Міцукі не зводила пильного погляду з Асуму. Вона не хотіла зайвих підозр від близької подруги. Та і біс його знає, до чого звичайна недовіра могла би прзивести.
«Я повинна контролювати всі обставини. Обставини, об’єктивне явище може стати контрольованим і … я це зроблю»
Розмірковувала Міцукі, не помітив як куточки губ піднялись в лукавій усмішці.
«Найкраще що може думати Асуму-чан, що я просто допитлива… І все»
Міцукі тихо зітхнула.
***
Міцукі розглядала скляний шар. Істота із золотистим довгим волоссям, з золотистим риб’ячим хвостом нагадувала мініатюрну русалку, від якої випромінювалось таке ж тьмяне світло.
Йоккі не видавала ні звуків води, ні слів нічого, здавалось навіть не відкривала мініатюрний рот.
Міцукі відклала кульку з Йокі і відкинувшись на спинку дивана прикрила очі.
***
Гарна жінка з одного з минулих снів знову немов кликала до себе. Її сріблясте довге волосся, світла шкіра та сіро-бірюзові очі немов сяяли серед суцільної темряви.