прискорений шаг, дві посмішки та розправлені плечі. від них тхне рибою, порохом та незалежністю. небезпечною волею та розбурханим морем пригод. ще трохи травою, бо в каї завжди десь завалюється остання самокрутка, а в тартальї – запальничка, бо альберіх то гніт від бомби, яку періодично треба підпалювати.
дзвінкий свист розноситься темним, наче печера, підворіттям, що змушує каю повернути голос на звук, напружено стискаючи цигарку зубами — треба бути готовим, щоб втекти в разі чого.
