Її руде волосся

Беатрікс Брукс дивилася на Скарлетт Рейн, наче на богиню.

Хоча рок-виконавиця гурту “Характерниця” більш за все нагадувала хіба що руйнівницю Калі. Розпашіла від постійного стрибання по сцені, вона випромінювала нестримно-агресивну енергію, а низький хриплуватий голос із помітним акцентом викликав у Брукс мурашки по шкірі. Скарлетт була родом з України, тому її акцент одразу було чутно. Та жінка перетворила це в ту особливу рису, що вирізняла її голос серед інших. Її тверда “р” у піснях нагадувала гарчання вовчиці. Беатрікс аж дихання перехоплювало від того, як Рейн промовляла - “Ready?” - розтягуючи перший звук.

Нарешті її ікона, яка виконувала пісні Беати, була так близько, осяяна миготливим світлом софітів, а її мокре від поту коротке волосся спалахувало рудими полум’яними іскрами.

І це полум’я могло підпалити весь світ.

Беатрікс продавала в інтернеті свої тексти пісень абикому, щоб мати хоч трохи грошей і платити за квартиру. Незграбній світловолосій студентці факультету мистецтв було важко знайти роботу, бо вона постійно щось скидала, ламала, розбивала і падала сама. Дівчині було все одно, хто купує її тексти, аж поки одного разу в магазині вона почула жіночий голос, що співав її слова. Брукс так і завмерла, заворожено слухаючи пісню, яка аж бриніла від емоцій. Чому Беатрікс ніколи не думала, що в рок-обробці слова набувають нової сили? Їх неможливо не почути. Вони разом з барабанним дробом, з акордами бас-гітари проникають одразу в кров і розтікаються по венах, витісняючи всі інші думки. І ти відчуваєш лише пісню, а цей заворожливий голос завжди звучатиме у твоїй голові.

Отак і почувалася молода студентка, коли стала слухати пісні “Характерниці”. Вона могла лиш милуватися витонченим, гострим, трохи хижим обличчям Скарлетт, бо грошей на квиток усе одно не вистачало. Та й концерти проходили далеко.

Та якось Скарлетт таки приїхала до міста, де жила Беатрікс. І студентка спромоглася нашкребти грошей на квиток. Нічого не могла вдіяти. Хотілося лиш раз побачити цю пристрасну жінку вживу. А там якось буде.

Рейн завершила чергову пісню. Барабани били, як божевільні. Жінка широко посміхалася, окидаючи публіку сірими, як грозове небо, очима, неймовірно виразними завдяки макіяжу. Беатрікс була певна, що в цих очах можна побачити як просвіт сонця, так і люті блискавиці. Жінка була вбрана у розстібнуту шкіряну куртку з вишитими червоними маками, вузькі бриджі з безліччю ланцюжків на них і високі масивні черевики. Під курткою була приталена чорна блуза з такими ж вишитими маками. Шия блищала від поту і здавалася посипаною блискітками.

- Нумо, я вас не чую! - заволала Скарлетт, відкидаючи пасма волосся з чола недбалим рухом. Зала вибухнула криками і оплесками. У Беатрікс заболіли долоні, так активно вона аплодувала цій жінці.

“Вона прекрасна”, - думала студентка, прикриваючи очі, коли софіти світили в обличчя, - “вона неймовірна, надзвичайна, талановита…”

Скарлетт тим часом зістрибнула зі сцени і всілася скраю. Зблизька було видно, як часто здіймаються її груди, а на тонких губах з’являється стомлена посмішка. Все ж таки вона була людиною.

- Цю пісню я б хотіла присвятити одній людині, яка зробила для мене дуже багато, хоч і сама не усвідомлює цього, - мовила Скарлетт, схиливши голову, - та я й сама не думала до певного часу. Дякую за всі тексти пісень, які щойно тут пролунали. Я не знаю, хто ти, де ти, звідки ти, та кожне твоє слово я відчула всією душею. І для тебе я написала відповідь.

Ця пісня відрізнялася від інших, бо була скоріше рок-баладою з елементами українського фольку, ніж ліричною піснею. Беатрікс зі сльозами на очах слухала легенду про кохання однієї жінки до іншої. А опісля довго не могла зрушити з місця, поки люди розходилися й робили фото з гуртом. Дивлячись на чергу, яка вишикувалася довкола виконавців, студентка посміхнулася. Вона й так отримала більше, ніж сподівалася. Скарлетт і не помітить її. Та й саму жінку за натовпом не було видно. Надягнувши легку куртку, Брукс пішла до виходу. На вулиці вдихнула осіннє морозне повітря й повернула за ріг.

- Що, отак просто підеш? - Беатрікс здригнулася, почувши знайомий хриплуватий голос. Неподалік під ліхтарем стояла Скарлетт, тримаючи в руці цигарку. Замість шкірянки на ній була на кілька розмірів більша світла куртка з каптуром. Руде волосся іскрилось у блідому світлі ліхтаря — яскраве й пекуче. Його хотілося торкатися, не боячись обпекти долоні в цьому мерехтливому вогні. Жінка видихнула дим і насмішливо глянула на студентку.

- Я… ви… - Беатрікс, здається, забула, як говорити. Та за мить отямилася. - Що ви тут робите? Я гадала, ви з фанатами.

- Я ще їх побачу, - відказала Рейн, - а от моя найпалкіша фанатка, яка подарувала мені стільки текстів, іде по-англійськи. Ти ж не британка? А то жарт буде невдалим.

- Американка, - автоматично відповіла Беатрікс, - я гадала, що ви зайнята, тож…

- О, ні, я не прийму твоїх відмовок, - Скарлетт викинула недопалок в урну і підійшла до студентки, - я не для цього приїхала сюди. Знаєш, скількох айтішників я задовбала, поки вони допомогли знайти тебе, люба Беатрікс?

- Ви мене шукали? - здивувалася дівчина. Рейн закотила очі.

- Та звісно, шукала, - невдоволено озвалася вона, - а як я ще маю тобі подякувати? Якась талановита особа за безцінь продає такі чудові тексти. І мені це добіса не подобається. Тому або працюєш на мене, або перестань викладати свою творчість на загальний доступ. Це принизливо.

- Ви хочете, щоб я працювала на вас? - Брукс була в шоці. Вона дивилася на обличчя жінки, шукаючи тінь брехні. Та лише скривила губи.

- Хочу, - сказала вона, - але довго чекати не буду, бо в мене тур. Тож якщо до завтра не вирішиш…

Беатрікс щасливо посміхнулась і кивнула. Поки що достатньо просто бути разом зі Скарлетт. Можливо, колись вона зізнається цій жінці в почуттях.