Джюн задумливо сидів і дивився у стіну. Мимоволі посміхнувся.
⟪Дивитись на стіни і шукати відповідь про трупи в порожніх стінах…⟫
Йому хотілось вірити що кожна деталь в цей раз стане однозначно вирішальною, а не як було до цього.
Телефон завібрував. Джюн сіпнувся та взявся за телефон.
На дісплеє висвітилось: ⟪Касама Міакі⟫.
У Джюна закралось дивне передчуття, перед тим як підняти слухавку.
***
Джюн сів за порожню лавочку у парку. На вулиці трохи сутеніло і небо немов золотом покрилось. Довго чекати Міакі не прийшлось.Коли дівчина підійшла ситало помітніше те як вона нахмурила брови.
— Доброго вечора, Касама-сан, — холодно але ввічливо мовил Джюн.
— Доброго….Арісава-сан… — нерішуче відповіла Міакі і сіла на край лавочки.
Якийсь час була тиша. Дівчина стискала край плотної спідниці.
— У мене є що сказати…. — стримано сказала Міакі.
— Я Вас уважно слухаю, Касама-сан, — відповів Джюн, в його погляді здавалось з’явилась крихта цікавості.
— Шін…До того як з ним це трапилось увесь час говорив про кляту Міцукі, — виговорилась Міакі і зітхнула, немов з її плеч зрушив величезний камінь.
— Перепрошую…Можна спитати: це відбувалось у період ваших стосунків? — делікатно спитав Джюн.
Міакі кивнула.
— Він увесь час казав за її роботи, яка вона розумна і бла-бла-бла…— Дівчина скривилась. — Бісова-бісова-бісова Міцукі…. Мені здається що я просто одного разу це не витримала….
Міакі зітхнула.
— Все добре…Дякую, що сказали, Касама-сан, — ввічливо відповів Джюн.
⟪Тепер хоч щось складається…Але тоді Міакі логічніше ше було б розправитись з Міцукі… Стривай…те⟫
— Арісава-сан…Будьте обережні… Йомобамі-сан…Мені здається вона небезпечна, — тихо сказала Міакі.
Після того як вони попрощались, Джюн направився до вулиці, де знаходиться його офіс. Треба було ще внести нові дані до справи, аби не упустити їх.
⟪Йомобамі-сан…⟫ — Джюн зітхнув і згадував те як звучали застереження Міакі.