Шерлок Голмс та методи донесення почуттів

— Шерлоку Голмсе, я катуватиму тебе!

Така заява від колишнього військового лікаря Британської Армії, на якій залишив свій незгладимий відбиток Афганістан, мала настрашити будь-яку адекватну людину.

— Звучить дуже… привабливо?

Хоч Шерлок і вважав себе найрозумнішою особистістю в радіусі кількох сотень кілометрів, однак вигляд серйозного Джона його тільки забавляв.

Військовий у відставці Джон Вотсон міг застрелити людину, нехай і повинну у смертях інших людей, а потім повечеряти зі своїм сусідом по квартирі у затишному кафе. Він терпів людські рештки в їхньому холодильнику, принесені тим самим сусідом, і очні яблука в банці в мікрохвильовій печі. Його навіть особливо не здивував попередній співрозмовник детектива-консультанта, яким був череп — єдиний колишній «друг» Шерлока. Але зараз чаша терпіння, вода з якої вже давно переливалася через край після переїзду на Бейкер-стріт, здається, дала тріщину.

— Шерлоку, я не жартую.

— Ну, так спробуй, — прозвучало зовсім невинно, ніби йому не загрожували катуваннями, а масажем лівої п’яти правої ноги.

— Просто віддай мені мій телефон, — він окинув друга строгим поглядом і простягнув руку у вимогливому жесті. — Я знаю, що він у кишені.

Але детектив цим словам не приділив належної уваги.

— Лоскіт або нагодуєш мене до напів смерті?

— Що? — Джон на мить розгубився. — Шерлоку, це не смішно! Віддай мені бісів телефон!

— Ні? Щось витонченіше? — брови допитливо піднялися. — Зв’яжеш мене і змусиш слухати геніальні міркування Андерсона кілька годин поспіль? Це навіть для тебе надто жорстоко.

З хвилину Джон стояв нерухомо, начебто підбирав у голові найкращий варіант розвитку подій. Але потім він рішуче ступив у бік чоловіка навпроти й зробив підсічку ногою. Шерлок повалився в старе крісло, здіймаючи невелику хмару пилу. І, звичайно ж, не забув потягнути на себе Джона, який тепер сидів у нього на колінах і зовсім не відчував від такого становища ніякого збентеження.

— Містере Голмсе, тобі більше нікуди від мене тікати.

У їхньому дивному дуеті міркувати про моральні та етичні норми гарного тону було негласним обов’язком Вотсона, але навіть детектив, який називав себе високоактивним соціопатом, був упевнений, що його друг у цю хвилину порушує правила пристойності.

Наразі різниця у зрості була нівельована, та їхні обличчя були майже на одному рівні. Наперекір тому, що Джон весь палахкотів праведним гнівом, він взагалі не викликав хоч якогось почуття страху чи побоювання. Навпаки, його хотілося спонукати на більш рішучі дії. Які геній дедукції ще не знайшов на одній із полиць у своїх чертогах розуму.

— Ну, хто мені обіцяв незабутнє катування? Я все ще чекаю.

Чорти в очах Шерлока дуже відволікали і заворожували одночасно, але Джон швидко взяв себе в руки та приречено видихнув.

— Ти ж навіть не відчуваєш провини, правда ж?

— Бездоганний висновок.

***

Декількома хвилинами раніше.

— Шерлоку! Нам треба негайно поговорити!

Джон гучно грюкнув дверима, а його тон не віщував нічого доброго. Лестрейд, напевно, вже посвятив його у всі тонкощі справи. Шерлок знав, що це рано чи пізно мало статися, тому детектив мирно чекав години розплати за свій вчинок, лежачи на улюбленому дивані.

— Ти вів листування з якимось збоченцем від мого імені та з мого телефону, — це не було питанням, швидше, гнітючим ствердженням. — Ти йому навіть мої фото скидав!

Це було легко. Минулого вечора, поки його персональний блоґер писав статтю про чергове розкрите вбивство, детектив за допомогою позиченого телефону та нехитрого листування відправив убивцю замість обіцяної романтичної зустрічі на не зовсім романтичне побачення з інспектором Лестрейдом.

— Не всі вони твої, — вніс свої корективи Шерлок, ніби це докорінно змінює суть.

— Ну звичайно, напевно я б дізнався, якби хтось фотографував мій ерегований член!

— Звучить як виклик. Я міг би це зробити навіть без твого відома.

Така перспектива дуже обурила Вотсона, він просто збентежено відкрив рота в спробі словами висловити своє ставлення до такого нахабства. Але тираду, що так і не почалася, перебив сам Шерлок.

— І як багато ти встиг прочитати чи побачити у листуванні?

Джон не чекав, що той зразу же вибачатиметься, це було б зовсім несподівано і нетипово для нього. Але чого він домагався цим питанням? Щоб похвалили його визначні навички в оригінальному затриманні серійного вбивці? В іншій ситуації, якби вона не була так незручно пов’язана з ним самим, Джон би навіть захоплено поаплодував — все-таки той розкрив справу, навіть не піднімаючи своєї п’ятої точки з дивана.

— Достатньо для того, щоби захотіти застосувати до тебе заборонені методи тортур.

Всупереч тому, що Джон явно жартував, Шерлока така відповідь засмутила.

— Ясно, значить, ти не бачив усього листування.

— Мені вистачило того, що встиг розповісти Лестрейд. Стривай, — Джон ніби щойно зрозумів якусь жахливу істину, — там є щось гірше за фотки мого, тобто чийогось члена?

Не треба було мати неперевершену навичку дедукції, щоб зрозуміти, що справа пахне відплатою. Тому Шерлок обережно піднявся з належаного місця та почав вигадувати тактику відступу.

— Можливо? — він задумливо знизав плечима.

І це «можливо» було гірше за червону ганчірку для бика.

— Шерлоку Голмсе, я катуватиму тебе!

Подальші події призвели до того, що Джон, котрий сидить на колінах ще поки кращого друга, копався в чужих кишенях у пошуках злощасного смартфона. І давився нестримним сміхом під довгими пальцями Шерлока, що проходились по беззахисним ребрам. Поки власні руки були зайняті ревізією вмісту кишень, а чужі нахабно атакували лоскотом з обох боків, він нічого краще не придумав, як вкусити нападника за єдину доступну ділянку шкіри. Цією ділянкою виявилася шия, тому навіть після відносно безболісного укусу в таке чутливе місце з горла Шерлока видався голосний протяжний стогін.

І, звичайно ж, інспектор Ґреґорі Лестрейд не знайшов будь-якого іншого зручного моменту, щоб без стуку вломитися в їхню квартиру.

— Шерлоку, розслідування невідкладної важливості!..

Вигляд Джона, що вп’явся в шию та осідлав стегна свого сусіда, ввели Ґреґа в ступор. Він би ще міг хоч якось спробувати пояснити картину, що стоїть перед очима, але руки Шерлока, які господарювали під теплим светром іншого чоловіка, і звуковий акомпанемент позбавляли всякого простору для уяви.

Вотсон тут же підскочив як ужалений і судомно спробував придумати хоч якесь виправдання. Бо правда звучала якось надто непристойно. Подумати тільки! Він двічі за день зганьбився перед інспектором. Перший раз, коли той, заливаючись реготом, читав йому видруковане вульгарне листування з телефону серійного вбивці нетрадиційної орієнтації. А через пару годин його застають у сумнівній позі з руками в кишенях штанів його найкращого, за його ж словами, друга.

— Я не хочу бачити ваші сексуальні пристрасті та їхні наслідки, що випирають, — Ґреґ навіть і не намагався бути тактовним, після стількох років знайомства з детективом-консультантом в єдиному у світі екземплярі, який тактовністю не особливо відрізнявся, це була навіть свого роду маленька помста.

Шерлок поважно перекинув ногу на ногу, всім своїм виглядом показуючи, що анітрохи не збентежений тим, що відбувається в кімнаті та в його штанах зокрема. Але, мабуть, ця репліка адресувалася не йому, бо почервонілий Джон знічено прочистив горло і переступив з ноги на ногу. Його «випираючі наслідки» абсолютно чітко давали про себе знати.

— Більше не заважатиму вам, — і Лестрейд розвернувся, збираючись іти.

— А як же розслідування нагальної важливості? — Шерлок не був би собою, якби не зацікавився новою справою, що інтригує.

— Зачекає, — пролунало вже біля самого входу.

Але вхідні двері так і не рипнули, а це означало, що інспектор не покинув приміщення. Так і виявилося, Ґреґ повернувся і випалив:

— І тільки посмійте мені потім вішати брехню на вуха, що ви не разом! Після побаченого вже не прокатить!

І поспішно пішов, залишаючи їх двох розбиратися у власному сприйнятті ситуації, що склалася.

***

— Ти певен, що справді хочеш, щоб я це прочитав?

Вони сиділи за кухонним столом, уникаючи дивитись один одному в очі, і вдавали, що чай у їхніх чашках, це найцікавіше, що може бути у світі.

— Тепер уже абсолютно точно, — впевнений тон Шерлока дуже насторожував.

— А що змінилося після відходу Ґреґа?

Джон хотів прикусити власний язик, тому що інспектор дуже влучно акцентував на його збудженому стані.

Шерлок Голмс не міг цього не помітити.

Його феноменальна пам’ять не залишала жодного шансу, що він не відзначав у себе в голові всі ті аспекти їхнього спільного життя, які Джон не виявляв стосовно інших. Щира турбота про друга, що був практично байдужим до власного здоров’я, останнім часом межувала з чимось, що так нагадує звичайнісінький сімейний побут. Хіба що за винятком їхніх неймовірних пригод, через які вони відчували себе по-справжньому живими.

Скільки б Джон собі не повторював, що він розсудлива і раціональна людина, але всі його переконання щоразу геть-чисто щезали, коли він відчував невимовне адреналінове захоплення при їх чергових, безсумнівно небезпечних, авантюрах.

Він завжди вважав за краще спочатку відчути, а потім уже позначати правильними словами свої стосунки з будь-ким. Він розумів: те, що в них із Шерлоком, давно вже перестало бути бромансом найкращих друзів. А «випираючі наслідки» служили тому незаперечним підтвердженням.

Джон уважно перечитував усі повідомлення. Не те щоб йому було цікаво, але, схоже, це хвилювало Шерлока. Він все чекав, коли знайде в них щось, що детектив міг вважати важливим. Але весь текст нагадував приторно-солодке листування закоханих малолітніх школярів, виділити в ній щось конкретне не вдавалося.

— Ти кидав йому мої фотки з телефонної галереї? — він уже не дивувався.

— Усі твої фото я й так переглянув ще до цього розслідування.

— Не знаю, як я маю реагувати на цей факт, — він докірливо глянув на співрозмовника і продовжив читати.

— А ти, виявляється, вмієш ванільно фліртувати, — Джон усміхнувся, коли прочитав «не дочекаюся, щоб спробувати насолоду твоїх губ».

— Пфф, людині, яка мені справді до вподоби, я б не нагородив такої вульгарної романтичної нісенітниці!

— А що ти написав би? — вирішив обережно поцікавитись Вотсон.

— Ти мав би й сам це знати, — не підтримуючи зоровий контакт, різко відповів детектив і перемикнув всю свою увагу на вже остиглий чай.

У голові одразу ж спливли різні короткі SMS-повідомлення з підписом «ШХ». У них від романтики взагалі нічого не було, але від одного «Приходь, можливо буде небезпечно» кров скипала миттєво.

— І як це розуміти?

— Ти мені скажи — це ти в нас гарний щодо етики та почуттів, — цього разу Шерлок з усією серйозністю дивився на співрозмовника.

На жаль, чи може навіть на щастя, хоч він і умів використовувати мозок за прямим їх призначенням, Джон не мав такої геніальної дедукції, як дехто біля нього. Але зараз орган, який взагалі не брав участь у розумовому процесі, це вже як лікар знав напевно, бив на сполох — серце вибахкувало, що Шерлок порушив тему взаємин. І щось підказувало, що тему взаємин між ними двома. Але в цих думках він не був до кінця впевнений, тому вирішив не робити жодних поспішних висновків.

Коли він дістався до багряного члена, що був зображений крупним планом у повній бойовій готовності, то не витримав і засміявся.

— Ой ну дякую, Шерлоку, ти мене переоцінив. Натомість Лестрейд думатиме, що я статевий гігант. — Джон намагався жартом розрядити незручну атмосферу. — Чий член ти взагалі сфотографував? Та ще й на мій телефон.

— Свій.

Ліміт незручностей вичерпаний до кінця життя, так що Джон волів більше не коментувати, а далі мовчки гортати листування.

Коли стрічка повідомлень сягнула кінця, вона була всипана вульгарними натяками від убивці та його клятвами у вічному коханні до труни й навіть у труні.

Останнє повідомлення було набрано з телефону Вотсона, але воно не було відправленим.

«Вибач, я вже зв’язав своє життя з іншою людиною».

Кухня поринула на кілька довгих миттєвостей у тишу.

— Шерлоку, — лікар навіть не знав до пуття, що саме хотів запитати. — Це те, про що я думаю?

Напевно, таке питання заслуговує на особливий приз за красномовство.

— Залежить від того, про що саме ти думаєш.

Джон усміхнувся, раніше йому здавалося, що детектив читав його краще за книжку.

Літери у власній голові не хотіли ставати більш-менш зрозумілими словами, тому він просто натиснув на піктограму відправки повідомлення і повернув екран у бік Шерлока.

— Ти ж знаєш, що телефон убивці все ще у відділку поліції?

Звичайно, він був у курсі, а тепер про це знатиме кожна собака в Лондоні.

— Звільню Ґреґа від поширення пліток, — Джон спробував сховати посмішку за майже порожньою чашкою.

— Це означає, що…

Людина, яка має справді геніальні мізки, відчувала труднощі у формулюванні питання.

— Це означає, що я згоден, — відповідь Джона теж не сяяла дотепністю.

— На що чи з чим?

— На стосунки та з повідомленням.

Після такого високоінтелектуального діалогу, що міг би побити всі рекорди незручності, вони стали мовчки допивати чай.

Джон не пам’ятав себе таким щасливим, як зараз. Напевно, завтра їхній звичний життєвий ритм не зміниться, але те, що життя перевернеться з ніг на голову, він був певен.

Шерлок теж виглядав дуже задоволеним. Наче йому щойно повідомили, що він розгадав таємницю світобудови, яка взагалі не може бути осягнута людським розумом. Проте головоломку власного серця він точно розплутав. І виявилося, що вона пов’язана невидимою ниткою із головоломкою серця чоловіка навпроти.

Все ще посміхаючись своїм думкам, Джон думав про одну маленьку проблему. Точніше, не маленьку і навіть зовсім не проблему. У Шерлока справді такий великий статевий орган, чи просто сфотографований із правильного ракурсу?

Простеживши за поглядом  вже більше ніж друга, Шерлок подавився, і чай пішов носом.

***

Десь найвпливовіша людина в Англії зворушливо хихикає, читаючи освідчення в коханні лікарю від свого дурненького братика в дуже своєрідній формі.