Існує багато видів неприємного пробудження. Наприклад, коли прокидаєшся і розумієш, що ліжко не твоє, та й будинок загалом також. Гірше, коли під боком хтось сопить. Ще гірше, якщо ти та цей хтось голі. Взагалі пиздець, якщо цей хтось одної з тобою статі, а ти й не гей начебто. А тотальний і безпросвітний пиздець це коли ще й поперек болить, і виявляється, що непомітно піти не вийде, бо ти прикутий до ліжка.
Саме в такій ситуації виявився бог брехні та обману, розумник та красень Локі Лафейсон. Хто саме так затишно влаштувався у нього під боком, роздивитись не вдавалося. З позиції, в якій він опинився, можна було лише відзначити, що цей хтось - брюнет чоловічої статі. Трохи повозившись із наручниками, Локі засмучено зітхнув: звільнитися не виходило ні звичайним, ні магічним способом. Кайданки були зроблені на славу, та ще й зі спеціальними магічними рунами. Хтось знав, як утримати божество на місці. Локі ще раз зітхнув. Залишався єдиний вихід із ситуації - розбудити того, хто зазіхнув його на божественну дупу (а те, що на неї хтось зазіхнув, Локі ой як відчував). Спритно вивернувшись, він тицьнув чоловіка коліном. Той невдоволено забурчав і ще ближче підліз до джерела тепла, яким був сам Локі. На секунду блимнув голубуватий відсвіт. «Святе коріння Іггдрасіля, тільки не це! - промайнуло в голові, - ні, це якийсь дурний жарт». Локі вирячився на тіло біля нього. Тіло спокійнісінько спало далі.
- С-с-старк? - хрипко спитав Локі.
Нуль реакції.
- Старк? - він перепитав трохи голосніше.
Знову нуль реакції.
- Ентоні Едвард Старк! – практично прокричав бог.
Тіло заворушилося, забурчало і м’яко підняло голову. На Локі втупилися заспані карі очі «мільярдера, генія, філантропа і тому подібні хвалебні епітети» Тоні Старка.
- Чого тобі, красуне? - у голосі звучала ранкова хрипота.
Від такої фамільярності Локі здивувався.
- Яка я тобі на хрін красуня, Старку!?
- Не кричи. Голова болить. То чого тобі, - він на секунду задумався, - потворо?
На щоках Локі з’явився рум’янець від злості. Тоні знущально посміхнувся, бачачи реакцію бога.
- Добре, добре. Можеш не вигадувати витончених прокльонів. Але, після такооої, - він картинно закотив очі, - ночі, можна було й ніжніше розбудити.
Локі почервонів ще більше, звузив очі та поцікавився:
- Якої такої ночі, га?
- Солоденький, ти що, нічого не пам’ятаєш? - якось заадто награно запитав Старк.
Локі продовжував свердлити його поглядом, намагаючись вкласти все, що він думає в цей момент про Залізну Людину, і в більшості висловлювання були б нецензурні.
- Може хоч наручники знімеш?
- Я що, схожий на ідіота? Ні, звичайно. Ти ж мене, як не голими руками, так магією по стінці розмажеш. А мені моя тушка ще дорога.
Тоні вже встав, солодко потягнувся, абсолютно без сорому демонструючи власне тіло. Про себе Локі зазначив, що тіло дуже сексуально привабливе, такому не шкода присвятити свою дупу. «Взагалі-то ти, здається, це вже зробив» повідомив неприємний внутрішній голосок. Локі наказав йому вирушати в далеку далечінь і продовжив розглядати оголеного Старка. «А смертний справді не такий уже поганий… Так дав я йому, чи не дав?», поки бог ставив важливе для себе питання, Тоні вже встиг натягнути на себе штани та дивився на Локі.
- То ти реально нічого не пам’ятаєш?
Той відповів лише лютим поглядом. Пам’ятав він мало що. Останнє, що йому згадувалося це те, як Тор привів його у вежу до Старка, щоб той зміг розібратися з тесерактом. Артефакт барахлив і боги не могли повернутися в Асґард, де Локі мав постати перед чесним Асґардським судом. Залізна Людина була єдиною в Мідґарді, хто міг би полагодити тесеракт. Локі на якийсь час замкнули в одній із кімнат вежі, в наручниках, схожі на ті, в яких він був закутий зараз, але вже без дурного намордника. Лафейсон сидів і міркував, що ж на нього чекає вдома. Знаючи Всебатька, його замкнули б у якомусь темному і сирому підземеллі. Але Фрігг любить свого названого сина, так що максимум його посадили б під домашній арешт і позбавили солодкого на пару сотень років. І якщо з першим він ще міг упокоритися, то з другим було складніше. Солодке Локі любив. Власне, це булла єдина його слабкість і втрачати її він не хотів. Думаючи як би це втекти, він задрімав. А прокинувся вже тут. Прикутий і з голим Старком поряд.
- Гей, красуне, - Тоні підійшов до ліжка і клацнув пальцями у нього перед носом, - ти що, заснув?
Відповісти Локі завадив наполегливий стукіт, після якого двері миттєво відчинилися і в спальню влетів Тор у повному спорядженніта з Мйольніром на боку. Побачивши оголеного Локі, лише злегка прикритого простирадлом, і навислого над ним Старка, він здивувався. Тоні відскочив від ліжка.
- Це не те, що ти думаєш, Тор!
Локі, швидко оцінивши ситуацію, прикинув варіанти розвитку.
- Це саме те, що ти думаєш, Тор! - він не був би богом брехні та обману, якби у нього миттєво не визрів план.
І Тоні, і Тор здивовано глянули на Лафейсона.
- Так, брате, цей смертний скористався ситуацією і знеславив мене! – Він намагався звучати якнайбільш обурено-ображеним, - я не можу повернутися до Асґарду, брате, я мушу залишитися тут, у Мідґарді, зі своїм майбутнім чоловіком.
Локі схилив голову, висловлюючи величезну прикрість. Тор тяжко зітхнув.
- Ти правий. Як тільки тесеракт знову працюватиме, я повернуся в Асґард і повідомлю новину батькам. Мені шкода, брате, - він глянув на Старка, який переводив погляд з одного бога на іншого з виглядом «якого хріна тут взагалі відбувається», - я розчарований, Ентоні Старк. Я звернувся до тебе з проханням про допомогу, сподіваючись знайти притулок під твоїм дахом, а ти позбавив честі мого брата.
– Що? Якої на хрін честі!? - До Тоні повернулася здатність видавати членороздільні звуки, - вибач, звичайно, але Локі ж мужик!
– Для законів Асґарду це не має значення. В мені твоє насіння. Я міг би носити твою дитину, Старку, - подав голос з ліжка Локі.
- Д-д-дитина? Яка до біса дитина? ТИ ЧОЛОВІК! - Тоні втрачав залишки самовладання. Ситуація явно виходила з-під контролю та котилася до дідька.
- Ну як яка? Темноволосенька така. Кароока, швидше за все, - спокійно відповів Локі.
Повними жаху очима Тоні подивився на Тора, шукаючи підтримки або якого-небудь знаку, що це всього лише дуже-дуже поганий жарт. Але обличчя бога грому і блискавки було сповнене серйозної рішучості.
- Сподіваюся, тесеракт буде незабаром готовий. Ти одружишся з моїм братом, Ентоні Старк, або сильно пошкодуєш про вчинене. Я піду. Мені треба змиритися з цією думкою.
І, кинувши ще один розчарований погляд на Тоні, він вийшов. Старк розсіяно дивився на зачинені двері.
- Ну от чого приходив, га?
***
Тоні втомлено опустився в крісло, що стояло неподалік, і прикрив обличчя руками.
- У що я вляпався… Одружитися з одним скандинавським богом чи інший скандинавський бог мене приб’є. Говорила мені Пеппер, дограєш ти, Тоні. От і догрався.
На мить Локі стало його шкода. Ситуація справді не з найкращих. Але потім перед його внутрішнім поглядом з’явився найсмачніший асґардський молочний шоколад і перспектива не спробувати його в найближчі пару сотень років, і весь жаль як рукою зняло.
- А на що ти сподівався, смертний, затягнувши до ліжка бога? Думав, це зійде тобі з рук?
- Та не було нічого! - Тоні подивився на все ще прикутого до ліжка Локі, - зовсім нічого.
- Ти хочеш сказати, що притягнув мене до себе в спальню, роздягнув і прикував, заради жарту? - примружився Лофт.
Тоні зам’явся.
- Ну так. Я вирішив, це кумедно буде. Ти ж навіть не прокинувся, доки я тебе сюди тяг.
Локі уявив, як Старк несе його на руках як принцесу зі старих асґардських казок, які йому в дитинстві читала Фрігг, і пирхнув.
- Так, страшенно смішно. Ну, якщо нічого не було, то чому в мене болить поперек, а, Старк?
- Так ти не пушинка, знаєш, - обурився Тоні, - дотягнути тебе не так вже й просто було, от і впустив разок. Можливо не один.
Як йому спала на думку така «геніальна» ідея і де в цей час були інші месники, Локі вирішив не питати.
- І що тепер робити? - з надією в голосі спитав Тоні. Локі хотів знизати плечима, але у прикутому вигляді це було проблематично.
- Та зніми ти з мене ці чортові кайданки, врешті-решт!
Старк важко зітхнув і підвівся з крісла. Трохи повозившись із хитромудрим механізмом, він таки розстібнув кайдани. Локі розтирав онімілі зап’ястя, поки Старк вдавався похмурим думам, повернувшись у крісло.
- Одяг хоч для мене знайдеться? Чи мені розтинати по твоєму дому голяка?
Тоні критично оглянув постать бога. «А що, я був би не проти», промайнула думка.
- Твого розміру в мене нічого немає, - сказав він, - Джарвіс.
- Так, містере Старку, - озвався незримий дворецький.
- Замов одяг для нашого гостя. Мені однаково що.
- Добре, містере Старку.
У кімнаті запанувала мовчанка.
- Старк.
- Чого тобі ще?
- Я їсти хочу.
- І?
- Погодуй мене! - Локі вичікувально дивився на Тоні.
- Мати моя дискретна математика! Одружися з ним, одягни, та ще й нагодуй. Хоч помитися ти зможеш? - Старк втомлено відкинувся у кріслі.
- Зможу. Якщо покажеш, куди йти.
Локі встав і обмотався простирадлом. Світити задом перед Старком він не збирався.
- Там, - махнув кудись ліворуч Тоні.
Кивнувши головою, Локі гордо пройшов у вказаному напрямку.
- Джарвісе, потурбуйся, щоб у кімнату принесли щось поїсти.
- Що саме, сер?
- Без різниці.
Локі хотів було попросити чогось солоденького, але передумав. Він не буде просити солодкого у цього смертного.
- Старк.
- Чого тобі ще від мене треба? - божество знаходилось поряд не більше пів години, а вже встигло добре зіпсувати йому життя. Захотілося випити чогось міцного. Він заглянув у ванну кімнату. Перед душовою кабіною стояв все ще загорнутий у простирадло Локі й виглядав спантеличеним.
- Як цим користуватися? - Лофт тицьнув пальцем у бік душу.
Старк прикрив очі рукою. «Так, і він ще Землю хотів захопити. Він же як дитя!», «Тепер це твоє дитя» підказав внутрішній голос.
- Вітаю, у вас хлопчик… - пробурмотів Тоні
– Що?
- Та нічого. Дивись, показую для особливо обдарованих – цей краник для гарячої води, цей для холодної. Якщо їх покрутити, то звідси, - він тицьнув на змішувач, - потече вода. Зрозуміло?
Локі похмуро кивнув головою.
- От і чудово. Сподіваюся, спинку тобі не треба терти?
Бог подивився на нього з поглядом «Старк, ти дурень, вали звідси» і Тоні, посміхнувшись, вийшов. За мить з ванної почувся плескіт води.
- Містере Старку, до вас відвідувач і він наполегливо вимагає зустрічі, - повідомив спокійний голос Джарвіса.
- Ф’юрі? - коротко запитав Тоні.
- Так.
- Тор, дідько б його забрав. Ось начебто бог, а насправді базікало базікалом, - Тоні намагався знайти якусь сорочку, - проведи його до вітальні на дев’ятому поверсі.
- Містере Старк, і …
- Решта потім, Джарвіс.
Він прямував до Ф’юрі. Те, що справа в одному чимало відомому богу, який зараз ніжився під душем, він не сумнівався.
У вітальні на нього чекав сюрприз. Ф’юрі прийшов не один, а привів усю команду Месників на додачу. «Всратися можна», - песимістично подумав Старк, оглядаючи весь чесний натовп. На дивані скромно сидів Беннер із якимось відсутнім поглядом, біля нього височив Тор, який, навіть згорбившись (видно все ще переживав за долю братика), виглядав більшим за Брюса; Хоукай стояв, тихо підпираючи стіночку, Наташа примостилася на підлокітнику дивана з виглядом «якого дідька мене сюди притягли», а Роджерс сидів з ідеально прямою спиною в кріслі неподалік. Сам же директор, «Містер я знаю те, чого ти не знаєш», Ф’юрі стояв обличчям до вікна.
- Так, так, так, панове та пані Месники та «О, великий», що ж привело вас у мою скромну домівку? - насмішкувато поцікавився Тоні, - якщо з приводу тесеракту, то він ще не готовий. Це вам, знаєте, не суп зварити. Потрібно…
- Старку, припини, - перебив його Ф’юрі, - ти чудово знаєш чому ми тут.
Тоні здивовано підняв брови, всім своїм виглядом показуючи, що він ні сном ні духом.
- Тоні, скажи, це правда, що ти … м, ну як би це сказати … - Зам’явся Брюс.
- Трахнув Локі? - підказала Наташа.
На неї дивилися п’ять пар очей. Докірливо Брюс, зі страхом Стів, глузливо Хоукай та Тоні, обурено Тор. І тільки Ф’юрі ніяк не відреагував.
- А що? Потрібно називати речі своїми іменами.
Тоні хмикнув.
- Якщо я скажу, що ні, ви мені повірите? - він підійшов до невеликого бару і налив собі віскі. У погляді Месників ясно читалося, що не повірять. - То що тоді вам від мене треба?
- Старку, ти повинен розуміти, що твоя поведінка неприпустима і …
Ф’юрі перервав протяжний крик.
- Стаааарку!
«Адронний колайдер, тільки не це», - встиг подумати Тоні, як у кімнату увійшов Локі. Все так само в одному простирадлі, зі злегка вологим волоссям, не зважаючи на присутніх, він підійшов до Тоні.
- Старку, ти обіцяв мене нагодувати.
- Локі, - він на секунду замислився і кинув швидкий погляд на решту, - дорогий, не треба було виходити зі спальні. Їжу доправлять туди.
«А що, - думав він, - мені й так ніхто не повірить, що нічого не було. Так що, нехай думають, що хочуть». Чи то любов до шокування інших, чи то просто зі шкідливості, Тоні притиснув до себе Локі й, звертаючись до всіх інших, проголосив:
- Прошу любити та шанувати - той, хто зруйнував пів Нью-Йорка і намагався захопити Землю, бог взагалі та в ліжку, мій майбутній чоловік Локі Лафейсон.
Локі і сам прифігів від такого представлення, але, вирішивши, це ж «плював я на вашу думку» Старк, променисто посміхнувся, намагаючись не впустити вперто сповзаюче простирадло. Тор затулив обличчя руками та глухо застогнав.
- Ну, вітаю із заручинами, - усміхнулася Наташа, - на весілля покликати не забудьте.
– Але! Але, - раптово прокинувся Стів, - ви ж обоє чоловіки!
- Тиш там, Капітан останній незайманий Америки. Якщо ти не знав, поки ти там дрих у льодовиках, одностатеві шлюби дозволили у багатьох штатах та країнах. Тож твій голос не враховується, - обізвався Тоні.
Роджерс почервонів від обурення, але далі сперечатися не став.
- Загалом, пані та панове супер-і не дуже герої. Я попросив би вас залишити нас наодинці. Всі привітання, обурення та прокляття, прошу надсилати поштою. Вдалого дня. Двері, думаю, знайдете самі, - і обійнявши Локі за талію, він залишив приміщення.
***
Локі сидів на ліжку і активно уплітав млинці з нутеллою, ігноруючи решту їжі. Треба було визнати, мідґардські солодощі припали йому дуже і дуже до смаку. Тоні спостерігав як бог доїдав уже двадцять другий за рахунком млинець. «Як у нього влазить стільки? Наче худий, а жере за п’ятьох.» Закінчивши з млинцями, Локі дивився на Старка. Щось підказувало йому, що треба було б подякувати. За ласощі та й взагалі. Але, він відучився слухати своє сумління, в наявності якого більшість, та й він сам, дуже сумнівалися. Тому, він просто вирячився на Старка, передаючи інформацію телепатично. Тоні телепатом не був, тому просто вирячився у відповідь, розмірковуючи, чого ще від нього треба цьому божевільному.
- Локі, скажи мені, - раптом почав він, - ти ж пожартував з приводу дитини, так? Ні, ну я розумію, що ти бог і таке інше, але все ж таки.
- Ну, як тобі сказати, - протяг Локі, якось дуже пустотливо посміхаючись, - всяке траплялося.
- В сенсі? - з побоюванням спитав Тоні. Дуже йому не сподобалися інтонації у голосі бога.
- У тому самому, Старку, в тому самому. Є в мене кілька дітей. Але, ти не бійся, ти їм сподобаєшся, - Локі згадав усіх своїх дітей почергово та посміхнувся ще ширше. Сімейні зустрічі будуть неповторними.
Щось підказувало Тоні, що не хоче знати деталей. Він підвівся і підійшов до ліжка, на якому сидів Лафейсон. У куточку губ виднілися сліди нутелли.
Тоні відчув сухість у горлі. Перед внутрішнім поглядом промайнула картина, як би лизнути ці перемазані у шоколадній пасті губи. А потім втягнути їх у поцілунок, повільно спуститися на цю чудову шию, ключиці, залишити на світлій шкіри червону мітку і …
- Старк? - Локі бачив, що чоловік трохи завис, витріщаючись на нього. Це було і приємно, і дивно водночас.
– А? Що? – Тоні повернувся на грішну землю. «Ядерний реактор, про що думаю? Це ж Локі! Зарозумілий засранець з манією величі, - він кинув ще один уважний погляд на бога, - але, симпатичний, холера. І з почуттям гумору в нього гаразд. Ф’юрі нервувати буде чим. Пеппер, звичайно, не в захваті буде, проте, їй не звикати. Та й поясню все якось м’якше, на жалість натисну трохи…»
- Старку, дідько, ти, взагалі, де? - Локі знову спробував достукатися до підвислого Тоні, - про сенс життя розмірковуєш, чи що?
– Ні. Про те, що з тебе вийде непогана дружина.
Від обурення у Локі затремтіли ніздрі.
- Та як ти смієш!? Я Бог…
- Тупе ти створіння. Так, пам’ятаю, проходили. Сонечко, не дуйся. Я ж у хорошому розумінні. Вийти за мене тобі й так доведеться. Тор дуже ясно дав це зрозуміти, - Тоні зітхнув, - та й відбивна з мене хрінова б вийшла. Я ж радіоактивний, - він постукав пальцями по реактору на грудях, - до речі, ти ж явно це все запланував, визнай.
Локі непевно знизав плечима і ліг на живіт. Тоні дивився на нього спину. На досить сексуальну спину. «Сексуальну? Тоні, ти про що думаєш? Зовсім залишки розуму втрачаєш» відгукнувся внутрішній голос. Споглядати зовсім не сексуальну спину Локі він не перестав.
- Старку, ну подумай логічно, як я міг це спланувати? - нарешті озвався Лафейсон, - я ж не міг знати, що у твою хвору голову прийде думка так оригінально пожартувати.
- Ну а коли ти вже зрозумів, в якій ситуації опинився, ти ж далі все спланував? - «цікаво, а він боїться лоскоту?»
- Звичайно, - саркастично пирхнув Локі, - я ж знав, що мій геніальний братик увірветься в кімнату і застане нас у такій двозначній ситуації. Старк, зрозумій, я Бог, а не провидець. І це ти винен у всій цій ситуації, гуморист хрінів.
«А от якщо доторкнутися губами до тієї родимки на лопатці, як він відреагує? А потім провести язиком по лінії хребта, до улоговинки, а потім назад до шиї та …»
- Старку, ти що там знову завис? Проблеми з операційною системою? - саркастично посміхнувся Локі, дивлячись на Тоні через плече.
- Виходить, що таке операційна система ти знаєш, а як душем користуватися ні? Якось не логічно, чи знаєш, - отямився чоловік. «Ой, не туди тебе несе, Тоні, ой не туди.»
Лофт закотив очі й знову уткнувся обличчям у подушку, а Тоні продовжив гіпнозувати його спину. Не втримавшись, він тицьнув бога у бік.
- Ауч! - Локі люто глянув на чоловіка.
Той тицьнув ще раз.
- Старку, визарг тебе роздери!
Але той уже увійшов у смак і накинувся на Лафейсона, лоскочучи. Локі звивався, лаявся, проклинав і намагався скинути з себе веселого Тоні. Після недовгого поєдинку, бог все ж таки підім’яв під себе смертного, опинившись всього кілька сантиметрів від його обличчя. Старк відчув напругу, що виникла між ними. Погляд сам собою натрапив на губи. Бажання поцілувати Локі зросло. «Дідько, так близько, - промайнуло в нього в голові, - а, гори воно все західним полум’ям!» і він вп’явся в губи Локі. Той тільки встиг помітити, що людина якось дивно на нього дивиться із рошериненими зіницями, як він уже намагався його поцілувати. Локі добряче прифігів і спершу навіть не відповів на поцілунок. Але поступово розсмакував. «А смертний непогано цілується», - подумав він. Тоні ж думати був не здатний. Він цілком і повністю віддався відчуттям. А ті були дуже приємними. Можна сказати що збудливо приємними. Перервавши поцілунок, Старк почав виконувати свої інші бажання. Обидва були надто зайняті один одним, щоб помітити, що в кімнаті вони вже не одні. У дверях стояла Пеппер Потс, шоковано відкриваючи й закриваючи рота, не в змозі видати хоч звук. Пройшло ще кілька секунд, перш ніж розлетілося голосне:
- ТОНІ СТАРК!
Залізна Людина відірвався від поцілунків і подивився на свою помічницю.
- О, Пеппер, - відповіддю йому послужив лютий погляд, - ну, думаю, ситуацію пояснювати не треба. Сама бачиш.
Тоні зліз із Локі та прикрив того простирадлом.
- Тоні Старк, якого біса!? Ти ж обіцяв не творити дурниць! Ти навіть документ відповідний підписав!
- Ну, у списку дурниць «одруження зі скандинавським богом, який бажав світового панування» не прописано. Так що юридично я нічого не порушив.
Міс Потс пішла червоними плямами від обурення. Здавалося, ще мить і у Старка полетить щось важке.
- Тобі просто так це не зійде з рук. Навіть ти не можеш ось так просто взяти та одружитися з цим божевільним божеством! Це не нормально!
- Чому не може? - поцікавився Локі, - може. І одружиться. І я, до речі, цілком у своєму розумі.
Тоні кивнув, погоджуючись із Локі, і примирливо посміхнувся.
- Пеппер, не дуйся. Роль подружки нареченої, – він кивнув на Локі, – твоя!
Бог обурено пирхнув і кинув у Тоні подушкою.
- Яке їхало, таке й здибало, - якось стомлено простягла білявка, - Старк, як прийдеш до тями, я буду у офісі.
Кинувши ще один лютий погляд, Пеппер пішла.
- М-да, весело, - прокоментував Тоні.
- Знаєш, я, звичайно, нічого не маю проти, але може замок на дверях поставиш? А то не хотілося б знову гостей у простирадлі зустрічати.
- Ага. Особливо, якщо знову Тор заявиться. Або твої батьки. Думаю, тоді я до весілля точно не доживу, – брюнет відкинувся на подушку.
- Бачу, зі своїм незапланованим заміжжям ти вже змирився? – криво посміхнувся Локі.
- Ну, ти ж змирився, - сказав Старк.
- А хто сказав, що в мене воно незаплановане?
- Локі!
