Знову бути в оточенні команди…жахливо.
Повернення Месників призвело до багатьох проблем: лікування проходило через піт, кров і сльози. Тоні думав, що штаб-квартира Месників стала б ідеальним місцем для зцілення, для них всіх це місце здавалося нейтральною територією. Щоразу, як він дозволяв комусь із колишніх Месників бачити його, Тоні відчував як погляди перетворювались у кинджали і впивались у його шкіру.
Більшість часу він сидів у своїй лабораторії, подумки стрибаючи з ідеї на ідею, куди Камінь душі забрав…
Забрав Пітера.
Ланцюг думок привів Тоні до того, що тремтяча рука ковзала обличчям, марно намагаючись стерти образ шістнадцятирічного хлопця на мертвій планеті, чужій планеті.
Тоні був невдахою: алкоголік, жалюгідний ідіот і нікчема. Поки що жоден із проведених Тоні і Брюсом експериментів нічого не дав. Ідеї закінчувалися. Месники відчували себе такими ж безпорадними. Але вони вважали, що Тоні відбувся легкою кров’ю.
Він плентався на кухню, бажаючи випити кави.
- Він хоч когось втратив? - Тоні почув, як Клінт сталевим голосом запитав, - Що дає йому право… - Тоні зупинився в коридорі, серце в грудях швидко забилось. Звісно, це ж був ранок. Як Тоні міг забути, що більшість команди опинеться саме на цій кухні!?
- Помовч, Бартон, - відповів Роуді на його манір, - ти поняття не маєш, що Тоні…
- Досить! - Стів. Тоні здригнувся від його голосу. Він уникав його кілька тижнів, зарікаючись навіть дивитися на капітана - не міг впоратися одразу із двома помилками, яких припустився.
Тоні спробував відступити, про себе дякуючи, що нова підлога ніяк не виказала його. Саме тоді, коли він думав, що зможе уникнути їх всіх, Скотт Ленг (насправді невідомий йому чоловік - Тоні так і не встиг прочитати його досьє) був за його спиною.
- Ей! - сказав Скотт, очевидно шокований його присутністю: - Нічого собі. Ти… Боже, це круто! А я в спортивних штанях. Залізна людина, вау! Дуже приємно познайомитися з тобою!
Тоні не відповів, не міг нічого сказати. Ніяковість чоловіка нагадала одного знайомого підлітка.
- Ти снідаєш з нами? - Скотт продовжував питати, і якимось чином йому вдалося змусити Тоні зайти на кухню, де майже кожен був ворогом. - Дивіться, кого знайшов!
Усі обернулися, щоб подивитись на нього. Тоні зрозумів, що на кухні були всі. Всі, хто залишився з Месників, окрім одного напівбога.
- Ви гляньте хто вирішив явити себе світу! - Клінт продовжив, насміхаючись з нього. - Велике цабе.
На язиці вже крутились колючі фрази саме для Бартона. Він згадав, як вони часто кидались такими фразами-колючками жартома. Тоні не міг змусити себе відповісти на різкий коментар Бартона.
- Я вже йду. - сказав він замість цього і підійшов, щоб взяти чашку зі своєї шафки, й налив у неї каву. - Продовжуйте свої «пау-вау» посиденьки без мене.
- Тоні, - у голосі Стіва було щось гнітюче, що завжди діяло на нерви. В цей момент Тоні не мав зайвих нервових клітин, щоб витрачати їх на капітана. - Чого б тобі не залишитися?
- Трохи не та компанія, - відповів Тоні, губи розплились у посмішці «для журналістів». - Розважайся, Роджерс.
- Так, ховайся у своїй лабораторії, Старк, як ти завжди робиш, - сказав Клінт. Тоні почув, як Наташа стукнула того по руці і побачив неконтрольований гнів Роуді. Навіть Брюс виглядав розлюченим.
Тоні завмер, не усвідомлюючи, що усе його тіло напружилося. Як Бартон сміє… де він був, коли світ канув у цей жах? Де він був, коли Танос напав на Ваканду? Де він був, коли двоє ворожих прибульців оголошували війну на вулицях Нью-Йорка?
- Ти не єдиний, хто втратив когось, Бартон, – мертвим голосом промовив Старк. – Спустись на землю чи як ще ти називаєш той жалюгідний стан, у якому перебуваєш, і замовкни.
- Кого ти втратив? - вигукнув Клінт. - Я втратив всю свою сім’ю! Мої діти! Моя дружина! Кожен в цій кімнаті втратив близьких! Але ти – Тоні Старк – щасливий зі своїми іграшками, коли ніхто з тих кого ти любиш, не мертвий!
- Я втратив Пітера, - прошепотів Тоні, в очах потемніло від злості. Щось холодне й бридке замінило його болюче серце. Він хотів знищити щось, хотів вдарити так сильно, щоб відчути біль.
Тоні перевів дихання, сили за хвилину покинули його. Він відчував попіл між пальцями.
- Він був моєю дитиною, - його голос тріщав. - Він був…
Тоні різко вдихнув, знаючи, що близький до панічної атаки. Він не міг цього допустити перед ними, відмовлявся проявляти слабкість.
- Я навіть не можу випити кави у себе вдома, - пробурмотів Старк. Він не зміг стриматися від усмішки. Умови його проживання були жахливі.
- Тоні…
Голос Стіва лише більше напружив його. З наскоро зробленим тостом і кавою він повернувся й почав йти з кухні, готовий поринути у свою роботу.
- Задіяно протокол 57.
Тоні зупинився. Він ніколи не складав протокол 57, принаймні, не пам’ятав, що складав. П’ЯТНИЦЯ не могла займатися чимось без його дозволу.
Він миттєво почав продумувати ситуації та їх виправлення. Чи були вони під ударом? Хтось зламав його систему? Як найшвидше вимкнути П’ЯТНИЦЮ? Як швидко він може це зробити?
- П’ЯТНИЦЯ, діагностика! - Тоні різко повернувся, прямуючи до кухонного острова. Не усвідомлюючи, він стукнув чашкою по столу, розбивши її. Помах руки і перед ним зявився код П’ЯТНИЦІ.
Але ШІ не реагувала на його команди.
- П’ЯТНИЦЯ! - гаркнув Старк, змахуючи вгору інший екран, який показував усі камери безпеки навколо комплексу. Тоні не бачив нічого незвичайного.
- Що відбувається? — запитав його Стів, але Тоні ледве його почув.
- Я збираюся вимкнути її, — сказав Тоні вголос, занурюючись у код перед ним, — це закриє всі зовнішні двері та вікна. Якщо я можу…
Код перед ним спалахнув червоним. Він ніколи в житті не бачив цього рядка чисел. Тоні розширив розділ коду, читаючи й перекладаючи по ходу.
- А ну стоп… - сказав він, знову читаючи один конкретний розділ. Він бачив щось подібне. Спосіб написання коду чимось нагадував той, яким друг Пітера зламав його костюм.
- Сюрприз!
Серце Тоні похололо – голос Пітера лунав з колонок П’ЯТНИЦІ. Сміх підлітка наповнив кімнату: «Мені дуже шкода. Але… Привіт, містере Старк!» Його рука все ще висіла в повітрі. Він не міг рухатися.
Вся команда завмерла.
- Я дав Неду взломати ШІ. Ну, дещо все-таки було й від мене. Йому потрібні були мої коди доступу, щоб почати і я допоміг. Але більшу частину роботи зробив він, і… я знову забагато говорю. Вибачте. Ой! Що ж не хотів лякати – П’ЯТНИЦЯ, ти можеш привітатися?
- Привіт, бос, - звичайно Пітер мав рацію. Почувши її голос, Тоні одразу заспокоївся. - Оскільки моя основна функція - не завдати шкоди своєму творцю, я прошу вибачення за переляк.
- Але це було для доброї справи! - поскаржився Пітер. Рядок коду раптом змінився усміхненим обличчям Пітера, який виглядав задоволеним собою.
- Пітер, — прошепотів Тоні, хапаючись за край столу.
- Місяць тому ви сказали, що я маю почати щось розробляти для своїх програм у коледжі. Я знаю, що ви казали, що допоможете, але я просто дуже хотів, щоб це йшло від мене… І це змусило мене подумати про те, що могло б допомогти нам обом. Тооож…я хочу, щоб ви познайомились з АЛЛІ, - Пітер перемістився за межі відео і підняв маленьку чорну скриньку.
- АЛЛІ, ти можеш привітатися з містером Старком? - Маленька коробочка в руці Пітера з тріском ожила. Лед-екрани відкрились, демонструючи очі. На його дні з’явилися чотири колеса. Загалом, Пітер зумів зробити чорну коробку з колесами наймилішою річчю, яку Тоні коли-небудь бачив. АЛЛІ зацвірінькав.
- Це гм… - Пітер почервонів. - Ну, вона тривожний робот! Вона може попередити користувача про можливу панічну атаку та допомогти заспокоїтися.
Щось ворухнулося поруч з Тоні. З подібним звуком як із відео з’явилась АЛЛІ. Тоні підійшов до неї і підняв. Вона була досить важкою, кілограми два чи навіть більше.
- Як ми цього не помітили? - запитала Наташа, але ніхто не наважився коментувати.
- Отже, вага! - Тоні поставив АЛЛІ на стіл. Вона ніби вивчала своє оточення, розміщуючись на острові, видаючи чарівні звуки цвірінькання. - Думаю, це моя найкраща ідея. Я багато читав і, загалом, вага на грудях заспокоює.
Пітер поклав робота на підлогу, дозволивши їй їздити довкола. - Але я подумав, що було б корисно мати АЛЛІ, якби вона могла дістатися до вас, тому… АЛЛІ, ти можеш прийти сюди?
На подив Тоні, милі очі АЛЛІ зосередилися. Почувся тріск, а потім, коли колеса перевернулися вбік, знайоме сяйво його технології польоту наповнило майстерню. Ще через секунду АЛЛІ вилетіла з-під лабораторного столу і приземлився на руці Пітера.
Тоні широко посміхнувся, здивований, що Пітер зробив це так, щоб він не зміг помітити.
- Хто хороший робот? - Пітер радісно викрикнув, потираючи рукою по голові робота, в той час як той знову видав звуки цвірінькання. - Ти хороший робот! Отже, у неї вбудований кардіомонітор, - продовжив Пітер. - Спочатку вона фіксується на тепловому сигналі, а через хвилину може визначити серцебиття. Коли вона виявить нерегулярне серцебиття, то підлетить до людини і приземлиться на найміцнішу частину тіла.
Пітер опустився на землю й піджав коліна. Одразу АЛЛІ видала попереджувальний звук і приземлилась, наштовхнувшись на підлітка.
- Якщо вона не зможе знайти його, то підійде до найплоскішої та найпомітнішої точки. У неї вбудована купа інших кодів самодопомоги, але я розповім вам про це пізніше!
- АЛЛІ, - тихо сказав Тоні, залюбки дивлячись, як вона знову ледь не впала зі столу, - ти можеш підійти сюди?
АЛЛІ процвіркала до нього і, без зайвих звуків, піднялася в повітря, акуратно приземлившись йому на руку. Потім Тоні повторив дії Пітера, здивований, дізнавшись, що АЛЛІ не тільки цвірінькає, а й вібрує.
- Я хотів показати вам особисто… - Пітер опустив очі, очевидно знову збентежений, - але я не зовсім впевнений, коли ми побачимося. І я хотів, щоб вона у тебе була на твій день народження. Тож про всяк випадок… Відео!
Пітер посміхнувся і, дивлячись в камеру, сказав: «З днем народження, тато!».
АЛЛІ, мабуть, вирахувала його пульс. Маленький робот злетів з його руки, легенько втиснувшись йому в груди. Коли вона не знайшла місця для приземлення, вирішила приземлитись на його голову. Тоні розсміявся, очі налилися сльозами. Він зняв АЛЛІ з голови і поклав її спиною на острів. Вона защебетала до нього. Роуді підняв АЛЛІ і поклав на руку її колеса.
- Хлопець — геній.
- Правда, - Тоні отямився, не приховуючи своєї прихильності до дитини. Він ніколи не усвідомлював, як сильно сумував за Пітером. Тоні відчував не тільки почуття провини, а й те відчуття, яке він вперше відчув, коли був поруч із Пітером.
Наташа підхопила АЛЛІ, злегка посміхнувшись, коли та почала вібрувати в руках: «Чарівно».
Далі її підхопив Брюс: - Зачекайте, тут є невелика щілина… - АЛЛІ злегка сердито фиркнула йому, вібруючи сильніше, ніж зазвичай. На її екрані з’явилося невелике повідомлення.
- Ліки не потрібні… – прочитав Брюс. - Чи планував він, щоб ця річ комусь колола ліки? Звідки вона дізнала б дозу?
Тоні прогорнув сторінки екрану, показавши цілу книжку, яку створив Пітер.
- Вона ще аналізує рівень глюкози, — сказав Тоні, пишаючись своїм сином. - Основне заняття Пітера — хімія.
АЛЛІ щебетала до Брюса, наче пишаючись своїми здібностями.
- Він був твій? - спитав Скотт, знімаючи напругу. Він пішов підняти АЛЛІ і посміхнувся, коли вона почала рухатися на його руці. - Я не знав, що у тебе є діти.
- Ні, - сказав Тоні, здивований запитанням. - Принаймні не біологічно. Ви всі вже зустрічали його.
- Що? - здивовано запитав Стів. Тоні не був здивований, що АЛЛІ потрапила до солдата. - Впевнений, що згадав би, якби побачив тут дитину.
Без зайвих слів Тоні відкрив відео бійки в аеропорту Німеччини. Людина-павук з’явився в полі зору, викравши кепів щит.
- Не вірю, що не помітила цього, - поскаржилася Наташа, - голос, очевидно, молодий.
- Квінс! — сказав Стів із здивованим виглядом: - Ця дитина - той самий хлопець, що зв’язав Сема й Бакі?»
- Чекай, Людина-павук збив Зимового солдата? - Наташа запитала. - Чим, жартами?
- Ні, - сказав Стів, виглядаючи шокованим. - Бакі сказав мені, що Павук сильніший і швидший, ніж він очікував. Хлопець отримав прямий удар з руки і встиг його впіймати.
- Що я можу сказати? - Тоні, радий почути, що Барнс отримав по дупі від його дитини, сказав: - Така дитина.
Шок Стіва змінився усвідомленням: - Ти привів дитину на той бій?
- Ей, - Тоні показав на нього пальцем, - не кидайся на мене, Роджерсе. Ти мав свої секрети. Крім того, дитина все робила самостійно. - Тоні зітхнув. - Але так, я шкодую про це. Не думав, що все зайде так далеко. Я думав, що він буде запасним варіантом.
Запанувала тиша. Без підказки АЛЛІ підлетіла до Клінта, штовхнувшись йому в груди. На якусь жахливу мить Тоні зрозумів, що готовий вирвати робота, якби той ще на міліметр наблизився. Він не довіряв Бартону нічого з речей Пітера. Однак, коли АЛЛІ приземлилась на плече Клінта і завібрувала – добре, замуркотіла – на його шиї, Тоні не зміг відвести її.
Німа тиша. Тоні не збирався вибачатися за те, що він сказав Бартону, він був впевнений, що той повинен вибачитися перед ним.
- Я був придурком, - сказав Бартон, схопивши АЛЛІ й перенісши її на острів. Одразу АЛЛІ підлетіла до Тоні, знову приземлившись йому на голову.
- Ти був придурком. - повторив Тоні, схопивши АЛЛІ з його голови. Вона продовжувала муркотіти в його руках.
Знову тиша. Бартон, здається, не хотів говорити нічого іншого. Брюс кашлянув, багатозначно дивлячись на Клінта.
- Мені шкода, - нарешті сказав Клінт ледь чутно. Проте навіть Тоні міг сказати, що він був щирий.
Напруга в кімнаті нарешті спала на кілька рівнів.
- Вибач, - Тоні, обхопивши вухо рукою, сказав: - Я не почув.
Всі застогнали, Роуді відразу ж злегка вдарив його по голові.
Раптом АЛЛІ вилетіла з рук Тоні і нависла над Роуді, звук став голосніше, а цвірінькання зліше. У якийсь момент вона приземлилася на руку Роуді, але репульсори все ще працювали. Тоні знав, що жар не буде болючим, але точно незручним.
- Боже, добре! - поскаржився Роді, схопивши її з повітря і потерши по голові. Вона продовжила сердито цвірінькати. - Вибач, що вдарив Тоні!
АЛЛІ припинила цвірінькати і розслабилася, вібруючи в руках Роді, щасливо скрививши очі.
- Ця дитина створила робота-охоронця Тоні Старка, – прокоментувала Наташа. – Він виглядає так мило, що я б не наважилась знищити його. Не можу дочекатися справжньої зустрічі з хлопцем.
Настрій Тоні одразу впав. Лише на мить у Тоні був світ, де Пітер все ще був із ним. Він уявив яким було життя, до того як він пішов, і Тоні сумував за цим. Пітер - найкраще, що з ним трапилося. Йому потрібно було повернути його.
АЛЛІ знову пролетіла від Роуді до нього, приземлившись на голову.
- Ми повернемо його, — сказав Стів, що змусило Тоні подивитись йому у вічі. Там було щось таке, чого він не очікував. - Ми повернемо їх усіх.
Тоні різко кивнув, на що робот аж ніяк не сподівався. Вона хиталася над ним. Вирішивши, що не буде так само міцно триматись, АЛЛІ приземлилася на руки, щасливо вібруючи.
- Я приготував їжу! - раптом сказав Брюс. Його тактовність бажала бути кращою. - Хто хоче?
- Візьміть тарілки, я б ніколи не пропустив… - сказав Тоні, беручи чашку з кавою. Тільки піднявши чашку, ручка відвалилася. Кава швидко полилась на штани, обпікаючи його. - От бляха!
Тоні відійшов від свого місця, несвідомо тримаючи AЛЛІ подалі від безладу, коли він стрибав, як міг, намагаючись не обпекти собі стегна. Сміх команди був настільки гучний, що майже заглушив його слова.
«Месники - купа придурків», - подумав Тоні, вибігаючи з кімнати, щоб змінити штани.
Але вони були його придурками, зрозумів Тоні. Якщо Старк щось і зрозумів, то це те, що навколо нього були люди, на яких він міг покластися.
Інша очевидна річ, яку він усвідомив, посміхаючись до ще цвірінькаючого робота в його руках…
Він поверне свого сина, чого б це йому не вартувало.
Відгуки