Блум кусала ніготь, видивляючись у натовпі знайомий силует. Як Ізідора-то не упізнати, скажіть? Двометровий здоровила з ходою від стегна на п’ятнадцяти сантиметрових шпильках… Такого захочеш, не проґавиш. Спочатку найкращий з плавання (займав лише перші місця, золоті медальки, грамоти — все йому одному, а Блум кусала лікті й ставала серед дівчат третьою), з відзнакою закінчив школу, а тепер Ізідор Хьольд — найкращий на всій германістиці, знавець майже всіх — мертвих і живих — скандинавських мов.
Блум тихо видихнула, намагаючись зібратися.
Його в інституті філології прозвали Айсі чи Сніговою Королевою (більше за кольором волосся, він фарбував їх у платину, ніж через характер: Ізідор полюбляв вечорниці, дівок і текілу).
Айсі-Айсі-Айсі.
– Айсі!
Ізідор оглянувся, одразу ж знайшов її поглядом, посміхнувся неприємно. Так, на один бік щетинистого лиця.
– Блум, яка неприємна зустріч. Щось не термінове, сподіваюся? Хочеться тебе проігноровати.
Блум притиснула книги до грудей, скривилася.
– Термінове, – на жаль, виглядати такою ж незворушною як він у неї не вийшло. У неї ніколи не виходило бути як він, не те, що кращою.
– Не чую.
Він зробив до неї широкий крок, схилився, щоб краще чути. В ніс ударив запах ментолових цукерок, вишневих цигарок і жуйки. Ізідор палив багато, дуже багато, й голос у нього був хрипким, і кашляв він іноді. Зі старшої школи ще, коли його батьки розлучилися.
– Навчи мене норвезькій.
Блум втиснулась лопатками в стіну, відчуваючи, що ноги стали якимись неприємно м’якими. Відчула себе негідною стояти поряд з ним, дихати одним повітрям. Хто вона — сирота, а хто він — заможний синок заможних батьків?
– В тебе ж голова тупа, не подужаєш.
– Я заплачу!
– Тобі життя не вистачить, у мене такий прайс.
Дівчина випростувалася, вперто насупившись, вирішивши йти до кінця. До переможного.
– Я знаю, що ти почав учити польську. Я допоможу тобі, а ти мені. Так на так, м?
Айсі відхилився трохи, критично оглядаючи її. Від стареньких кед, що розлізлися, вище — потерті на колінках джинси, дивакуватий рожевий топ з зайками, зупинившись на старій туші, що обсипалася на щоки. Хмикнув.
– Ти кумедна. Я подумаю.
Ізідор розвернувся, махнув високим хвостом, заїхавши кінчиком Блум по носу. М’ятний. Шампунь м’ятний.
Айсі пообіцяв написати ввечері.
Блум думала про нього весь день, коли йшла додому, коли сиділа у ванній, спостерігаючи, як ще не намокле волосся розповзалося, ніби змії, у воді, коли робила домашнє завдання, зітхаючи через раз.
Все ж прислухатися до Флори не варто було. Навіщо вона її підштовхнула на це? Ну так, проблеми з норвезькою, ну так, вічні хвости та роздратований викладач. І ранок ж почався як зазвичай з поганої оцінки та жалісних поглядів одногрупників.
– Мені потрібен репетитор, – сказала тоді Блум у порожнечу, а почула Флора.
– Це проблема?
Флора підвела голову від телефона, де роздивлялася профіль Гелії — талановитого молодого художника з Франції, здається.
– Очевіще. Моя мама тільки відкрила свою справу, а тато збирає мені на байк.
– Але репетитор важливіше за байк, ні?
– Ні.
Флора м’яко усміхнулася. Вона завжди так робила, коли вважала співрозмовника недостатньо розумні, а говорити правду не хотіла.
– Може, спитаєш у студентів? У того ж Айсі, ви ж з ним знайомі?
– Ще з садка.
– Запитай у нього.
– У цього гада?
– Не такий ж він і гад, вередливий трохи та й все.
“Вередливий трохи”, – Блум подумки передражнила Флору, впала на ліжко, як телефон пікнув.
– Ок, – прочитала дівчина.
Ок.
У неї що з’явився шанс на нормальний диплом? Сама Снігова Королева вирішила допомогти!
– Ну й царська ти дупа, Іззі.
Блум швидко застукала по клавішах, набираючи стандартно ввічливу відповідь, але Айсі продовжив:
“Поговоримо за грушою. не хочу щоб мене бачили з обірванкою”.
“ок.”
Ок — їхнє улюблене слово, знаєте.
“За грушою” — це майже під вікнами ректора, подалі від курилки та головного входу, подалі від допитливих вух, але ближче до Грізельди.
Айсі облюбовав місто під дичкою, яка застала ще засновницю Алфеї.
Ізідор курив, сидячи прямісінько на траві, кінчик його довгої коси ховався в кущах айстр. Хлопець зняв туфлі та ворушив пальцями з педикюром. На великому пальці виблискувала тоненька золота обручка.
Блум знову відчула себе безштаньком, могла б, наприклад, хоч нафарбуватися. Зачіску зробити нормальну…
– Сядь, стоїш над душею, наче хреста поставили. Ти наче не кадиш. Тік-таку? Теж ні? Тоді може… – Айсі зірвав конюшину та протягнув їй.
Блум розгубилася, невитончено гепнулася на п’яту точку.
– Бери, бери, це може бути остання квітка, що подарував тобі чоловік.
– Ти мене дістав. Курче.
Ізідор схилив голову до плеча, з цікавістю досліджуючи дівоче обличчя, доторкнувся холодними кісточками до її палаючої рум’янцем щоки.
– Курче? Це лайка?
– Ні, курво, взагалі ні.
– Ну вже курву я знаю, – він закотив очі. – Будеш приїжджати до мене додому. Тільки, прошу ці, в нормальній удяганці. У моїй сестри алергія на несмак.
– У твоєї сестри немає алергії на твій макіяж?
Айсі посміхнувся, облизав кінчиком язика верхню губу. Блум на мить перестала дихати, дивлячись в його холодні, блакитні-блакитні, неначе паморозь на склі, очі.
– Ти мене почула. Завтра о сьомій. Запізнися, хуй тобі, а не допомога.
Блум сором’язливо втекла, чітко та ясно усвідомлюючи: вона не проти. Й так, вона уявила вже, як він цілував б її, як палко б шепотів на вухо, як притуляв б…
І дітей вони назвуть Сара, Мілі та Вольдемар.
Мешкав Ізідор в багатому кварталі, де Блум зазвичай гуляла та щиро не розуміла, як у такій красі можна жити. Старовині будівлі на два-три поверхи з білим чи блакитним облицюванням, помаранчевою натуральною черепицею, акуратні садки та дворики. Хвойний ліс поруч, там, мабуть, зручно бігати зрання. Цікаво, Айсі так робив?
Вона задзвонила у двері, роздивляючись кручену ручку з мордою лева.
Ні, добре, що вона не сказала йому на випускному “я кохаю тебе, Іззі” та не полізла на шию. Вона могла. Набражилася тоді до свинячого вереску, плакала всю ніч у підсобці, коли побачила, як він милується з Тританусом. Взагалі Тритануса — головного суперника Айсі в секції плавання — звали Бред, але всім було байдуже.
– Зависла?
Айсі заклацав перед її обличчям, повертаючи в реальність.
Блум сама не знала, чого очікувала побачити, але точно не кроп-топ і короткі шорти, які ледве прикривали міцні сідниці. Акуратний браслеток на нозі, родимка на надколінку, світлі кілечка волосся, що спускалися від пупка. Боже, як такого не кохати?
– Що?
– Заходь, кажу.
Всередині все було в біло-блакитних відтінках з вкрапленням синьо-сірого чи перлинного. Багато пальм та старовинних ваз, картин, пухнастих килимів і фотографій сім’ї. Чомусь це все виглядало таким особистим, що у Блум забивалося дихання. Пахло солодкувато — ароматичними паличками.
– Ти один живеш?
– З сестрою. А що, в нас є плани? – він хитнув спокусливо сідницями, припідняв брів. Блум почервоніла. – Пити будеш? Є сухе червоне, біле напівсолодке чи ти більше з коньяком товаришуєш? Може, лікер?
Вона слухняно зайшла за ним на кухню, боса ступала теплою підлогою. Айсі виглядав домашнім, аж одур брав, Блум більше не могла думати — вона хотіла торкатися його, цілувати, куди доведеться, та просто бути поруч, бути ближче за всіх, кого Ізідор трахав.
“А він мене навіть не облапав, – дівчина залишила речі на барному стільці, – настільки йому огидна?”
– Ти запросив мене, щоб споїти?
– Ну що ти. В нас жеш просто уроки, Блум, про що ти думаєш?
“Блядун”, – фиркнула вона подумки.
Він дістав з бару пляшку вина, прибрав все з барної стойки рухом фокусника, хлюпнув собі червоного, прицмокуючи пригубив.
– Даремно відмовляєшся спробувати справжній алкоголь, а не той порошок, яким ти труїшся.
– Я не ти. Ніяких гульок.
– Нудна сіра мишка. Нічого не змінилося.
– Я обережна та не хочу засмучувати своїх рідних.
– Ну-у-удно!
Блум підібгнула губи, роздратовано поправила сукню, якось раптом усвідомивши, що одягла вона блідо-блакитну з темно-синіми стрічками. У колір дому Айсі.
“Ну подивись, як я ідеально вписуюся в обстановку!”
– Гаразд. Гаразд! Дай своє вино.
Ізідор задумливо роздивлявся її профіль, зітхнув.
– Чому ти така напружена? Розслабся. Я не з’їм тебе.
– Ну так, я ж не модель, у мене немає ніг від вух і цицьок, що б вивалювалися з декольте, – Блум стиснула тонку кришталеву ніжку фужеру, злилася чогось.
– Так тебе це все ж хвилює.
– Ні.
– Хвилює, – він хихикнув задоволено. – Ти мені подобаєшся.
– Брешеш.
Він уперся ліктями в стільницю, наближаючись до Блум, лизнув у губи дівчину. Провів кінчиком язика по верхній, легенько прикусив нижню.
Дівчина задихнулася.
– Ти просто хочеш мене трахнути.
– Якщо б було все так просто, Блум! Але з тобою ніколи просто не буває. Суко.
Він потягнув цигарку, поки Блум палила його поглядом, допиваючи келих маленькими ковточками. Він хотів її, вона його. Так у чому проблема? У почуттях?
– Я тебе не розумію, Ізідоре.
– А можна без вимушених відвертостей на першому майже побаченні?
– Можна.
– Добре-добре, – він глибоко вдихнув. – Ти просто мені подобаєшся. Приблизно стільки, скільки я себе пам’ятаю. Задоволена?
Блум смикнула плечем. Мабуть, це помилка, й вона пошкодує. Коли-небудь. Потім.
У нього розширилися зіниці, коли Блум зісковзнула вниз, поцілувала його в тазову кісточку, ледь полоскотала язиком шкіру біля резинки боксерів. Нижче, ще нижче.
– Блядь.
Він штовхнувся їй у рота, замружився, відкидаючи голову. Волосся розсипалося його плечами, лягло плащем на спину. Блум зрозуміла, що давно була закохана. Ще зі школи, коли Ізідор підійшов і зруйнував її пісочний замок, опаливши презирливим поглядом.
Блум зіщулилися, дражнячи язиком-руками, упираючись колінками в кахельну підлогу. Поскрипував стілець, цокав годинник на стіні. Тік-так. Тік-так.
Айсі захрипів, збираючи її рижі кучері в кулак, зарухався різкіше, грубіше. Блум шльопнула його в помсту по стегну, дряпнула короткими нігтями по гомілці, погладила потім.
Чорт забирай, як же він гарно хрипить.
– Бісове дитя.
Блум усміхнулась губами, що блищали від змазки, показала зубки, протягнула запитання, наче патоку:
– Тобі сподобалося?
Він витер їй підборіддя, очі у нього наче сміялися, теплі-теплі.
– Багато чого хочеш.
– Тебе хочу, – вона знизала плечами. Тільки тебе, мій любий.
Хлопець поцілував її, провів язиком піднебінням. Блум замугикала, обвиваючи руками його шию, осідлала його коліна, притуляючись животом до його грудей, відчула швидке биття сильного серця. Стало так млосно раптом, гаряче. Ось він, хлопець з її снів, з її мрій, поруч, майже шкіра до шкіри, й не дихається, не думається. Скільки позаду безглуздих сварок, щоб зараз бути настільки близько, га.
– Чому ми не робили цього раніше? – Ізідор хмикнув, забираючись холодною долоню під сукню.
– Не зна-а-аю, – голос зірвався, перейшов у короткий стогін-схлип, коли Айсі ущипнув за сосок крізь ткану.
Хлопнули вхідні двері.
– Бро, я прийшла!
У Айсі обличчя перекосилося від страху. Він підхопив Блум, впустивши на барную стойку, натягнув шорти назад.
– У нас гості? О. О-о-о, ти ж Блум? Мені брат стільки розповідала про тебе!
– Джулі, – Айсі потер червоне обличчя, – могла б попередити.
– Вибачай, рідний. Не подумала. Так мені вас вітати?
Блум засміялася, пригладжуючи розпатлане волосся.
