Вечір. Сідаюче сонце прочертило на вулицях Йокогами довгі чорні тіні. Кунікіда саме повертався додому. Сьогоднішній день був як завжди сповнений стресу та напруги. От чого тій мафії не сидиться? Знову влаштували ледь не теракт через цього нещасного тигра. Ззаду почулися поспішні кроки і в декілька стрибків до Доппо підскочив Дазай. Дурнувато посміхаючись це ходяче самогубство видало своє «геніальне» прохання:
- Кунікідо, любий, чи не погодишся ти вбити мене?
- Тебе Хіроцу по голові тріснув? Зовсім здурів?
- Що ти, що ти. Просто Рампо запропонував мені подивитися на твою реакцію – посміхнувся напарнику Осаму.
Математик задумався. Колись у старшій школі він з друзями умудрився вбити повію. Погодьтеся, це трохи не клеїться з образом суворого вчителя математики. Напевно, ще більшим здивуванням для вас буде те, що йому сподобалося. Незважаючи на алкогольне сп`яніння Доппо майже чітко пам`ятає як м`ясницький ніж, який бог зна звідки дістав його однокласник увійшов у череп бідолашної хвойди. Всім було весело і ніхто навіть подумати не міг, що Кунікіда веселий не через алкоголь. Після цього хлопець зацікавився знаряддями та способами катувань і вже давно мріяв спробувати це на комусь.
- Ходімо – коротко кинув він самогубцеві і почав згадувати де він поклав свій іржавий ніж. А те дурне, трохи почекавши, побігло слідом, навіть не підозрюючи, що скоро він стане лише грудою органів.
Додому дійшли швидко. Дазай зняв свій улюблений плащ і обережно щоб не дратувати Доппо повісив його на вішалку.
- Чекай у спальні, я принесу мотузку. – скомандував математик і пішов на кухню.
«То він мене вішатиме?» - з цікавістю промайнуло у голові Осаму.
Незабаром повернувся Кунікіда з міцною мотузкою і кухонним іржавим ножем.
- Що ти робитимеш…? – о тут вже було не до сміху. Серце впало кудись у шлунок, з`явилося відчуття порожнечі всередині.
- Вбиватиму тебе, любий Дазаю. – посміхнувся Доппо.
Дазай ще не встиг оговтатися як його руки виявилися зав`язані за спиною. В наступну секунду ноги теж були перев`язані так, що було неможливо звільнити їх.
Біля обличчя Осаму опустилася невеличка прозора коробочка, всередині були голки. Кунікіда звільнив руки Дазая від бинтів і ніжно погладив його пальці.
- Яка білосніжна шкіра – посміхнувся він.
У наступну мить під ніготь вказівного пальця правої руки встромилася голка, відриваючи нігтьову пластину від пальця. Поступово відривалися усі нігті, які математик дуже обережно складав поряд із голками.
- Боляче! – скрикнув Дазай.
- Терпи, любий, я теж хочу отримати задоволення.
Кунікіда всівся на спину самогубця і підніс голку до його лівого ока.
- Як думаєш, я зможу витягти твоє око так, щоб твій чудовий колір очей залишився на ньому? – просто спитав детектив, приміряючись як поцілити прямо у зіницю, при цьому не пошкодивши райдужну оболонку. Осаму заметався під ним, намагаючись вибратись. Проте, вартувало Кунікіді піднести голку трохи ближче до обличчя напартика як він самотужки незграбно наштрикнувся на неї. Око, як шмат желе тріснуло на дві частини і повисло на декількох нервах, мерзотно торкаючись щоки бідолахи.
- Просто вбий мене! – благав самогубець.
- Дідько – виругався Доппо, відриваючи дві половинки ока від тіла.
Це було так сумно, він сподівався зберегти обидва ока цілими, вони ж такі гарні. Трохи подумавши математик вирвав друге око власноруч. Воно, на щастя збереглося. На годиннику була шоста вечора, скоро має прийти Ацуші і принести якісь папери. Недовго думаючи, Кунікіда перевернув Осаму на спину і швидко розстібнув його сорочку. У білосніжну шкіру шатена встромився іржавий ніж. Доппо без жодної анестезії вирізав серце, печінку та легені Дазая і склав їх на величезну тарілку. До органів відправилися очі, пальці, два вуха і язик. Тим часом самогубець напевно вже помер від болю тож детектив залишив труп у спальні, а сам пішов варити борщ.
Ацуші постукав у двері близько пів на восьму. Кунікіда відчинив швидко. Весь у крові та збудженний він повів тигра на кухню, поклавши папери десь біля входу. Накаджіма був прив`язаний до стільця щоб не втік. Доппо налив у тарілку борщ і прикрасив його оком.
- А з чого борщ…? – налякано спитав Ацуші, підозрюючи, що його годуватимуть цим борщем.
- З Дазая – посміхнувся детектив, насильно вкладаючи до рота тигра око і змушуючи того розкусити його. Орган огидно чвякнув у роті парубка. Пересилюючи себе Накаджіма проковтнув око. По тілу пройшов огидний холод, Ацуші знудило. На підлогу випали декілька нормально не прожованих шматків ока і декілька шматочків молочної шоколадки, яку тигру подарувала Кьока. Тим часом Кунікіда вже сував хлопцю до рота щось схоже на шмат печінки. Щоразу як Доппо змушував Ацуші ковтати шматки овочів та органів, його нудило. Врешті чи то від страху, чи то від чогось ще Накаджіма знепритомнів, повисши на стільці як тканева лялька, а Кунікіда з радістю дістав з борщу шматок серця самогубця і став радісно його поїдати, міркуючи про те, що буде коли тигр прокинеться.
Відгуки