Натисніть на потрібну назву, щоб перейти до читання відповідного розділу.
Я прокинулася від звуку дзвінка Мелек-калфи. За три роки він перестав мене так дратувати. Такі вже ми, люди, - звикаємо до того, що стає частим у нашому житті.
Та звикнути та змиритися з усім можна не завжди. Вночі я знову бачила сон про Антею. Уже вдруге за цей тиждень. Як і минулого разу, після пробудження у мене було відчуття ніби я поговорила з Антеєю наяву, проте теми розмови я не пам’ятала. Та все ж не думаю, що це було щось негативне.
Постіль була застелена, ранковий намаз виконано. Настав час сніданку.
На ньому я була не у компанії Айше. Частування зі мною розділяли Ясмін та Ширін. На мій подив, вони виявилися не зовсім такими, якими здавалися мені перший рік перебування у гаремі. З Айше я спілкуюся час від часу, але не так часто, як раніше, що було цілком логічним: вона та перша гедзе не покращили свої відносини.
З виру думок мене витягнули енергійні та швидкі плески Мелек-калфи у долоні, які дали знати, що сніданок завершено. Як завжди всі дівчата вишикувалися у дві лінії напроти.
- Сьогодні до палацу завітає важлива людина. Вона нечасто тут з’являється,бо Чічек-султан не має з нею дружніх стосунків. Та традиції вимагають від людей її статусу проявляти повагу до усіх. У тому числі і до суперниць. Але зараз не про це. Як ви зрозуміли, до нас завітає Гюльбахар-султан і вона буде не одна. З нею буде три дівчини з гарему шехзаде Баязида, її сина. Від нашого гарему теж буде три дівчини. Серед усіх шістьох відберуть двох: одна на деяких час побуде у гаремі шехзаде Баязида, а інша- шехзаде Джема. Раз на рік здійснюватиметься подібний обмін наложницями. Такий наказ дав Великий наш правитель. І день, коли це робиться, як ви зрозуміли, сьогодні. Отже, гарем шехзаде Джема представлятимуть… Ширін-хатун…
«Звісно, аякже».
Для мене це не стало несподіванкою , як і для усіх інших.
- …Ясмін-хатун - продовжила калфа.
«Роки йдуть, а нічого не міняється».
- … і Гізем-хатун.
«Яка радість».
Це, звісно, велика честь, але… Хоча… це гарна можливість познайомитися з іншим шехзаде. А якщо…а якщо він у мене закохається? Сумніваюся, що той гарем кращий за наший у плані виживання та цілей наложниць.
Остання думка викликала у мене глибокий видих. Сподіваюся, виберуть не мене. Всевишній, я не готова!
- Йдіть за мною. Приймете хамам, потім вибір сукні.
Обмивання пройшло як це було зазвичай - тиша та спокій. Та й нас було не 20, а 3, тому і шуміти було особливо нікому. Інші дівчата виконували інші доручення калфи та Булут-аги, які стосуються прикрашення залу та покоїв Чічек-султан.
Щодо сукні, то тут мій вибір припав на ту, що була не сильно вишуканою, проте й не занадто простою. Ну як мій. Мелек сама кожній дала ту, яку вважала за потрібне. «Вибір сукні». Сама вишукана дісталася Ширін, а Ясмін відповідно сама проста.
Сукні нарешті було одягнено, а зачіски готові (Мелек сама кожній допомагала). Як виявилося, поки ми займалися приготуванням до зустрічі, Гульбахар-султан з наложницями вже прибули. Перша та наша пані чекали нас у її покоях (Чічек-султан), а дівчата поки перебували у кімнатах зверху. Їм наказали бути там, поки султанші їх не покличуть.
Коли ми завернули у коридор, де були покої Чічек-султан, то побачили як дівчата, що чергували біля дверей, впускають туди трьох інших дівчат, яких я раніше не бачила. Скоріш за все це і були представниці гарему шехзаде Баязида. Коли ми підійшли ближче до дверей, одна з чергових тихо сказала чекати запрошення.
«Не люблю я стояти під дверима. Словом з Ширін та Ясмін теж не перекинутися…»
У мене не було іншого вибору окрім як терпляче чекати, коли нам накажуть ввійти.
«Ну хоч чоловіків там не буде».
Не те щоб я була проти, за роки я вже перестала відчувати сильний страх поруч з чоловіками, та все ж жіноча компанія мені була комфортніше.
Наступної секунди у двері з тієї сторони постукали. Одна з дівчат відкрила їх, зайшла всередину, майже одразу вийшла та передала наказ заходити.
- Поводьте себе належним чином. Особливо ти, Гізем-хатун. Я не сумніваюся у твоїх знаннях етикету, проте не роби нічого спонтанного, будь ласка - промовила Мелек-калфа.
Я швидко глянула на неї та закотила очі.
» `Я не…, проте…` , як завжди».
Ясмін та Ширін на слова калфи про мене відреагувати точно встигли, але їх реакція мене не турбувала. Та й подивитися на їх обличчя я вже не могла - вони заходили у відчинені однією з дівчат двері.
Кімната Чічек-султан і до цього була гарною, але зараз вона виглядала ще розкішнішою. Ми трохи пройшли вперед та зупинилися, після чого злегка вклонилися султаншам та чекали, поки до нас звернуться. Як я встигла побачити, султанші сиділи на дивані у центрі, а дівчата більш по праву сторону. Розгледіти їх обличчя я. звісно що, не встигла.
- Які ж ви у мене усі красуні! Сідайте зліва, любі – пролунав голос Чічек-султан.
- Що ж, дійсно гарні, але моїм дівчатам вони не конкурентки – промовив інший жіночий голос. Він був не таким м’яким, цей був глибшим, а тон, з яким це було сказано, був суворішим.
Наша трійка сіла, тому я нарешті могла глянути на султанш. На обличчі Чічек-султан була лагідна усмішка, а ось інша темноволоса жінка дивилася на нас не таким привітним поглядом, хоча у ньому не було відчутно загрози. Скоріше це була цікавість. Погляд блакитних очей жінки немовби промовляв: «Що ж, подивимося, на що ви здатні». Я нервово куснула нижню губу та вирішила глянути у сторону дівчат, які сиділи з правої сторони.
Перші дві дівчини на вигляд були місцевими дівчатами, а ось третя дівчина поправляла сукню, опустивши голову, тому обличчя поки видно не було. Коли вона підняла її, то у мене почали тремтіти руки, а в очах з’явилися сльозинки.
«Антея…»
Я почала глибоко вдихати та видихати, бо відчувала, що з кожною секундою мені стає гірше. Наступної миті в очах потемніло зовсім.