Пігмаліон, або угода з Дияволом

У Гравіті Фолз панував хаос із нотками жаху та явною присутністю смерті. Смерті, яка дихала в спину кожному, хто ще чинив опір владі великого демона. У невеликому містечку в Орегоні, що раніше був таким привітним, небо почорніло, занурюючи все навколо в темряву.

Над головами людей пролетіла величезна істота, яка жахала своїм виглядом. Тієї ж миті будинок за їхніми спинами зрівнявся з холодною землею, залишивши на згадку про себе лише кілька знаків з написом «Хатина Чудес». Дошки розліталися на всі боки, дзвеніло скло і з тріском розвалювалися балки.

Над уламками колишніх будівель вилися струмки диму, з усіх боків оточені щільним туманом, що майже приховував за собою криваво-червоне небо і монстрів, що в ньому ховалися. Іноді пелена розсіювалася, відкриваючи небагатьом людям вигляд на те, що раніше було чудовим містечком.

Тоді щось змінилося, чи в хорошу, чи в погану сторону. Визначити спочатку було неможливо. Але у тих, що залишилися живими, а особливо у Діппера, з’явилося неприємне почуття в грудях. Наче не тільки підсвідомість, а й усе тіло відчувало зміни, які ще ніхто не міг усвідомити.

Десь унизу пролунав неймовірно гучний тріск - і величезна сосна впала на землю. Птахи, що залишилися в містечку, злетіли якомога вище, подалі від небезпеки. На маленькій травинці біля дерева з’явився блакитний вогник, що розростається до величезних розмірів і оточує рослину.

У повітрі плинув тонкий аромат хвої і ледве відчутний запах крові, що викликав легку нудоту і запаморочення. Одна його присутність викликала тремтіння десь у кінчиках пальців і колінах.

Сонце практично повністю зникло за горизонтом, забираючи з собою крихітні промінчики світла. Темрява заявила свої права на зруйноване, виснажене, зголодніле місто. Рідкісні квіти, що ще не впали жертвами Апокаліпсису, приховали свої пелюстки від сторонніх очей.