючись у світлі софітів.   

     Саюрі бадьоро рухалась в обтягуючому чорному костюмі з міні спідницею та подібному верху, який відкривав плечі, але закрив руки майже до долоней. 

    Шуфенг почала покачувати головою в такт.

— А ця дівка не така погана, — прошепотіла Шуфенг, уважно спостерігаючи за нею.

    Цукуне стояв недалеко від Шуфенг та зачаровано дивився на молоду співачку.

***

     Юкіхіро відчув неймовірно сильні імпульси аури. Він завмер та озирнувся.

⟪Невже у неї настільки могутня аура…Ні, саме могутня…Це слово підходить. Відчуття, немов вона ось тут стоїть⟫ — розмірковував Юкіхіро. 

— Ендрю-сан, нагадай мені, а хто там ще з Кохінатою-сан, крім Шуфенг-сан? — питає Юкіхіро.

— Га? — спантеличився Ендрю. — Знається Цукуне…

⟪Я вперше не можу відчути ще аури… Її аура поглинає просто все⟫, — подумав Юкіхіро.

— А, дякую, тепер хоч спокійним за нею можу бути, — відповів чоловік і легко розсміявся. 

    Зустріч з цією дівчиною виглядала все більш доленосною, ніж здавалось на перший погляд.