Цей сайт справді виглядав надійним, гаразд? Антивірусна система захисту не зреагувала на цей файл. То чому, якщо комп’ютер не виконав своєї роботи, Сіріус має зараз хвилюватися? Він лише хотів завантажити простеньку аркадну гру, щоб час від часу відриватися від паперів, цифр і звітів. Він зайшов на сайт, і натиснув на першу кнопку з написом ЗАВАНТАЖИТИ, яка потрапила йому на очі. Звідки йому було знати, що це не файл гри, а посилання на завантаження вірусу?
Усвідомивши свою помилку, перше, що він зробив, це повернув голову у пошуках Джеймса. Той стояв на кухні з чашкою в руках й балакав із рудоволосою дівчиною з відділу маркетингу, з яким вони ділили кухню на поверсі.
Сіріус зітхнув і повернувся до свого комп’ютера, який почав жити своїм життям. На робочому столі з’являлися іконки з якимись програмами, а браузер почав відкривати посилання на сумнівні портали новин з напівголими жінками та чоловіками, і набридливою рекламою.
Якнайшвидше Сіріус спробував усе це закрити, але тріумф перемоги над вірусом тривав недовго. Вже за кілька хвилин на екрані знову з’явилися рекламні оголошення з оголеними фігурами.
— Сили небесні, Сіріус! Твоє незадоволене сексуальне життя дає про себе знати не у відповідні моменти! Ти на роботі, май совість, Господи Боже! — ззаду пролунав смішок, і Джеймс легенько стукнув Сіріуса по маківці.
Із ще одним зітханням Сіріус опустив голову на стіл і зло прошипів:
— Заткнися, Джеймс. Здається, я заніс вірус до комп’ютера і тепер це суцільний порносайт.
Джеймс зі співчуттям поплескав його по плечу і сів за стіл.
— Подзвони до технічного відділу. Вони когось надішлють, щоб виправити це. І краще зроби це до того, як твій екран побачить Муді. — Джеймс поправив окуляри та з хихиканням уткнувся у свій монітор.
Робити було нічого, Сіріус був нулем, що стосується комп’ютерів та їх систем. І Джеймс мав рацію: їхньому начальнику Муді бачити проблему Сіріуса було небажано.
Тому він відкрив шухляду столу, порився в ньому, і знайшов табличку із записаними номерами всіх відділів їхньої компанії. Сіріус набрав номер технічного відділу і через пару гудків, у трубці пролунав приємний жіночий голос.
— Доброго дня, технічний відділ компанії Logic Company. Мене звуть Доркас. Чим можу вам допомогти?
— Ем, привіт, я з фінансового відділу і в мене виникла проблема з моїм комп’ютером. Чи не могли б ви надіслати когось, щоб допомогти?
— Так, звичайно. Протягом півгодини співробітник прийде.
— Дякую!
Сіріус скинув дзвінок і відклав телефон. Він сподівався, що за півгодини ні Муді, ні хтось ще не загляне в його комп’ютер. Сіріус повернувся до паперів, поки чекав на технічного працівника. Незабаром він побачив, що коридором йде хлопець з невеликою чорною валізкою в руках і в кепці з логотипом їхньої компанії.
І чим ближче підходив хлопець, тим більше Сіріус втрачав зв’язок із зовнішнім світом. Хлопець був страшенно високим, з-під кепки на лоб падали кучеряві пасма світлого волосся, великі карі очі, ніс із горбинкою та засмагла шкіра з ластовинням.
Хлопець підійшов прямо до його столу і запитливо глянув на монітор.
— Ага, значить, це у тебе проблеми з комп’ютером, чи ти просто вирішив розслабитися? — Боже, у нього ще й валлійський акцент.
Через кілька секунд, що тягнуться, мов вічність, Сіріус нарешті прокинувся і повернувся в реальність, де йому слід відповісти цій прекрасній істоті з валізкою в руках і фірмовій кепці.
— Ага, — тупо вимовив він. — Тобто я випадково заніс вірус і тепер комп’ютер показує мені зовсім не те, що було б слід.
Хлопець кивнув і вигнув брову, вказуючи на робочий стілець Сіріуса.
— Дозволиш?
Сіріус квапливо схопився, звільняючи місце і став поряд.
Хлопець сів і почав мишкою закривати спливаючі вкладки та відкривати якісь інші. Він затиснув нижню губу між зубами і задумливо насупив брови. Не відриваючи погляду від монітора, він звернувся до Сіріуса:
— Я думаю нічого критичного, просто потрібно зробити хороше чищення комп’ютера і все буде гаразд.
Сіріус кивнув, хоч хлопець не міг цього бачити, зайнятий своєю роботою. Він знову звернувся до Сіріуса, цього разу глянувши на нього знизу вгору і ніяково усміхнувшись.
— Це не займе багато часу, тож можеш відпочити та піти зробити собі каву.
Не дочекавшись відповіді, хлопець знову повернувся до екрану. Цього разу Сіріус зрозумів натяк, і неохоче відійшов убік кухні. Повагавшись, він знову повернувся до хлопця, нервово постукуючи пальцями по столу.
— Тобі зробити каву? Чи може чай? Марлін має чудовий чай з мелісою і м’ятою, так що я міг би трохи стягнути в неї. — Сіріус вичікуючи подивився на хлопця. Той підвів голову і з чемною усмішкою промовив:
— Якщо можна, то звичайний зелений чай без цукру. Дякую.
З кивком Сіріус знову пішов на кухню.
Увімкнувши кавоварку і поставивши свою чашку, щоб вона наповнилася бадьорим напоєм, Сіріус підійшов до шафки з різними банками кави та чаю. Він порився серед них, поки не знайшов упаковку зеленого чаю, який, швидше за все, теж належав Марлін.
Поки Сіріус виконував звичні дії, щоб заварити чай, його очі постійно металися у бік його робочого місця, яке було добре видно з кухні. Хлопець із технічного відділу ритмічно крутився на стільці з боку в бік, його погляд був прикутий до екрану комп’ютера. Джеймс щось казав йому, і той посміювався з його слів.
Хлопець був чарівним. Сіріус мав намір трохи пофліртувати з ним, і запросити на побачення. Звичайно, якщо не виявиться, що він стовідсотковий натурал та вже має дівчину. Однак Сіріус все ж таки вірив в свою вдачу.
За кілька хвилин у руках Сіріуса були два кухлі з готовими напоями. Він повернувся до столу та поставив один перед хлопцем. Той із вдячною усмішкою потягнувся за кухлем і зробив ковток.
— Ще раз дякую. Залишилося кілька хвилин і твій комп’ютер знову буде гаразд.
— О, гаразд, це добре. Дякую. — кивнув Сіріус, трохи розчарований тим, що хлопець так швидко піде.
У комп’ютері щось клацнуло і хлопець підвівся зі стільця.
— Так, це все, чистка завершена. Більше ніяких непристойних картинок на роботі.
Хлопець з усмішкою підморгнув Сіріусу і вже збирався йти.
— Знаєш, — випалив Сіріус і кокетливо посміхнувся, нарешті згадуючи про те, що він взагалі то збирався фліртувати з цим валлійським дивом, — я навіть не знаю імені свого рятівника.
Щоки хлопця трохи почервоніли і він з м’якою усмішкою відповів:
— Ремус.
— Будь ласка, скажи, що ти маєш брата-близнюка з ім’ям Ромул.
Ремус засміявся і похитав головою. Сіріус зробив відмітку, що йому варто частіше жартувати. Він хотів почути цей сміх більше одного разу.
— На жаль, страждати від безглуздого імені доводиться лише мені.
— Ти не один у цьому клубі. Мене звуть Сіріус. — він знизав плечима і посміхнувся.
— Ну, зірки це хоч би гарно.
Сіріус відчув, як тепло збентеження розтікається по щоках, але вирішив проігнорувати це.
— Моїм улюбленим тваринам раніше був вовк, тож я вважаю у тебе круте ім’я, якщо тебе це втішить.
— О так, дякую. — пирхнув на це Ремус, але весела усмішка, як і раніше, не сходила з його губ. — Я точно почуваюся краще, знаючи, що когось назвали на честь небесного тіла, що горить, і він у захваті від вовків.
Тепер Сіріус не міг стримати сміху. Він закусив губу, намагаючись вигадати слова для відповіді, але Ремус його вже випередив.
— Що ж, мені час повертатися до свого відділу. Радий був допомогти.
— Ще раз дякую. Я твій боржник, — Сіріус підморгнув Ремусу. Як же він сподівався, що той прийме натяк і скаже щось про те, щоб сходити разом випити кави чи ще щось.
Але Ремус лише знову посміхнувся своєю милою посмішкою і, нічого більше не сказавши, пішов.
Сіріус кілька секунд з розчаруванням дивився йому вслід і, зітхнувши, повернувся на своє робоче місце. Як тепер він міг думати про роботу, коли він знав, що поверхом нижче є цей чарівний саркастичний валлієць?
— Отже, наш співробітник технічного відділу став новою жертвою викрадача сердець Сіріуса Блека? — ліворуч пролунав веселий голос Джеймса. Він сяяв своєю сліпучою посмішкою і дивився на Сіріуса.
— Ні, не став. Здається, він має імунітет до моїх чарів. — пробурмотів Сіріус.
— А може, він тримає у кишені шматок часнику? — хихикнув Джеймс.
Закотивши очі, і кинувши в Джеймса зім’ятий аркуш паперу, Сіріус все ж таки повернувся до роботи.
Подумки він вже вигадував план знову побачити Ремуса.
***
Сіріус Блек любив грудень. Свята та підготовка до них викликали у нього приємний трепіт. Сніг, легкий мороз, прикрашені вітрини та подарунки — все це було атмосферою грудня і Сіріус справді любив цей місяць.
Але економіст Сіріус Блек ненавидів грудень. Річний звіт змушував його засиджуватися допізна на роботі та приймати вдвічі більше кофеїну.
Зараз він ставить у кавоварку вже третій кухоль за день. І це лише до обіду. Якби не стискаючі терміни, Сіріус не карав би так своє серце. Але часу залишалося небагато, інакше Муді викине Сіріуса з його м’якого офісного крісла і оком не моргне. Тому доводилося працювати уважно і швидко, часу на повторну перевірку не залишалося.
У Джеймса теж є робота, але виглядає він куди бадьорішим за Сіріуса. Його обов’язки не такі важливі і складні, як у Сіріуса, тому Джеймс усміхається Сіріусу і не перестає балакати про майбутню різдвяну вечірку його батьків, Філімонта та Юфімії Поттер. Містер Поттер є власником Logic Company, тому на вечірці буде багато співробітників компанії.
Сіріус намагається зосередитись на своїй роботі. Перед ним на комп’ютері відкрито кілька таблиць та списків, на столі твориться хаос із паперів. Він лише одним вухом слухає балаканину Джеймса, паралельно редагуючи таблицю. Як би він не любив свого найкращого друга, іноді хочеться стукнути його, щоб Джеймс хоча б на мить замовк.
Його терпець лопається на шістнадцятому рядку таблиці Exel, коли Джеймс вирішує торкнутися теми «того самого красеня з технічного відділу».
— То що там із ним? У тебе вже вигадано план його спокуси? Може, запросиш його на різдвяну вечірку? Хоча, можливо, тобі варто відмовитись від цієї ідеї. Я маю на увазі ідеї його спокуси. Серйозно, чувак, ви бачилися тільки один раз і ледве обмінялися іменами і парою реплік і він-
— Джеймс! — вигукнув Сіріус і повернувся до Джеймса, зупиняючи потік слів, що ллються з його вуст. — По-перше, будь ласка, дай мені хоча б годину тиші, а по-друге, давай залишимо тему мого особистого життя хоча б до кінця річного звіту.
Секунду Джеймс дивився на Сіріуса широко розплющеними очима, а потім, ковтнувши, кивнув.
— Ти правий. Вибач, у тебе багато роботи, я не хотів тебе відволікати.
Варто було Сіріусу знову повернутись до свого монітора, як з його губ злетіло тихе:
— Чорт.
Джеймс обернувся на його голос і не зміг стримати посмішки.
— Схоже, я тільки-но допоміг тобі отримати привід, щоб зустрітися з валлійським красенем.
Страдателнім вздохом
Сіріус глянув на Джеймса вбивчим поглядом, але той не переставав тихо посміюватися в стиснутий кулак. Зі стражденним зітханням Сіріус повернув увагу на свою проблему. З одного боку, це може уповільнити його роботу і він запізниться зі звітом. З іншого боку Джеймс мав рацію і у Сіріуса з’явився привід ще раз побачитися з Ремусом.
Хоча навряд чи рятувати залиту каву клавіатуру одного необережного економіста було в обов’язках працівників технічного відділу компанії.
Якщо поміркувати, то не все так погано. Гаряча кава вилилася лише на клавіатуру, ніякі папери чи інші гаджети не постраждали. Ремус може просто прийти і сказати, що Сіріусу варто придбати нову клавіатура, але навіть так це буде означати, що Сіріус поговорить з ним і зможе навіть запитати його номер телефону.
З хвилею наснаги Сиріус потягнувся до робочого телефону. У слухавці пролунав знайомий голос.
— Доброго дня, технічний відділ компанії Logic Company. Мене звуть Доркас. Чим можу вам допомогти?
— Вітання. Це знову той хлопець із фінансового відділу, і в мене знову виникла проблема. Чи могли б ви надіслати одного конкретного фахівця? Я не знаю його прізвища, але він мені добре допоміг минулого разу. Його звуть Ремус.
Сіріус зніяковів від себе. Він звучав як незграбний школяр, який дзвонить додому до капітана команди з регбі, в якого закоханий і просить його маму покликати його до телефону. Ні, це не випадок із життя Сіріуса, це лише метафора.
На іншому кінці дроту повисла тиша за кілька секунд, поки Доркас знову не відповіла:
— Не хочу вас розчаровувати, але сьогодні Ремуса нема на роботі. — Сіріус міг заприсягтися, що Доркас усміхається. Він би й сам посміявся з себе. — У нас зараз вільні кілька працівників, якщо ви хочете вирішити проблему сьогодні. На цьому тижні Ремус навряд чи з’явиться тут.
Весь радісний настрій Сіріуса різко зійшов нанівець. Як би йому не хотілося зараз драматично кинути слухавку, мовляв, ніхто крім Ремуса мені не потрібен, його клавіатура все ще залита кавою і його звіт все ще не зроблено. Тож він пробурмотів, що йому треба все виправити сьогодні і підійде будь-який фахівець.
Так за десять хвилин над його столом схилився хлопець на ім’я Бенджі та скептично дивився на клавіатуру Сіріуса.
— Вибач, друже, але я тут нічим не допоможу. Кава залила всю плату клавіатури і тепер її місце лише на звалищі.
На інший результат Сіріус, щиро кажучи, і не розраховував. Поки він чекав технічного працівника, він глянув кілька варіантів нової клавіатури і прикинув скільки це йому обійдеться. Йому треба було лише переконатися.
Коли Бенджі пішов, Сіріус знайшов в інтернет-магазині потрібну модель і замовив термінову доставку. Нова клавіатура буде вже завтра. До цього часу Сіріус від’єднав клавіатуру Джеймса та підключив її до свого комп’ютера. Джеймс для пристойності обурювався з цього, а потім вирішив піти на кухню і чекати там своє рудоволосе кохання з відділу маркетингу. (Її звати Лілі. Як тільки Джеймс дізнався її ім’я, він відразу перевірив усі сайти на сумісність їхніх імен. На його щастя, всі сайти показували сумісність більше 70%. І цей ідіот сміявся з оченят-сердечок Сіріуса, коли той бачив Ремуса).
Коли робочий день Сіріуса добіг кінця, він нарешті міг піти додому і розслабитися в компанії нового сезону улюбленого серіалу, баночки вишневого пива та вечері з тайського ресторану. І коли всі цифри вилетіли з голови, Сіріус міг подумати про Ремуса. Точніше, він міг гадати, чому його не було сьогодні на роботі і не буде цілий тиждень. Навряд чи він поїхав відвідати рідних до іншого регіону країни напередодні святкових вихідних. Можливо, він захворів, а Сіріус не міг навіть написати йому і спитати як справи.
Сам того не усвідомлюючи, Сіріус непокоївся про людину, яку зовсім не знав. Щось неприємно кололо в грудях, коли він думав, що з Ремусом може бути не все гаразд і він справді може хворіти.
Ще Сіріус відчував розчарування, що це був останній робочий тиждень перед святами, і перед вечіркою у Поттерів, на яку він так і не зміг запросити Ремуса. Так, іноді Джеймс може підкидати добрі ідеї.
***
Різдво та різдвяні вихідні пролетіли непомітно. Вечірка у Поттерів була як завжди грандіозною, але водночас по-сімейному затишною. Філімонт та Юфімія Поттер були майстрами у сфері свят та веселощів. Цього року на вечірці було більше нових співробітників компанії. Сіріус познайомився з дуже веселою та активною дівчиною з відділу кадрів, Мері Макдональд, скромним, але старанним Френком Лонгботтомом з юридичного відділу, та не дуже приємним Гілдероєм Локхартом із відділу маркетингу. Сіріус сподівався, що вони з ним більше ніколи не перетнуться, незважаючи на те, що їхні відділи були на одному поверсі. Сіріус вже докладав усіх зусиль, щоб ігнорувати зарозумілого Северуса Снейпа з того самого фінансового відділу. До речі, Снейп теж був на вечірці. А ось до розчарування Джеймса та Сіріуса, ті люди, яких вони хотіли бачити там, не прийшли.
Поттери щороку запрошували всіх співробітників своєї компанії, двері для них були відчинені весь вечір, але не всі приходили. Хтось проводив час із сім’єю, хтось виїжджав до іншої країни. Сіріус був упевнений, що Джеймс особисто запросив Лілі але її тут не було. Як і Ремуса, хоча в душі Сіріус дуже сподівався, що він міг би хотіти провести цей вечір на вечірці. Протягом усіх вихідних Сіріус не міг не думати про Ремуса. У його голові вже виникли сотні сценаріїв їхньої наступної зустрічі, діалогів між ними та ідей їхніх побачень.
Отже, після тижневого відпочинку Сіріус вийшов на роботу у кращому настрої, ніж йшов на вихідні. Не було навантаження та поспіху зробити та здати звіти та документи, темп роботи знову був розмірений. Ремус ще більше став відвідувати думки Сіріуса.
Свідомо шкодити своєму робочому комп’ютеру, щоб попросити допомоги в одного дуже симпатичного технічного працівника було, м’яко кажучи, не дуже прийнятною ідеєю. Треба було лише вигадати незначну проблему, яка не буде дуже шкідливою, не вдарить по кишені Сіріуса, і не сповільнить роботу відділу.
На щастя Сіріуса, його комп’ютер вирішив все за нього. Коли Сіріус вранці прийшов на роботу і спробував вивести комп’ютер зі сплячого режиму, той сам почав перезавантажуватися, і після цього операційна система не змогла відкритися. Сіріус спробував нетривіально вирішити цю проблему: вимкнув та ввімкнув комп’ютер, але й це не допомогло.
Сповнений надії, він набрав на телефоні знайомий номер і, почувши клацання взятої слухавки, першим заговорив:
— Привіт, Доркас. Технічний відділ знову турбує той незграбний хлопець із фінансового. І в мене знову не все гаразд із комп’ютером. Я знову запитав би про Ремуса, але якщо він зайнятий чи його немає, то також буде нормально, якщо прийде хтось інший.
Затамувавши подих і закусивши кісточки пальців на стислому кулаку, Сіріус чекав на відповідь.
— Сьогодні фортуна на твоїй стороні. — пролунав веселий голос Доркас. — Ремус тільки прийшов і поки що не має інших справ. Він підніметься до тебе протягом півгодини. Дай йому час випити свій чай.
— Хах, так, звичайно, — нервово засміявся Сіріус. Він вже уявив Ремуса з чашкою зеленого чаю, який слухає розповідь Доркас про якогось дуже необережного економіста, який схиблений на ньому. — Дякую.
Поклавши слухавку, Сіріус з полегшенням видихнув і сам того не підозрюючи, .
— Ти по вуха в ньому.
З боку пролунав голос Джеймса, який не відривав очей від свого монітора, ніби щойно сказав найочевидніший факт у світі. На його губах була ледь вловима усмішка.
— Я ні. Він просто симпатичний і добре виглядав би в моєму ліжку. — пирхнув Сіріус, намагаючись прикрити свої рожеві щоки долонями, поки не згадав, що Джеймс все одно не дивиться на нього.
— Ага, звичайно, містер Щенячі Оченята-сердечки.
Сіріус хотів придумати нищівну відповідь, але його увага моментально перевелася з Джеймса на Ремусу, що йде прямо до нього. Він був все ще дуже високим і дуже гарним. Та ж фірмова кепка, ті ж кучеряві пасма волосся, медові очі та мила посмішка.
— Привіт! — вигукнув Сіріус, широко посміхаючись до Ремуса.
— Привіт. Що в тебе сталося цього разу? — Ремус з цікавістю глянув на погаслий екран комп’ютера. У його голосі були нотки веселощів, і все той самий валлійський акцент.
— Загалом дивись. — Сіріус потягнувся до мишки, щоб наочно показати проблему. — Я намагаюся вивести його зі сплячого режиму, але він не вмикається далі завантаження логотипу операційної системи.
— Гаразд, мені знадобиться розібрати системний блок та перевірити модулі пам’яті та шлейфи. Це може зайняти від півгодини до тривалого часу, якщо це виявиться не те, про що я думаю.
Ремус вичікувально глянув на Сіріуса, мовчки питаючи, чи підходить йому такий розклад подій. Сіріус кивнув головою.
— Добре, я тебе зрозумів. Роби все, що тобі потрібно.
Швидко посміхнувшись до Сіріуса, Ремус дістав з-під столу системний блок і поклав його на поверхню. Потім він відкрив свою валізку і дістав з неї викрутку. Він почав знімати бічну кришку. Сіріус стежив за кожним його рухом. Було заворожливо дивитися на руки Ремуса, зайняті роботою. Коли бічна кришка була знята, Ремус відклав її вбік і знову звернувся до Сіріуса, що стояв поруч, з м’якою посмішкою.
— Це не найцікавіше заняття та не найшвидше. Тобі нема рації стояти тут. До того ж, хіба ви не маєте інших вільних комп’ютерів тут?
Сіріус знизав плечима.
— Нічого страшного, якщо півгодини я буду байдикувати. Одного разу ми з Джеймсом провели майже цілий день на кухні і сперечалися з хлопцем з маркетингу про те, хто найбільша гей-ікона в рок музиці. В результаті ми відбулися суворим поглядом начальника Муді й наступного дня зробили вдвічі більше роботи. Не так жахливо, насправді.
Ремус слухав його та паралельно порався з викруткою і шурупами в системному блоці.
— То хто ж в результаті найбільша гей ікона в рок музиці? — спитав Ремус.
— Я залишився при думці, що це Фредді Мерк’юрі. Свого часу він був пробудженням багатьох, я певен. Принаймні, якби я ріс у вісімдесяті, він би допоміг мені розібратися в собі. Але я не скаржуся, Ендрю Гарфілд та його Пітер Паркер були чудовим вибором.
Ось і настав момент. Якщо Ремус зараз лише ніяково усміхнеться, то серце Сіріуса якщо не розіб’ється, то маленька подряпина залишиться. Він за звичкою закусив нижню губу, уважно, трохи з викликом дивлячись на Ремуса, хоч той і не відповідав на його погляд, продовжуючи свою роботу.
— Так, непоганий. Але для мене це був Принц Каспіан. — відповів Ремус.
— Як на мене Бен Барнс занадто гарненький і самозакоханий.
— Звідки ти можеш сказати, що він самозакоханий? І гарненький, серйозно? — Ремус відірвався від системного блоку, щоб подивитись на Сіріуса. — Сказав фанат Пітера Паркера Гарфілда. Не знаю хто може бути більш гарненьким.
— По-перше, Гарфілд не гарненький, а милий, це різні речі.— Сіріус загнув палець на руці, а потім ще один. — І по-друге, вилиці Барнса явно кажуть, що він якийсь клятий британський аристократ. Отже, він самозакоханий, тому що всі аристократи самозакохані.
— Знаєш, мені здається, що ти трохи схожий на Бена Барнса. Особливо у ролі Доріана Грея. — Ремус знову повернувся до модулів оперативної пам’яті у системному блоці.
У цей момент серце Сиріуса точно не здригнулося.
— Виходить, ти вважаєш мене привабливим? — самовдоволено промовив Сіріус.
— Я цього не казав. — Ремус похитав головою і посміхнувся.
— Ти сказав, що він був твоїм пробудженням! І я можу уточнити тебе про це? Просто для пояснення, я гей.
— Я бі. І так, Бен Барнс був моїм бі-пробудження, але знаєш, смаки можуть змінюватися. — Ремус відклав викрутку і знову заговорив, не даючи Сіріусу відповісти. — Можу тебе порадувати, я знайшов причину несправності. Модуль пам’яті нещільно перебував у роз’ємі. Я замінив один шуруп і зараз все має бути гаразд.
Ремус увімкнув комп’ютер і спробував його запустити. Операційна система без проблем завантажилася, і тепер на екрані світився робочий стіл.
— Вау, ти справжній чарівник. — Сіріус радісно ляснув у долоні.
— Хіба що трохи, — підморгнув йому Ремус. — Радий був допомогти тобі.
Ремус почав складати викрутку і пакетик, як припустив Сіріус, з шурупами.
Як би Сіріус не намагався сказати хоч щось, його мова не поверталася. П’ять хвилин тому Ремус натякнув, що не вважає його привабливим. Сіріус поставив би його в незручне становище, попросивши номер телефону.
З думок його вирвав Ремус, який махнув рукою, як би кажучи «пока».
— Усього доброго, Сіріус. І бережи свій комп’ютер.
— Так, постараюсь. — усміхнувся Сіріус. — Дякую за допомогу.
Кивнувши, Ремус пішов.
Варто було двері за ним зачинитися, як за спиною Сіріуса виросла постать Муді.
— Блек!
Його гучний голос змусив Сіріуса підстрибнути від переляку і обернутися.
— Так, сер?
— Чи не надто часто до нас навідується технічний відділ, аби виправити твої проблеми? Ще одна несправність у твоєму комп’ютері, і ти продовжиш свою кар’єру не в цьому відділі.
Сіріус проковтнув і кивнув головою.
— Гаразд, я зрозумів, сер. Більше ніяких проблем із комп’ютером.
Недовірливо хмикнувши, Муді пішов назад до свого кабінету й насамкінець грюкнув дверима.
Тільки-но він зник, Сіріус внутрішньо застогнав. За підсумками сьогоднішнього дня він: сказав Ремусові про свою орієнтацію, дізнався, що Ремус - бі, і, гіпотетично, у нього міг би бути шанс з ним, якби Ремус сказав, що вважає Сіріуса привабливим. Але Сіріус знав, це був лише жарт, адже він хоч і не добре знав Ремуса, але він знав, що Ремус може бути тим ще саркастичним покидьком і перевести все жартома. Проблема чому вони досі не домовилися про побачення в тому, що Сіріус втрачає всю свою впевненість і зухвалість поруч із Ремусом, та боїться запитати його телефон або запросити на каву.
І ще одна проблема була у попередженні Муді. Сіріус не хотів втрачати своє місце тут. Хоч Муді і не звільнив би його повністю з компанії, зі свого фінансового відділу він міг викинути Сіріуса однією ногою із заплющеними очима.
Щоб не повністю зіпсувати цей день, Сіріус міг би попрацювати та відволіктися. Коли він обернувся до Джеймса, щоб поговорити з ним, він побачив лише порожнє крісло. Він перевів погляд на кухню і побачив Джеймса, який говорив з Лілі. Сіріус посміхнувся і повернувся до своєї роботи. Можливо, хоча б у його друга все налагодитись в особистому житті.
Наступного тижня Сіріус виливав Джеймсу чи Марлен свої любовні страждання. Здебільшого він скаржився на Муді і те, що тепер Сіріус не може навіть підлаштувати якийсь збій у комп’ютері, щоб зателефонувати до технічного відділу.
Виливаючи свої проблеми у відсутньому особистому житті Марлен на кухні офісу за чашкою м’ятного чаю, Сіріус і не очікував отримати підказку.
— А тобі не спадало на думку, що необов’язково заманювати бідолаху сюди? — Марлен стукала кільцями на пальцях по чашці чаю, роблячи ще один ковток. — Заради справжнього кохання, ти міг би й сам спуститися до пекла під назвою «технічний відділ».
— По-твоєму, я можу просто заявитися туди, бігати по всьому поверху в пошуках чудового кучерявого волосся і чарівних медових очей Ремуса, і далі що? Банально попросити номер телефону? — Сіріус пирхнув, ніби це була безглузда ідея.
— Ох, прошу пробачити мені, ваша драматична високість! — Марлін спробувала сидячи зобразити уклін, через що кілька співробітників зиркнули на їхній стіл. — Звичайно, ви повинні заявитись туди на білому коні, з червоною трояндою в зубах і золотому плащі. Граціозно струсити своїм пишним сяючим волоссям і на одному коліні, з простягнутою трояндою просити його комп’ютерне превосходительство, техніка Ремуса прийняти вашу пропозицію руки та серця. — театрально приклавши руку до грудей, Марлен заробила ще кілька дивних поглядів, закочування очей від Сіріуса і кілька кинутих крихт яблучного штруделя від нього.
Прокрутивши в руках свою чашку, Сіріус закусив губу, намагаючись підібрати слова, і глянув на Марлен, чекаючи на її реакцію.
— Я маю на увазі, чи не подумає Ремус, що я щось на кшталт одержимий ним? Він лише допоміг мені з комп’ютером, і це було більше місяця тому, а я досі не можу викинути його з голови. Це не здасться дивним?
— Але хіба ти справді не одержимий їм? — Марлен знущально вигнула брову з усмішкою. — Так, це може здатися дивним. Але ти ж Сіріус Блек, ти синонім слова дивний. Але якщо тобі потрібен привід відвідати тех. відділ і побачити його, то хтось із фінансового відділу забирає звідти папери і передає їх туди? Одного разу попроси зробити це за цю людину.
Сіріус задумливо почав жувати нижню губу, згадуючи, хто з їхнього відділу пов’язаний з технічним. Коли ім’я спало на думку, він безсило впустив голову на стіл.
— Це Снейп. Він займається технічним відділом.
Марлен на цей жалюгідний голос лише засміялася і співчутливо поплескала його по руці.
— Ідея з конем та трояндою вже не така нездійсненна, так?
***
Просити Снейпа про допомогу було провальною витівкою з самого початку. Але що не зробиш заради найпрекраснішого хлопця на планеті?
Але як і очікувалося, варто було Сіріусу тільки підійти до Снейпа, той зневажливо підняв брову і глянув на нього так, ніби Сіріус був брудом під черевиками. Придушивши бажання закотити очі, сказати якийсь неприємний коментар або просто стукнути його по голові, Сіріус видавив із себе невимушену і ввічливу усмішку.
— Хей, Северус! Як просуваються справи з податковим плануванням?
— Що тобі потрібно, Блек? — Снейп відмовився грати в гру «Дружні колеги», тож Сіріус теж вирішив не затягувати.
— Ти ж забираєш з технічного відділу їхні звіти щотижня? Може, поступишся мені разочок цього тижня? Натомість складу за тебе статистичний звіт за майбутній місяць, або куплю тобі каву у Старбаксі.
Снейп дивився на нього, ніби вперше бачив. Але через кілька секунд здивування в його очах змінилося колишньою впертістю і зарозумілістю.
— Ні.
З цією вичерпною відповіддю Снейп повернувся до своєї роботи, залишивши за спиною засмученого Сіріуса.
***
З моменту розмови зі Снейпом і повного розчарування Сіріуса в людях минуло чотири дні. Біда прийшла, звідки не чекали. Точніше, для Сіріуса це була зовсім не біда, і було не дивно, що це прийшло від Пітера. Він був стажером і неприємності йшли за ним по п’ятах. На цей раз його принтер вийшов з ладу, і йому довелося звернути до технічного відділу.
Сіріус краєм оком спостерігав за Пітером та його принтером. Він почув, як Пітер дзвонить на нижній поверх і каже приблизно ті самі слова, що й Сіріус півтора місяці тому. Варто було йому це почути, і Сіріус вже не міг задавити надію, що зростала. Боже, він справді застряг по вуха.
Незважаючи на те, що ймовірність появи саме Ремуса була мінімальною, наступні десять хвилин Сіріус не міг всидіти на місці, постійно поглядаючи на вхідні двері до відділу.
Сіріус відволікся на допомогу Джеймсу з графіком і не помітив, як по коридору йшов Ремус все в тій же кепці і з валізкою інструментів. Джеймс помітив його появу першим і штовхнув Сіріуса ліктем убік, щоб той підняв голову. І коли Сіріус це зробив, то, немов потрапивши в сцену slow mo з фільму, перетнувся поглядом з очима Ремуса, коли той проходив повз його стіл. Сіріус не міг стримати дурної усмішки, в якій його губи розтяглися самі по собі від Ремуса. Той м’яко посміхнувся йому, кивнув на знак привітання та підійшов до столу Пітера.
Через деякий час Ремус вже складав інструменти в валізку й збирався йти. Він повернув голову у бік Сіріуса. Тому довелося швидко відвести погляд і вдати, що він не дивився невідривно на Ремуса останні п’ять хвилин. Сіріус почав розглядати розкидані папери на столі, ніби це найцікавіша річ для нього, і намагався не піднімати очей.
Коли він читав один і той самий рядок втретє, щоб спробувати вникнути в суть, то відчув, що хтось стоїть біля його столу. Сіріус підвів голову та зіткнувся з Ремусом. Його тіло практичні спалахнуло й він весь почервонів, чи то від збентеження, чи то від хвилювання. Він тупо дивився на Ремуса і нічого не говорив, поки той стояв над ним і посміхався, з цікавістю схиливши голову набік.
— Привіт, — нарешті сказав Ремус.
— Привіт, — Сіріус видихнув з полегшенням, але фарба не сходила з його обличчя.
— Коли нам зателефонували з фінансового відділу та повідомили про поломку, я подумав, що це знову ти.
— Ну, як бачиш, не тільки в мене руки не з того місця зростають.
— Знаєш, — Ремус закусив губу і сперся долонею на стіл Сіріуса. Сіріус проковтнув, дивлячись на витончену кисть руки Ремуса. — не хочеш зустрітися після роботи та піти випити?
На мить у Сіріуса закрутилася голова від цих слів. Він так довго боявся поставити Ремусові саме це питання, що зараз був готовий вибухнути від щастя. Або зомліти. Бажано в руки Ремуса. Нарешті, Сіріус спробував повернути собі колишню впевненість.
— Запрошуєш на побачення? — лукаво посміхнувся він.
— Так. Запрошую тебе на побачення. — Ремус відповів йому наймилішою усмішкою. — Згоден?
— Я закінчую о шостій. — відповів Сіріус і підморгнув Ремусові.
Ремус з колишньою усмішкою кивнув та вийшов із відділу.
Сіріус думав, що вибухне від щастя до шостої.
Відгуки