Натисніть на потрібну назву, щоб перейти до читання відповідного розділу.
Я, поправляючи сукню, слухала перепалку між Чічек-султан та Гюльбахар-султан. Після того, як з цим було покінчено, я сіла зручніше та вирішила роздивитися дівчат, які представляли гарем шехзаде Джема.
Вони певно були єдиним, що цікавило мене тут зараз. Перспектива опинитися у гаремі ще одного шехзаде, хоча і не назавжди, не викликала у мене радості чи захоплення. Перші дві мали звичайну зовнішність, проте у однієї волосся була світліше, а у другої темніше. Мої очі дійшли до третьої дівчини. Вона, як виявилось, теж дивилася на мене. Моє серце пропустило удар. Дівчина, яку я не бачила три роки. Моє перше кохання…Так хочеться обійняти її…
Наступної миті я згадала, де знаходжуся і зібралася з думками. Треба обов’язково поговорити з нею після.
Але я ніяк не могла відірвати очі від Елені. Я помітила, що у неї почали тремтіти руки, а на очах стояли сльози. Дівчина зі світлішим волоссям теж звернула увагу на подругу.
- Гізем? Гізем, що з тобою? - схвильовано спитала її вона. Дівчина з волоссям темніше теж глянула у її бік. Наступної секунди Елені втратила свідомість.
- Ясмін, що трапилося? - Чічек-султан відволікалася та нарешті звернула свою увагу на нас - …Всевишній! До Еміне-хатун її, негайно!
Далі викликали охоронця, який допоміг донести Елені до лікарки-повитухи .
- Чічек-султан, чи можемо ми піти до неї? - спитала та, яку султана до цього покликала на ім’я Ясмін.
- З нею все буде добре, Ясмін, не хвилюйся - промовила інша дівчина.
- Але… - хотіла відповісти їй вона, проте її перервала Гюльбахар-султан:
- Бачу, сьогодні спокійно ми не відберемо дівчат. Пропоную зараз завершити, а пізніше домовитися про ще одну зустріч. Дівчата, вирушайте у свої кімнати, завтра відправляємося назад.
- Погоджуюся. Обговоримо все пізніше – схвально кивнула їй Чічек-султан.
- Пані… – промовила я, намагаючись зберігати спокій у голосі.
- Що таке, люба? - промовила Гюльбахар-султан.
- Чи можу я сходити та перевірити її стан? Ви знаєте, що я вмію надавати допомогу. Можливо, вона буде потрібна…
- Ти недоговорюєш, люба - пані мала рацію. Але я не могла сказати їй правду.
- Пані, вона моя давня знайома. Думаю, вона буде щаслива побачити знайоме обличчя коли прийде до тями - ось що промовила я.
- Що ж, можеш піти до неї. Де знаходиться хастаненин, Чічек?
Султана розповіла мені куди треба йти.
- Дякую, пані! Пані… - вклонилася я їм та вийшла з покоїв Чічек-султан.