Знеструмлений

 

Пройшло уже шість днів відтоді як він знищив Волдеморта, а крихітний індикатор на його скроні досі мигає жовтим.

Цілителька Мона сканує його роботичну частину і каже, що йому доведеться затриматися в лікарні щонайменше на місяць, поки біологічні гормони не прийдуть до норми і перестануть заважати струму циркулювати по тілу. Вона каже, таке часто буває після травм і стресу. Живій і неживій матерії потрібен час, щоб прийти у порядок і знову успішно співіснувати.

Гаррі не заперечує. Йому і так немає чим зайнятися.

Цілителька оглядає його спину, і прикладає щось холодне до його біологічної шкіри. Неприємно. Потім просить його зробити кілька фізичних вправ, щоб вкотре впевнитися, що сталевий скелет не пошкоджено, і усі моторчики на згинах рухаються справно.

Запитує чи прижилися нові електричні діоди на подушечках його пальців і долонях. Гаррі ствердно киває головою.

— Можливо вас ще щось турбує, містере Поттере? — запитує вона під кінець.

Гаррі трохи роздумує над цим питанням, і зізнається.

— Так. Я хочу замінити своє серце.

Цілителька підіймає на нього здивований погляд.

Загалом у Гаррі був стандартний набір робоорганів, який вживляється кожному у певний період часу: кілька штучних клапанів, що допомагають циркулювати кров, сталеві кільця на хребті та інших кістках, щоб запобігти їхній руйнації, додаткові матриці у мозку, щоб швидше засвоювати інформацію (він має сумніви, що це справді працює), індикатор на скроні, що сигналізує про пошкодження організму, оптична система у зіницях та ще купу дрібних діодів та моторчиків. Живиться все це енергією, яку продукує будь-яке сучасне ліжко.

Що старшим стаєш, то більше себе оновлюєш. Інколи це необхідність, інколи — просто показу́шність. Подекуди люди жертвують своїми здоровими кінцівками заради імплантів, міняють біологічну шкіру на штучний сплав, чи вживлюють інші безглузді придбання.

— Серце? В чому річ?

Гаррі прикладає руку до грудей, щоб долонею вловити стукіт, і кривиться.

— Воно зламалося.

— Зламалося? — цілителька дивується ще більше. — Гаррі, біологічне серце не може зламатися. Сканування показує, що ти абсолютно здоровий.

— Але з ним справді щось не те.

— Болить?

— Так, — одразу ж киває Гаррі, але тоді засоромлено замовкає і хитає головою. — Тобто ні. Тобто… — він оглядає кімнату, намагаючись дібрати слова. — За відчуттям воно болить. Але я знаю, що насправді це не так. Розумієте?

Цілителька дивиться на нього кілька секунд і тоді зітхає.

— Ох, Гаррі. Я, звісно, можу направити тебе на додаткові обстеження, але ти впевнений, що справа у серці?

Хлопець знизує плечима.

— Я впевнений, що як тільки заміню його на краще, усе налагодиться.

Побутує думка, що штучне серце здебільшого це швидше епатаж, ніж необхідність. Звісно, на відміну від біологічного, воно не підведе, і здатне утримувати куди більше заряду. Але вся його надійність тримається лише на безупинному струмообігу в тілі кіборга. А струм не завжди такий доступний, яким може видаватися.

Із біологічним серцем залишитися знеструмленим не так вже і страшно. Точніше, це все ще до біса страшно, але принаймні ти можеш рухатися. Ситуації трапляються всілякі, але нехай повільний, пригнічений і вразливий, ти маєш шанс знайти вихід.

Коли зупиняється штучне серце — зупиняється весь організм. Оптичні лінзи згортаються, індикатор гасне, діоди відключаються. Працює лише мозок.

Такого навіть ворогу не побажаєш.

І Гаррі чесно йому не бажав.

Драко Мелфой отримав своє штучне серце на шостому курсі. Тоді всі дорослі піддавали сумніву чи взагалі можна дозволяти підліткам операції такого роду. Мелфоя таке занепокоєння лише тішило. Він гордо демонстрував зівакам металеву плиту на грудях, розповідаючи про всі переваги такого пристрою.

Гаррі тоді намагався довести, що це пряма ознака того, що Драко відтепер смертежер. Рон із ним погоджувався. Усім ж відомо, що разом із серцем зникає співчуття і мораль. Але Герміона заперечно хитала головою. “Це лише забобон, — казала вона. — Штучне серце не є ознакою смертежерів”.

— Тримай. — Мона віддає йому результати аналізів і пояснює куди потрібно пройти для дообстеження. Гаррі киває і виходить з кабінету.

Усі, хто вижили в битві за Гоґвортс, проходили курс відновлення в лікарні святого Мунґо, тож за дверима до кабінету цілительки Мони уже зібрався натовп.

Гаррі бачить біляву маківку хлопця, що втомлено чекає свою чергу в кінці коридору, і знову відчуває як його дурне несправне серце боляче стискається.

Коли хапуни зловили їх і відволокли до маєтку Мелфоїв, він, Рон і Герміона були майже знеструмлені.

Гаррі пам’ятає як заледве рухався на залишках енергії, і як безуспішно вони з Роном намагалися відчинити двері, поки Герміону допитували нагорі.

Врятувало їх тоді диво. Точніше то був Драко Мелфой, — той самий Драко, який ненавидів його усі шкільні роки, — що спустився до підвалу і безмовно віддав йому весь свій заряд. Усе до єдиного.

Це було найдивніше зі всього що він переживав. Гаррі не раз читав про передачу струму від однієї людини до іншої, але не уявляв як це відбувається. Тема була трохи табуйована, і здавалося, що далеко не всі знають більше за нього.

Коли він цілувався із Чжо чи Джіні, такого не було. Він відчував легеньке лоскотання нервових закінчень, і подумав, що це і є те, про що всі говорять. Трохи завуальоване і перебільшене, але так певно і має бути.

Драко ж натомість поцілував його струмом, що шквалом рознісся по всьому тілу, запускаючи такі процеси в його системі, про які Гаррі і не знав. Температура його тіла виросла на кільканадцять щаблів, і здавалося що він от-от вибухне в тому темному підвалі, і заіскритися всіма кольорами веселки. Він був готовим здолати Ґрейбека, Волдеморта, та хоч весь магічний світ. А Драко тим часом повільно слаб, з останніх сил притискаючись до його вуст, поки батареї остаточно не сіли, і схиливши голову він знеструмлено вирубився.

Спогади б’ють не гірше електричного удару. Гаррі заточується і квапиться піти в протилежну сторону.

Наступного разу вони зустрілися в кімнаті на вимогу, де Мелфой чатував його зі своїми дружками, щоб здати Лордові. Сталевий блиск в його очах був надто переконливим, і Гаррі на мить здалося, що те, що сталося в маєтку — його вигадка.

— Я не розумію, — запитав тоді він. — Навіщо ти віддав мені свій заряд? Там, у маєтку.

Креб з Ґойлом здивовано переглянулися, проте Драко лише скривився і випалив:

— Що ти мелеш, Поттере? Ти його в мене вкрав. — і Гаррі почув в його голосі лише злість і рішучість. — Я збираюся забрати його назад.

Шкутильгаючи коридорами лікарні Гаррі похмуро розуміє — це його провина. Він здригається від усвідомлення того, що залишив Драко тоді одного, абсолютно нерухомого, не здатного себе захистити. Драко, чия свідомість потонула у чорнім тумані, без будь-якої можливості вибратись звідти самотужки. Його могли просто залишити гнити у тому підвалі, могли розібрати на частини. Смертежери вигадливі у покараннях, а сім’я Мелфоїв і так була вже не в милості.

Раз у раз він подумки повертається до того дня, шукаючи спосіб забрати і Герміону, і Драко. І все ж виснажувати себе думками про Драко було куди легше ніж бачити його щодня у лікарні.

Згодом вони зустрічаються біля кабінету лазерної діагностики серцево судинної системи. Драко сідає поруч, неначе займаючи чергу за Гаррі, але насправді у нього немає абсолютно жодної причини заходити в той кабінет.

Гаррі старається не відводити погляд від стіни навпроти, але краєм ока жадібно ловить кожний рух знудженного слизеринця.

— Це правда, що ти хочеш замінити серце? — раптом говорить Драко, і, не дочекавшись відповіді, додає — Це безглуздо, знаєш. Жодної переваги. Якщо звісно не хочеш в якийсь момент повністю відключитися від світу. А це не так класно як може здаватися.

Гаррі знизує плечима.

— Ти замінив своє серце.

Драко похмуро посміхається.

— І це нічим не допомогло.

— Так. — киває Гаррі. — Ти залишився добрим. Ти допоміг мені тоді.

Драко різко повертається до нього усім корпусом і, скривишись, перепитує:

— Добрим?! Про що ти мелеш! — і хитає головою. — Я пожалів про те, що зробив як тільки відключився. Ти хоч знаєш, як воно для мене — бути зовсім знеструмленим? Коли я отямився, Ґрейбек вправив мені мізки. Клянуся, я в житті більше не віддам комусь свою енергію. Особливо тобі, — випльовує він і роздратовано йде геть коридором. 

 

Драко порушує свою клятву тиждень потому.

Просто якось Гаррі підловлює його під час прогулянки, і затягує за розлоге дерево. Бажання віддати хоча б кілька ват енергії зводить його з розуму, і він наобдум тицяє язиком в його роті усюди куди тільки може дотягтися. Але нічого не відбувається, і Гаррі стогне від досади. Він гадав буде легше, думав, що головне — це бажання зарядити Драко, а його хоч відбавляй.

Хлопець розплющує очі і усвідомлює, що весь цей час Драко не намагається його відштовхнути. Він лише мовчки стоїть і стискає в руках його сорочку.

Гаррі відхиляється і винувато дивиться на нього. 

Лінзи в сірих очах крутяться, заново налаштовуючи різкість зображення, і він кліпає. Але, замість того, щоб вдарити його, Драко фокусується на його обличчі і нахиляється ближче. Великим пальцем надавлює на м’яку плоть його підборіддя, заставляючи розтулити рота і притискається своїми вустами до його, щоб повільно і наочно повторити той поцілунок в маєтку.

Гаррі чесно намагається зосередитися, щоб зрозуміти куди саме лягає язик Драко і з яким напором тисне. Але як тільки він відчуває рій чужих іонів на своєму піднебінні, то блаженно зажмурюється і притискає його до себе сильніше. Драко зітхає і розриває поцілунок, приводить Гаррі до тями і повторює ще. І ще.

Невідомо скільки часу вони провели під тим деревом. Гаррі лише пам’ятає як посмикувало Драко коли він вперше відчув в собі його енергію. І як їхні язики боролися у відчайдушному прагненні віддати більше.

 

Кілька днів потому вони зачиняються у пустій палаті.

Гаррі не уявляє як Драко зміг тоді вкласти стільки енергії в один лише поцілунок. Драко каже що це сталося на адреналіні і прагненні, що накопичувалося в ньому роками. Гаррі не здається, і каже, що у нього прагнення точно не менше.

Цілуватися з ним чудово, фантастично, феєрично. Гаррі відчуває як вони неймовірно близько підходять до тієї напруги, про яку він так мріє, але щоразу Драко зупиняє його і хитає головою. Можливо він думає, що віддавши забагато Гаррі теж злякається. Нехай він і не відключиться, але пусті резерви здатні запустити режим паніки у кого завгодно.

Гаррі гарячково шепоче поміж поцілунками “Я цього хочу” тисячу разів — і врешті Драко здається. Він обіцяє, що дозволить.

Поцілунків їм досі замало, тож доводиться також запускати інші системи. Драко тремтить в його руках, і зізнається, що ніколи не робив цього раніше, неначе вибачаючись.

Гаррі задоволено усміхається, і відповідає, що вони точно впораються.

Він проводить рукою по його стегні, мліючи від крихітних іскорок які утворюються між їхніми тілами. Відчуття від них настільки приємні, що хочеться здерти весь одяг і притиснутися до нього так міцно як тільки можна, щоб навколо них утворилося магнітне поле, яке відмежує їх від усього світу.

Гаррі знімає із себе футболку і дозволяє йому провести рукою по торсу. Долоня зупиняється на грудях, навпроти серця, і його затягують в солодкий поцілунок.

Із вуст Драко зривається стогін, який він намагається подавити, але безуспішно. Якщо у нього і були якісь запобіжники в мозку, які мали би подавляти утворення таких звуків, то вони певно давно розплавилися.

Моторна підсистема, що відповідає за координацію рухів підводить, і пальці збиваються, намагаючись розстібнути свою сорочку. Гаррі усміхається і сам знімає з нього одяг.

У Драко на грудях сталева плита там, де мало б битися серце. Гаррі схиляється, щоб поцілувати його в це місце.

Відчуття такі, наче енергії в його тілі стає забагато. Вона продукується десь в глибині його грудної клітки і гарячими хвилями розходиться по тілу. Збиває всі налаштування мозкової системи і розжарює тіло до неймовірної температури. Можливо Драко плавиться від його дотиків. Певно так і є, бо він тихо стогне і тремтить в його руках.

Гаррі відчуває як заряд бігає по його тілу, намагаючись вирватися. Уся його електрична система мріє повернути кожен подарований іон назад Драко. Віддати йому усе до єдиного, наповнити його тіло своєю енергією, щоб кожен його рух, кожен удар клапанного серця працював завдяки йому, і не зупинявся ніколи.

Драко пришвидшено дихає. Його розжарена система заставляє тіло ковтати холодне повітря щоб якось остудити себе. Мозкова активність притуплюється, щоб не продукувати ще більше тепла, тому тіло починає рухатися на власний розсуд. Рука здригається і міцніше чіпляється за чуже плече, ноги підкошуються, тому Гаррі підхоплює його і обережно кладе на стіл. Ліжко вони ігнорують, бо сьогодні їм потрібна лише енергія один одного.

Невидимі іскри пробігаються тілом, заставляючи м’язи скорочуватися у вигадливому темпі. Гаррі ловить їх язиком, і жмуриться від відчуттів. Він нарешті розуміє, що треба робити, і Драко голосно стогне коли все його тіло пронизує струмом. Він міцніше хапається за Гаррі, щоб в ту саму секунду віддати йому все назад, але його збиває друга хвиля. 

Гаррі вбивається в нього сильніше не в змозі зупинитися. Їхні тіла труться один об одного, у вухах чути тріскіт іскор. Струм сновигає від одного тіла до іншого, поки не закручується в одній солодко-болісній точці, і за секунду до вибуху Гаррі встигає розплющити очі, щоб побачити як під шкірою Драко пробігає сяйво.

Опісля, коли вони лежать, Драко по-власницьки кладе голову йому на груди і заплющує очі, слухаючи розмірений стукіт. 

— Навіть не думай від нього позбавлятися, чуєш — напівсонно наказує він.

Гаррі усміхається, занурюючи свою долоню в його волосся, і безмовно погоджується.

Таким чином його мале закохане серце було врятовано.