Чоловік сидів в зручному кріслі та розбирав документи з безліччю формальностей та дрібних шрифтів. Почувся стукіт у двері.
⟪О, знайома аура…Щоправда, в цей раз він втомлений⟫, — чоловік всміхнувся, коли зайшов інший, більш кремезний, к короткою стрижкою.
— Ендрю-сан, щось сталось? — спокійно питає той та схиляє голову над столом.
— Юкіхіро, та це піздець, хтось проник на корабль, тепер шукаємо, — Ендрю тяжко зітхнув та сів на диван.
— Так, давай я допоможу, а то від цих документів голова давно стане, як бетонний блок, — спокійно відповідає Юкіхіро та встає з місця.
Коли чоловік піднявся, він був трохи вищий за товариша.
— Та, ти все знайдеш, — Ендрю махнув рукою.
Покинувши кабінет, вони йшли коридорами корабля. Юкіхіро кивнув в знак вітання до юнака, значно молодшого за себе.
⟪Ай, Цукуне-кун, від чого ти зараз нервуєш? Знову дівчину бачив і всі слова певно забув⟫, — з гумором подумав Юкіхіро.
— Ого, хто з кабінету за цілий день випозв, — кепкуючи промовила жінка, яка стояла поряд зі стіною.
— Так-так, розім’ятись корисно, дякую за турботу, Шуфенг-сан. — абсолютно не втрачав обличчя та легко посміхався Юкіхіро, коли йшов далі.
⟪Її аура завжди трохи темна та агресивна, в будь-якому випадку, довіри вона не викликає⟫, — задумався чоловік.
Крім знайомих аур, він відчував якийсь сильний імпульс, світлий та теплий.
⟪Тут дійсно є хтось ще…Але хто…⟫ — Юкіхіро озирнувся. Вони проходили повз кабінет керівника данного космічного проекту - Шервуд Сари.
⟪Холодна і темна атмосфера журби у неї⟫
— Ц…Коли вже ми приземлимось кудись, — чоловік з буро-рудим волоссям цокнув язиком.
— Не задавай тупих питань у нас і так мегашвидкісний корабль, — обурився Ендрю.
— А ти не лізь!
⟪Квентін…Завжди такий. У нього божевільно збуджена аура, а при будь-якій милій дівчині він і взагалі в сірник перетворюється⟫, — замислився Юкіхіро і опустив долоню на плече Ендрю, щоб трохи заспокоїти колегу.
Чим ближче вони йшли до складів з провізією та різними матеріалами, невідома аура ставала все сильніше та сильніше.
— Ой, ой, заблукали, на Вас обох це не схоже, — спокійно мовив чоловік з темно-червоним волоссям та поправив окуляри. Його статура була худорлявою навіть в порівнянні з самим Юкіхіро.
— Так роботу виполняємо, — Ендрю знизав плечима.
⟪Елан…Тем не надійна аура…Він дуже темний і дещо слизький, нагадує зіпсовану воду, заржавілу⟫, — зітхнув Юкіхіро.
— Ендрю, як тобі минулий ⟪спаринг⟫, спина не болить? — прозвучав трохи низький але безсумнівно жіночий голос.
⟪Ця аура зіткана з леза, крові та непохитної віри…Еріпійо як завжди⟫
— Ой, краще не питай, — чоловік махнув рукою та нахмурився, коли дивився на непривітну дівчину з коротким, трохи скуйовдженим рожевим волоссям.
***
Дівчина присіла на підлогу в танцювальному залі та дістала рушничок, щоб витерти піт.
— Саюрі-тан, — привітно мовила жінка з темно-русявим довгим волоссям.
— Мейлін-сан, до чого мені слід готуватись? — з ентузіазмом каже Саюрі і піднімає голову. Вона трохи поправляє темно-персикове волосся.
— Ай, моя, Саюрі-чан, — Мейлін турботливо посміхнулась та погладила дівчину по маківці голови.
— Що?! — спантеличено викрикнула Саюрі та подивилась на Мейлін.
— Так-так. ми повинні прийняти участь у новому проекті держави і дебютувати раніше всіх співачок на Аматерасу! — сказала Мейлін.
Саюрі задумливо барабанила пальцями по столу. Вона відчувала, що ця авантюра небезпечна, як більшість, на які підштовхувала менеджерка
— Ну, я постараюсь, — зітхнула дівчина.
***
⟪Чому?Чому я на це погодилась?⟫, — думала Саюрі, притискаючи підборіддя до колін.
Вона відчувала себе тим ще зайцем. Раптово яскраво спалахнуло світло. Дівчина поспішила приповзти за одну з великих коробок.
Саюрі завмерла як над нею виникла тінь. Він схилився трохи. Вона відкрила очі та побачила дуже високого чоловіка, середньої статури, з майже білосніжним коротким волоссям, а світила шкіра в поєднанні з аристократичними рисами обличчя — зачаровувала.
Саюрі уважно роздивлялась чоловіка та зустрілась з його вузькими синіми очима.
— Ах, так ось хто тут зайченя без квитка, — чоловік раптово дружелюбно посміхнувся.
Саюрі відкривала рот, як рибка в спробах щось сказати.
— А тепер не бійся, я Мудзукоші Юкіхіро, член екіпажу даного кораблю. А Ви хто, Пані Зайченя? — він тихо розсміявся, після того як задав питання.
— Я.. це… — Саюрі не могла й слова зв’язати.
⟪Мені піздець і моїй кар’єрі теж⟫