– Це дирижабль!
Сіріус, ледь не вистрибуючи зі штанів, тикає пальцем у Ремуса, який в цей момент встигає переосмислити все своє життя. Напевно, даремно він встав в пару з цим бовдуром. І винен в цьому, звичайно ж, Джеймс, якому здалось то дуже милою ідеєю – грати в крокодила парами. Йому легко казати, він зустрічається з Лілі, а не з трохи тупеньким Блеком.
Люпин же і не проти був пограти в цю гру зі своїм хлопцем та позмагатися з іншими. Зрештою, Сіріус один з найрозумніших на курсі, отже і проблем не мало бути. Отут то і сталась його помилка. «Не мало бути» не означає, що проблем немає.
І Ремус вже хоче вбивати.
Так Джеймс ще і правила дещо змінив, і тепер окрім обмежень в часі вони не можуть йти до наступного слова, поки не відгадають попереднє. І це нечесно. Поки Поттер загадує вже п’яте, а Доркас навіть сьоме, вони з Блеком сидять на першому, мать вашу, слові. І хто взагалі навчив Джеймса цим маґлівським іграм?
Лілі дає п’ять своєму хлопцю за ще одне відгадане слово, і Ремус знає відповідь.
– Та сам ти дирижабль, — бубнить під ніс хлопець та киває Пітеру, що готовий знов показувати.
Хлопець тільки співчутливо дивиться на нього та засікає три хвилини. Блек підкочує очі на сміх Марлін та перебирає нові варіанти.
Люпин показує, щоб Сіріус забув все, що було показано до цього. Якщо вони із загаданого «скла» прийшли до «дирижаблю», то проблема, імовірно, якраз в Ремусі. Хоча Лілі вже, здається, відгадала та шепоче відповідь Джеймсу. Пара розумників.
Показує вікно, сподіваючись, що цього разу хлопець не подумає на двері підводного човна чи слона (важко пояснити).
– Лабіринт!
Пройшло десять секунд. Вони в дупі.
Маше руками та тикає якраз на вікно з кімнати, яке виходить на Чорне Озеро.
– Вікно чи шо?
Ремус ледь не біжить його цілувати, але вчасно стримується: найскладніше ще попереду.
Отже, показати скло і все, вони врятовані та мають хоч один бал, хоча б не в суху програти.
Ремус імітує, як відкриває те вікно та кілька разів маше ним, щоб точно дійшло.
– Ти відкриваєш кватирку?
– Та!
Не встигає хлопець закрити рота, як збоку кашляє Пітер. Він порушив правило, яке забороняє розмовляти, навіть якщо ці розмови не дуже допоможуть перемозі. Як покарання – пропущений хід. Знов. Він падає на крісло, вдаряючи Блека в ребра ліктем. Він не дуже і цілився, насправді, просто підсковзнувся, але вибачатися не спішить. Сіріус стогне десь під боком та тримається за вдарене місце, немов йому щонайменше штрикнули ножом.
– Це було боляче, Муні, — ділиться йому на вухо та опирається скронею на чуже плече.
– Мені теж, — але хлопця не скидає.
Тепер на сцену виходить Аліса і майже одразу ж починає показувати те, що їй надиктував Пітер. Показує руками два предмети, поєднує їх та вказує на маленьке щось зверху. Ремус навіть не намагається відгадати, адже, по-перше, їм ті бали не дадуть, а, по-друге, йому треба думати, як показати скло Блеку так, щоб той відгадав.
– Та то ми з тобою! — викрикує Френкі та плескає в долоні, немов сказав щось надзвичайне.
Поряд фиркає Блек, але Люпин навіть не хоче запитати, що ж такого цей мегамозок знайшов смішним. Проте і питати не треба, адже він знов нахиляється до його вуха:
– Це скріпка, я тобі кажу.
– Думай, Френкі! — кричить Аліса, вказуючи на якісь папери біля каміну.
Ремус слова Блека до уваги не бере, а тільки відвертається, даючи йому втомлений погляд. Сіріуса це не засмучує, адже він прилипає до боку та дивиться за грою.
У цей самий час Аліса начебто бере папери, перебираючи їх в руках, та знов складає поряд. Щоб вони «тримались», вона їх скріплює …
– Скріпка! Це скріпка! — радісно кричить Френк.
Дівчина починає посміхатися та підходить до хлопця, щоб дати йому п’ять. У голові Ремуса щось ламається. Якого біса цей геній вгадав якусь бісову скріпку, але вже п’ятий хід не може допетрати про скло? Він кидає на нього роздратований погляд:
– Серйозно, Блек?
На його обличчя немає навіть винуватого виразу. Він абсолютно серйозно зараз, і Люпин навіть не має сил хоч якось це коментувати. Він просто відхиляється назад і впирається потилицею йому в плече, прикриваючи очі. Хоч трохи забути, що він зустрічається з таким генієм думки.
Наступними йдуть Поттер з Еванс. Вона нахиляється до підлоги і починає повзати немов на чотирьох лапах, після чого намагається імітувати наявність хвоста. Жах на обличчі Джеймса посилюється від того, що Лілі руками починає клацати біля рота.
– Крокодил? — тикає пальцем в небо хлопець, але Еванс хитає головою та продовжує свої спроби.
Пітер чітко слідкує за часом, щоб вони не витратили більше півтори хвилини.
Блек поряд відверто нудьгує, і через кілька секунд такого прицільного погляду Люпин вже не може його витримати, тому переводить на нього погляд. Сіріус стежить за ним трохи згори, поки притримуючи хлопця біля себе за плечі.
– Чого тобі?
– Джеймс не вгадає, — і повертається до сцени, де Поттер викрикує впевнене «снейп», — він не знає, що таке качкодзьоб.
Ремус на мить не знає, що його дивує більше: те, що Пітер взагалі загадав цього монстра, чи те, що Блек взагалі знає, що це таке. Та більше його виводить із себе те, що він зміг відгадати бісового качкодзьоба та скріпку, але не скло.
– Я тебе ненавиджу іноді, — він чесно ділиться та збирається вставати на сцену.
Доркас показує пальці вгору. Джеймс регочить.
Отже, з кватиркою вони розібрались; він повторює минулі рухи.
– Знов кватирка відкрита?
В його очах недовіра, немов він вже і сам не сповідається відгадати хоч щось. Але Ремус так легко не здається, він впорається, точно впорається.
Отже, відкрита кватирка. Треба постукати по склу (хочеться по голові Блека). Стук-стук. Відкриває кватирку і стукає по склу. І ще раз, щоб точно дійшло.
– О, о, я знаю! — ледь не підстрибує, — шибка!
Люпин ковтає різне «в голові у тебе шибка, я по склу стукаю» та згадує всі практики заспокоєння. Йому якось казали, що на роль вчителя підійде, треба відпрацьовувати звання.
Знов. Залишається хвилина.
Відкриває вікно.
– Ти відкриваєш вікно.
Гаразд. Ще раз.
– Ще раз відкриваєш вікн … Рем, ти мене за тупого тримаєш?
Погляд кричить впевнене «так».Тепер найголовніше. Стукає по склу.
Блек мовчить, і Люпин хоче стукнути його. Гаразд, відкрите вікно, стук по склу.
– Ти … хочеш відремонтувати вікно? Рем, нахуя тобі ремонтувати те вікно?
Він кидає це уявне вікно в хлопця і роздратовано йде на крісло забирати свою паличку. Досить з нього. Не впорався.
– Рем, ну я правда не знаю, ти чого…
– Чого я? Ти, блять, зміг відгадати йобаного качкодзьоба, але вже півгодини зависаєш над одним бісовим вікном! Хто знав, що у мене такий тупий хлопець, я не можу …
Він виходить у коридор, закриваючи двері з такою силою, що Леді на портреті вибухає лайкою та незадоволенням. Джеймс здивовано дивиться на Пітера і самими очами кричить «як я міг відгадати цього бісового качкодзьоба?».
Проте замість смутку Блек починає заливатися сміхом, і майже одразу до нього долучається Марлін. Ніхто не розуміє, до чого це, і навіть Доркас кілька разів торкається плеча своєї дівчини. Нічого це не змінює.
– Мені здається, ти трохи перестарався, Блеку, — ділиться дівчина, коли закінчує заливисто сміятися.
Сіріусу теж це здається. Хто ж очікував, що він замість одного прокльону просто втече з кімнати, згадавши всі його гріхи та невдачі.
– Я б не твоєму місці з ним не сварився, — Джеймс згадує ситуацію, коли Люпин облив їх повністю фарбою за те, що вони трохи помалювали на його обличчі.
Блек, мабуть, теж це згадує, адже майже одразу вилітає з гуртожитку:
– Рем, зачекай, любий!
Але план у Люпина вже є.
