Справжнє кохання Лаксаса

Немає нічого важчого за очікування. Зринути б, втекти або підскочити. Але доводиться сидіти на дупі рівно і чекати. Ждати і дожидати. І під час очікування людина пізнає істинний сенс життя. Всю гіркоту, біль та розчарування днів своїх. Минулих і майбутніх.
Світловолосий хлопець зігнувся над письмовим столом діда й обережно виводив слова на папері. Рядок за рядком, його думки лягали рівною лінією. Ззаду тихенько підійшов Макаров.
- Онучку, ти захворів? Чи давно ти писати почав? Чи Люсі допомагаєш?
Лаксус сіпнувся і спробував сховати листки. Він так сильно знітився, що випадково випустив пару блискавок. За кілька секунд записи згоріли, розлітаючись по кімнаті. Дід із онуком мовчки за цим спостерігали.
- Твою ж наліво! – Вилаявся Лаксус, повільно шаленіючи.
- І-хі-хі, здається, мене Міра кликала. – З паскудненькою посмішкою, вкрившись холодним потом, Макаров накивав п’ятами.
На першому поверсі майстра гучно зустріла уся гільдія. Той широко всміхнувся, схопив першу пляшку, що втрапила під руку, і проголосив тост:
- За Лаксуса, що перестав бути понурим козлом і став філософом-любусею!
- Бухаємо! – Ревіла гільдія, лякаючи випадкових перехожих.
Тільки Кана засмутилася від цієї новини і, сповнена обуренням й алкоголем, спитала:
- Це з якого такого хріну Лаксус,.. гик,.. більше не Лаксус?
- Він тепер письменник. Як Люсі.
- І чого ж він такого написав,.. гик?
- Зара, я запам’ятав, коли піддивлявся… - І Макаров видав дослівно все, що встиг прочитати зі спалених аркушів.
Гільдія замовкла. Але лиш для того, щоб набрати більше повітря і спитати:
- Лаксус закохався, чи що?!
- А про це я не подумав, - чесно зізнався майстер. – Цікаво, в кого ж?
Тим часом, до гільдії чимдуж нісся Фрід. Він поспішав до Лаксуса. Джастіна лякала думка, що він запізниться і прогнівить голову Громовержців. «Капець, як я міг так уплутатися? А все цей довбаний Бікслоу! Вб’ю гада!» - панічний біг думок надавав швидкості ногам. Фрід з усіх сил притискав до грудей згорток.
Лаксус же нарізав кола по другому поверху гільдії. Він вже зовсім втомився від очікування, та й не властиво йому когось очікувати. «Спущусь, хоча б бухну з Каною».
Коли блондин підійшов до головної алкоголічки Фіора, у всіх присутніх відвисли щелепи. І новий покрик зруйнував сонливу тишу над Магнолією:
- Так це КАНА?!
Здивований Лаксус поглянув на друзів:
- У сенсі?
- Ти кохаєш Кану?! – Тихенько пропищала Леві, ховаючись за Гажилом.
- Чого?! – Тепер була черга Лаксуса кричати. Він вже хотів щось або когось шарахнути блискавкою, коли різким рухом відчинилися двері будівлі, і увірвався замилений як кінь Фрід.
- Ла-Лаксус, я тут. – Джастін трохи затинався, адже у його товариша був погляд вбивці. – Вибач, я не хотів змушувати тебе чекати. Прошу, прими мої вибачення! О, Лаксус!
Фрід упав на коліна від швидкого й виснажуючого бігу, але після його слів у фей перемикнуло у головах і вони як на духу видали:
- Лаксус і Фрід пара?!
Очманілий Макаров не міг видати ані звуку. Так само, як і Лаксус із Фрідом. Але якщо останній рум’янився від зніяковілості, то дід із онуком червоніли від гніву. Щоправда, вони не встигли нічого зробити – їх випередили.
- Ви зовсім останні мізки пропили?! ГИК! – Рявкнула, як не дивно, Кана.
- Це хто бовкнув?! – Одночасно випалив Лаксус.
Молодший Дреяр навмисне повільно підійшов до Фріда і вихопив дорогоцінний згорток. Він урочисто розгорнув папір.
- Ось моє істинне кохання.
Повільно, наче на сповільнених кадрах у фільмі, хлопець розгорнув свою шубу. Тільки з хімчистки, шуба пахла свіжістю і ледь не сяяла. Побачивши цю річ, Лаксус моментально заспокоївся. Він притиснувся обличчям до хутра та глибоко вдихнув аромат. Від цього його щоки та ніс стали ніжно-рожевими, а погляд томним.
- Я зачекався, моя люба. – Муркотіння рвалося з широких грудей блондина.
Макаров, що спостерігав за цим, зміг вичавити з себе лише три слова:
- Все, пизда мріям про онуків…