Натисніть на потрібну назву, щоб перейти до читання відповідного розділу.
Черговий, сповнений нудьгою день. Та сама квартира, кожен куток якої знайомий настільки, що Єрно вже може навіть ходити по ній з зав’язаними очима. Поки усі кімнати були темними, на кухні лампочка працювала вже яку годину поспіль. Навколо літало так багато смачного аромату, що навіть павуки у найтемніших закутках вже думали вилазити, щоб подивитись хто ж там що робить. Єрно готував, а паралельно з цим постійно поглядував в телефон. Ні. Ні. Ні. Можливо, але все-таки ні, не його рівень. Хлопчина розглядав анкети різних людей в застосунку для знайомств. Хтось був ну дуже вже не в його смакові. Хтось був занадто гарний для нього, по характеру фото можна було побачити, що він та та дівчина на різних рівнях. Поки хтось ввечері вибирається на прогулянку, Єрно сидить вдома та готує тільки для себе. Навіть Куро та Широ вибрались кудись, а він зостався сам, лише пательня, каструля та музика залишались його вірними супутниками. Так, куховарити хлопчина любив та любить, бо хто, як не він сам, зможе порадувати його смачною стравою? Інколи, навіть не зважаючи на його сусідів, усе-таки Єрно почувається трохи самотньо, ніби друзів мало, або ж любові бракує у житті, романтики. Швидко, але від того не так вже й легко, зітхнувши, хлопчина перевертає шматок м’яса. По кухні пішло агресивне, проте приємне шкварчання. Далі його чекає тільки перегляд відео, можливо, якісь ігри, серіал, смачна їжа, а після солодкий сон. А далі знову, прямо як у колесі Сансари. Спіймавши себе на такій думці, Єрно навіть почав думати про реінкарнацію. Його увага поділась кудись трохи далі від м’яса, адже одна лише уява про життя домашнього кота вабила сильніше за та їжу на пательні. Хлопець розвивав цю думку, уявляв як би усе було просто, не варто хвилюватись щодо нервування, про те, що завтра треба їсти, а усілякі дрібниці по типу «Як же мені не ляпнути дурницю?» взагалі б не турбували його…
Життя кота прекрасне…
І тільки легка нота гарі у повітрі змусила Єрно відволіктись від ідеального котячого життя. Очі одразу стали «як п’ять копійок», а якась занадто велика паніка одразу захопила його тіло, хоч і на секунду. Погляд на м’ясо та спокійний видих. То лише овочі зарум’янились більше, ніж потрібно.
— Єрно-Єрно… — пробубнів він собі під носа та глянув на телефон.
Нове повідомлення. Старий знайомий, з яким хлопець колись гуляв три… чи навіть два рази. Приємний, харизматичний та високий, він навіть давив своєю аурою якоїсь ідеальності та залишав Єрно десь осторонь. Особливо враховуючи, що під час їх гульок вони постійно зустрічали його друзів.
«Ну шо ти?»
Як оригінально… Але в стилі того старого знайомого. З увагою, та навіть якимось погрозливим поглядом у сторону м’яса, Єрно взяв телефон до рук.
«Привіт, та нічого такого, готую. А ти як там?»
Декілька секунд, під час яких людина з аватаркою себе ж почав набирати нове повідомлення.
«Та таке, кручусь як можу. Типу нормально»
Розмова ні про що, але раз відповів, то треба вже якось викручуватись. Але не встиг Єрно почати писати, як статус вгорі вже показував «Друкує повідомлення…»
«Чув, а цейво, у тебе дівчина є?»
Втомлений погляд хлопця говорив сам за себе, але його, на жаль, видно не було.
«Ні, нема»
«Супер, тоді го на двойне побачення»
І тут вже брові насупились, а очі знову покруглішали. Рука потягнулась до газу і пательня втратила вогонь, адже м’ясо як раз стало рум’яним ззовні, а ось зсередини було рожевеньким, соковитим та смачним. Стейку час відпочити. А ось Єрно, схоже що, не зможе. Господи, ну і нащо він взагалі відповів?.. Краще б почекав годинку чи дві, поїв би спокійно, а потім вже почав повільно псувати собі день. Він на кожному клятому побаченні робить усе так, що другого побачення дуже давно вже не було. А тут ще дві людини. Він знову ляпне як не словом, так соусом, з чого усі будуть лише реготати… Уявивши усе це, хлопчина уже відчував сором.
«Та ну, я не зможу. — відправив він одне повідомлення. — Я вже домовився з Куро в бар ввечері»
Відмазка то не брехня, якщо мова йде про зустріч, на яку ну зовсім вже не хочеться йти.
«А потім по бабам підете? Ага, зараз, давай не стісняйся, пішли, ти там як раз під смак дівчини одної»
І фото. Гарна, з родимкою під губою, блондинка та волосся пряме, десь по плечі. На вид проста та не зухвала, навіть трохи замкнута в собі, але це тільки на вид. Єрно, звісно ж, не мастак читати усю особистість людини лише по одному тільки фото.
«А це ось моя там буде»
І ще одне фото. Фото, яке одразу і засмутило хлопчину, і навіть якось збадьорило. Поки руки перекладали стейк з пательні до фольги, очі не відводились від тої дівчини майже ні на хвильку. Руки знають що роблять, тож погляд міг робити що душі заманеться… Різка зовнішність, камуфляжні штани які ніби по фігурі, а ніби й мішкуваті, погляд, прямо-таки кричущий «Ну і шо ти беньки вилупив?», струнке тіло та впевненість. Впевненість, яка збиває з пантелику. І на таке претендує той… той старий друг?! Так, і він далеко не Єрно, але ж… Вона майже недосяжна… Вона прям… Господи, та на тому побаченні Єрно буде нервувати лише через її присутність!
Знову взявши телефон до рук, хлопчина не знав що написати.
Чи йти, чи ні? З одного боку… Це буде складно, дійсно складно. А з іншого… Його голубі очі загубили погляд десь у пустоті, хоча й дивився хлопчина на підлогу.
«Ну то шо, підеш?»
Єрно глибоко вдихнув. Ай, грець з цим. Навіть якщо все пройде просто жахливо, у нього буде досвід і плювати, що його вдача може усе зіпсувати.
«Давай, коли та де зустрінемось?»