Політ

  —А ти не міг зразу попередити про свої наміри, га?!—Агенству не часто доводиться бачити Накадзіму в стані гніву, а от Акутаґава майже кожен день спостерігає за таким дивовижним, для інших, явищем, як злий та неконтрольований Тигр.—Я ж чуть богу душу не віддав!—Як би хтось їх бачив в цю хвилину, то очам своїм не повірив. Всі звикли вважати, що саме Аку головний в дуеті, звичайно спочатку так і було, але з часом, щось пішло не в ту сторону. Вони пішли не так. Хоча це й зрозуміло, була б така сцена пару років назад, від тигра і крові не залишилось.—Ти мене взагалі слухаєш, чи ні?!—І знову він починає бубоніти. Бла-бла-бла. Та скільки можна вичитати? Ну зробив одну витівку і, що тепер вмерти? Як йому вистачає ще сил говорить? От тобі і пухнасте чудо.

  —Ну подумаєш, хто ж знав, що ти боїшся висоти? Не міг сказати?—О, зараз почнеться страшне. Ацуші й так дуже сердитий, а тут ще сліпі обвинувачування, підливають масло в вогонь. Він зупинився ходить колом.

  —Що? Так ти, ти, сам без попередження це зробив, як міг тобі сказати це раніше?!—Якщо ця суперечка зараз не зупиниться, відчуваю комусь буде дуже боляче. Ацуші вже навіть порикує коли кричить і це може означати тільки одне: тигр в середині нього може вийти на волю і тоді всім буде непереливки.

  За сім годин до цього….

  В них нарешті випав один вихідний, в один і той самий день, і наш дует вирішив трішки прогулятися та взагалі просто провести час разом, без всяких там босів, Дазаїв, Чуй і т. д., можна назвати це своєрідним побаченням. На початку все було неймовірно чудово. Вони пройшлись мальовничим садом, всієним різними квітами, потім завітали в невеличке кафе, що було не далеко від саду і гріх не зайти. Там пара поласувала свіжеспеченими тістечками, прикрашеними кусочками чорного і молочного шоколаду та надзвичайно смачним, зеленим чаєм. Після цього вони вирішили зайти ще до одного парку, він славився серед міських жителів своїми великими і крутими атракціонами та самою головною родзинкою мало стати колесо огляду. Там відкривається дуже красивий кругозір і саме ввечері найкраще видно всю красу Йокоґами.

  Тому тигр сказав, що це залишиться на потім, а зараз вони підуть кудись інакше. Очі просто розбігались від різноманітності всього. Все це має бути випробувано ними. Хоча для Аку ці забавки не дуже цікаві, він всеодно піде разом з Ацуші, бо, коли бачиш наскільки його очі палають від щастя, відказати не можливо. Так і пройшло ще дві години, вони обійшли, майже всі куточки цього парку. Та, коли прийшов час іти на колесо, Ацуші притормозив і вмовив Аку піти туди наступним разом, аргументуючи це тим, що він ще хоче пройтися до набережної, помилуватися зірками. Це не визвало всяких підозр і чому б ні? Вечора в Йокоґамі теж прекрасні. Щоб дістатися названого місця, треба трохи пройти та це не настільки погано, навіть добре. Прогулянка в повній тиші, взявшись за руки, найкраще, що могло бути, після виснажливого дня. І от діставшись берега, вони присіли біля водойми та насолоджувались зірчастим небом, ліниво цілуючись.

  Поки не стало зовсім холодно. Лише тоді пара вирішила йти додому, зігріватись. Цей прихід мав стати чудесним і нарешті можна було відпочити. Та не все так хотілося, як гадалося. Вже будучи біля свого комплексу, в голову Акутаґави прийшла дуже цікава думка, вони обоє стомилися і наврядчи в них будуть ще сили на те, щоб піднятися сходами, бо ліфт не працює, а він може просто застосувати Рашьомон, як засіб для швидкого підйому та польоту. Тому без подальшого роздуму, чи може це стати поганою ситуацією, Аку підхватив на руки тирга і призвав Рашьомона.

Наш час….

  —Ти хоч розумієш, як мене налякав?!—Тепер вони не просто кричать, а ще й незна скільки кругів пробігли навколо дивана.

  —Ну добре, добре. Тепер я розумію. Вибач!—Це, що? Вибачення від Акутаґави. Ацу до цього ніколи не чув вибачень з його сторони, все-таки Рю важко показувати свої емоції і говорити такі, здається, прості слова.

  Тигр зупинився і вже замість того, щоб кричати, налетів на бідного з обіймами та трохи недорахував сили, тому вони повалились на диван.

  —Тирг, знаєш, ти вже починаєш мене лякати.

  —Все для тебе мій коханий.

  А за цими словами послідувало ще багато палких поцілунків.