Змій, птах і полум'я, полум'я

Том сяяв на сцені. Не важливо, чи то його макіяж, чи крапельки пота на гнучкому тілі; чи направлене на нього світло софітів, чи він ховається в тіні за солістом. Торд нколи не міг відвести очей. Звабливі рухи голови, плечей, рук, стегон… о ці стегна і ноги! Як Торд мріяв про них, мріяв про відчуття гарячої шкіри під подушечками пальців, мріяв відчути тиск сідниці на своєму паху, мріяв тертись і штовхатись у вузький спекотний дурман… Дідько, треба припинити про це думати, інакше знову доведеться терпіти стояк до кінця концерту.