сяо з корицею
Оріджинали
12+
Гет
Максі
Запитуйте дозволу
  • Забороняю перекладати роботу російською
  • Забороняю розміщувати роботу на рос.ресурсах
дозволяю використовувати дану роботу для натхнення та розміщувати покликання в полі "Фанфіки за мотивами фанфіків"
Немає схованих позначок
нд, 03/24/2024 - 15:09
нд, 04/07/2024 - 20:16
183 хвилини, 18 секунд
Читачі ще не додали роботу у збірки
Навіґація

- хіба це не сон? Кожного разу мені здається, що я йду по крихкому льоду..що я йду по тонкій мотузці, що от от порветься...що я йду по краю перед прірвою. Чи це все реальність? Коли це життя стало на моєму боці?..Коли все, про що я тільки мріяла раптово стало реальністю...

Це історія про дівчину, що усіма силами йшла до своєї мети - рівноправ'я рас на їх континенті. На її довгому й тернистому шляху розкривається не лише уся правда про її родину і її саму, зустрічаються вороги та соратники, а також люди, що стануть їй родиною.

Ця історія написана з метою показати, що незважаючи на складнощі в житті не можна складати руки, а продовжувати йти до своєї мети як це робить головна героїня.
⠀⠀⠀⠀ ⠀⠀⠀⠀ ⠀⠀⠀⠀⠀⠀ ⠀⠀⠀⠀ ⠀⠀24.2.24

пролог: хіба це мир?

Двадцять перше століття. Дивлячись на зорі можна замислитися над тим, скільки ж світів існує в галактиці? Може усі ці зірки - портали у інші світи? Можливо…там життя краще?

глава 2: чи вистачить одного "пробач"?

Погодитись на дві умови, одна з котрих розкриється лише потім, а натомість отримати фінансову підтримку, підтримку вампірів і навіть можливість не тільки відновити права, а й потрапити до сенату, чи відмовитися й продовжите таке нікчемне існування?<

екстра: в той день, коли все почалось...

шановні читачі, це частина написана в блозі. вона доповнює сюжет та бажана для прочитання задля того, щоб краще зрозуміти історію Арістії та її організації. авторка рекомендує цю главу до прочитання, однак вона не є обов’язковою.

глава 3.1: коли моє життя перетворилося на хаос?

Здається, в цю мить час застиг на місці. Палке дихання залишилося на шиї гарячою печаткою, а слова повторювалися раз заразом в голові… вибач мені

глава 3.2: коли моє життя перетворилося на хаос?

Карі очі Лопеста декілька хвилин уважно спостерігали за дівчиною, що зайняла на дивані місце поряд з власником будинку. Рейнольд вдивлявся в блакитні очі Аристії, певно, намагаючись відповісти на якісь свої питання стосовно цієї юної особи.

    Вподобайка
    0
    Ставлення автора до критики