3

В понеділок Тоні поцілував Пітера ще раз. Притис до дерева посеред шкільного двору зовсім несподівано.

Пітер пів ночі не спав, все думав, що ж буде в понеділок. Вони з Тоні переписувалися, як зазвичай, але Паркер відчував бісову незручність у кожному повідомленні.

І ось коли Пітер чекав на Тоні весь напружений, омега з’явився незрозуміло звідки й притисся всім тілом.

– Підіграй мені, – прошепотів Тоні йому в губі й в наступну мить поцілував. Пітер одразу відповів. Розслабився і притисся до омеги. Він не розумів, що відбувається, але користувався можливістю.

– Що ти виробляєш? – коли Тоні відсторонився, Пітер трохи задихався.

– Подивися, Бек досі витріщається? – прошепотів Тоні. – Тільки обережно.

Пітер миттєво збісився. Думки, що ліниво і радісно крутилися в голові, раптом розігналися до величезної швидкості – Тоні наче холодною водою його облив, коли спитав про іншого альфу. Мабуть, саме через це Пітер наважився на щось більше. Він би й пальцем не поворухнув, якби ревнощі не запалили його нутрощі та не підштовхнули до дій.

– Сам подивися, – прошипів Пітер, рвучко відштовхуючись від дерева. Омега не встиг і мугикнути, коли опинився притиснутий гарячим тілом альфи до дерева. Пітер знову коротко поцілував його і єхидно спитав:

– Ну що, Бек досі там? –альфа самовдоволено зазначив, що Тоні не те, що не відстежувати Бека, він погляд від його губ відірвати не міг.

– Гм… – незграбно видав омега і нарешті отямився, бо хтось зі школярів засвистів їм збоку. – Коли ти став такою привабливою цукерочкою, Паркере?

– Хороший вчитель, – посміявся хлопець і відпустив омегу. – Тобі ж це сподобалося.

Тоні посміявся і ляснув Пітера по плечу.

– Ті бети навчили тебе цілуватися, – хмикнув він. – Не доведеться навчати тебе ще й цьому.

– Шкода, – відповів Пітер, і тільки після похопився. – Тобто… я не…

– Ось він, мій знічений Пітер. Я ж подумав, що тебе підмінили, – посміявся Старк, зовсім не звертаючи увагу на помилку альфи. – Ходімо, у нас хімія зараз. Не можна спізнюватись.

– Ходімо, – кивнув Пітер і побрів за омегою. На душі потеплішало. Отже, поцілунок нічого не спаплюжив, і вони досі друзі. Однак щось неприємно нило в грудях. Дідько. Вони досі просто друзі.

____

– Якого дідька, Паркере? Як ти закадрив самого Тоні Старка? – крикнула Мішель і всілася на його ліжко. Звісно, і вона, і Нед помітили легкий запах омеги, що став звичною складовою кімнати Пітера.

– Це не так, – посміявся Пітер. Ці бета й альфа були його найкращими друзями, хай вони не проводили разом двадцять чотири години на добу. Якщо чесно, якби вони спілкувалися з Недом щодня, то точно зненавиділи одне одного. – Тільки це цілком особиста інформація.

– Це цілком особиста інформація, Неде, – повторила Мішель і кинула виразний погляд на головного любителя пліток.

– Та я б ніколи так не вчинив з Пітером! – хлопець почервонів від образи. Пітер кивнув і ляснув його по плечу. Його секрети бета справді ніколи не видавав.

– Уся школа вирішила, що ми зустрічаємось, а ми не стали сперечатися, – стенув плечима альфа і впав на стілець.

– І цілувалися ви теж як друзі? – посміявся Нед.

– Ви цілувалися? – охнула Мішель. – Чому я про це не знаю?

– Це було несерйозно. На нас дивився Квентін Бек, здається. І Тоні чомусь потрібно було, щоб він побачив нас разом, – Пітер незграбно опустив голову, намагаючись приховати свої ревнощі.

– Ось про це я хотів попередити. В них начебто щось є, – додав Нед. Пітер подивився на нього нещасним поглядом і зітхнув.

– Маячня, – Мішель пхнула омегу в плече і запевнила. – Старк спілкується лише з Пітером. Який Бек?

– Тоні з ним спілкується іноді. Вони переписувались. Я сам бачив. Та це не моя справа, – альфа старався виглядати впевнено.

– Він тобі подобається, так? Дідько! – випалив Нед.

– Боже, оце ти тугодум! – підкотила очі дівчина. – Мені здається, Старк теж на Пітера запав.

– У мене немає шансів, – твердо проговорив альфа. – Я не хочу створювати проблем.

– Якби йому подобався Бек, вони б уже зустрічалися. Квентіна довго просити не треба, – відрізала Мішель і обняла друга за плечі.

– Ні, ти зовсім його не знаєш. Через дурнуватого Стіва Роджерса Тоні дуже тяжко іде на контакт з альфами. Він боїться, що поллється на нього через нові стосунки. Ми не в стосунках, але всі ідіоти про це не знають. Ви навіть не уявляєте, який бруд на мене ллється, – випалив Пітер. Дівчина відсторонилась, бо від альфи повіяло злістю.

– Це було сто років назад, – безтурботно фиркнув Нед. – Всі уже забули про ті фотки.

Пітер підкотив очі та крутнувся на кріслі, щоб потягнутися до свого ноутбука.

– Про ці фотки? – хлопець відкрив вікно месенджера і вказав на одну з переписок. – Чи ці? – наступний діалог. – Вони надсилають це тонами з тієї ж миті, коли всі почали думати, що ми зустрічаємося, – розлютився Пітер і ляснув кришкою ноутбука.

– Потвори, – жорстко гаркнула Мішель. Альфа з нею погодився.

– Тоні тільки хоче здаватися залізним. Він боїться починати стосунки. Я йому не подобаюсь, – стенув плечима Паркер і відкинувся на крісло.

– Або ти сліпий ідіот, – фиркнула дівчина.

– Але ж тебе не відлякують ці фото? Подумаєш, хтивки, – присоромлено спитав Нед.

– Звісно, мене це не хвилює, – фиркнув Пітер. – Мені шкода, що до нього так ставляться.

– То дай йому знати, – стенув плечима хлопець. – Думаю, це важливо.

Пітер уважно подивився на Неда, але не зміг заперечити. Тому він лише приречено зітхнув. Симпатія, ревнощі й занепокоєння постійно зводили його з розуму.

___

– Ти сьогодні без свого хлопчика-красунчика? – жалібно спитала Ванда і скинула рюкзак в куток. Зібрання ввечері по середах стали традицією. Вони сходилися всією компанією, випивали й пліткували, закидували одне одного жартиками та порадами. Той вечір був звичайним. Звісно, крім Наташі, що сиділа в одязі Брюса на його ліжку. Тоні хотів обуритися, однак не став, коли побачив червону опухлу мітку на її шиї.

– Іди до дідька. Він мій, – розсміявся Тоні, що вже встиг допити пляшку пива, поки грав з Роуді в приставку.

– Воу, – свиснув Брюс, що тримався від рудої якомога далі, але постійно на неї косився, – вже твій, так?

– Зачекай, ви разом, а ми за це ще не пили? – обурилась Пеппер. Вона прийшла з занять разом із Вандою і скинула вологу куртку на підлогу.

– Взагалі-то, – раптом зніяковів Старк, – він думає, що мені подобається Бек.

– Що? – всі в кімнаті подивилися на нього з осудом.

– Я просто не хочу спішити! – виправдався Старк. Пеппер оцінила, що він широко посміхався, коли говорив про Пітера. Однак почуте її стривожило:

– Ти впевнений, що не відштовхнеш його? Якщо ти йому подобаєшся, то це не чесно – грати його почуттями.

– У вас з ним щось було, так? – фиркнув Роуді й відставив стакан на стіл. – Ти ж світишся не просто так?

Старк підкотив очі, але посмішка видала його.

– Ми тільки цілувалися, ясно? – Тоні розчервонівся і продовжив задоволено посміхатися. – І більше нічого. Кожен раз він ніяковіє і мовчить. А я не знаю, про що він думає.

– Думає, що ти закоханий в іншого? – в’їдливо спитала Пеппер. Тоні нахмурився. Іноді він думав, що легше не переконувати ні в чому Пітера, а просто забити. Від однієї думки про ці розмови трохи нудило.

– А що робити? Зізнатися і зробити пропозицію? – фиркнув хлопець.

– Знаєш. Люди спочатку починають зустрічатися, – огризнувся Роуді. Він всівся поруч з Пеппер і обійняв її. Тоні навіть оком не кліпнув – ці двоє то сходились, то розлучалися, лишаючись друзями. На щастя, свої стосунки вони вирішували наодинці, не втягуючи в них друзів. Тож ніхто не здивувався, коли вони ніжно обійнялися.

– Обіцяй, що ти поговориш з ним, – дівчина ткнула Тоні в плече. – Пообіцяй мені, Тоні Старку. Дай йому шанс!

Тоні завмер і серйозно нахмурився. Він і собі боявся обіцяти, а сказати таке вголос, пообіцяти комусь іншому… занадто.

– Добре, – серйозно кивнув Тоні й прикусив губу. – Я спробую.

____

Пітер боляче вдарився спиною об стіну і тихо застогнав у м’які губи. Дідько. Якщо для попередніх поцілунків він міг знайти виправдання, то зараз не було жодного приводу. Тоні ввійшов у його кімнату та звично всівся на ліжку. Між ними ніби натягнулася пружина, і в одну мить Паркеру знесло голову.

Він не хотів тиснути, не хотів бентежити омегу, однак бажання торкнутися пересилило. Тоні завмер, як зачарований, коли Пітер доторкнувся його губ, і подався вперед, коли альфа наважився його поцілувати.

– Я бачу, що ти вже звик, – прошепотів Тоні, на секунду перервавши поцілунок. Але омега не став опиратися. Затис Пітера між своїм тілом і стіною. І альфі все подобалося, однак жага стати ближче підштовхнула його вперед.

Тоні торкався у відповідь і повністю піддався. Вони якось впали на ліжко, бо в тісній кімнаті не лишилось місця для маневрів.

– Почекай, – прошепотів Тоні, коли Пітер раптом опинився над ним, займаючи увесь простір. Альфа відреагував одразу – впав на ліжко збоку і глибоко вдихнув.

– Вибач, – Пітеру жахливо почервонів. – Я не… – він обірвався на пів слові, коли Старк обережно стиснув його руку, щоб зупинити.

– Не переймайся, – м’яко посміхнувся омега і бадьоро скочив на ноги. – Я перевдягнусь. Пошукай поки фільм. Хочу додивитися «Пилу» до повернення Мей, – підморгнув хлопець і пішов у ванну кімнату.

Пітеру знадобилось кілька секунд, щоб отямитися. Він зовсім не розумів, що у Тоні в голові, однак легка посмішка сама проступила на обличчі.

– Я все, – Пітер так задумався, що встиг лише ноутбук увімкнути, коли Старк вже вийшов у шортах і футболці.

– Пошукай фільм, – попросив Пітер і підійшов до шафи. – Я теж переодягнусь.

Він втік у ванну, щоб взяти павзу. Пітер швидко перевдягнувся і затримався на кілька хвилин, щоб отямитись. Він умився і секунд десять дивився у дзеркало, умовляючи себе триматися.

– Знайшов? – спитав він голосно, коли повернувся у кімнату. Однак Тоні не відповів – він застиг перед ноутбуком і щось роздивлявся у Пітера в переписках. – Що ти робиш?

– І часто ти отримуєш цей бруд? – спитав Тоні зовсім іншим голосом і повернувся до альфи. Паркер одразу зрозумів. Про що він питав, і набурмосився.

– Не знаю, я це ігнорую, – він склав руки на грудях, щоб захиститися. – Ти навіщо в мої діалоги поліз?

– Воно само відкрилося, – сухо відповів омега. Від легкої посмішки не лишилося і сліду – Тоні виглядав якимось причмеленим.

– Ти чого, Тоні? – альфа присів на ліжку, намагаючись спіймати його погляд. – Я просто не звертаю на це уваги.

– Я не знав про ці фото, – якось винувато сказав Тоні, ховаючи очі. Пітеру здалося, що вони дивним чином обмінялись ролями. – Він фотографував мене нишком. Я не знав.

– Гей, – Пітер нахилився ближче, намагаючись щиро подивитися в очі. – Не говори цього. Ти не повинен виправдовуватись. Навіть якщо ти сам фотографувався, це нічого не змінює.

Старк швидко глянув на нього, наче перевіряючи, чи Паркер не бреше. Альфа вперше зрозумів, як сильно Тоні вразило те, що сталося. І продовжувало ранити весь цей час.

– Тоні, – тихо погукав він. – Я можу тебе обійняти? – комусь це питання здалося б дурним після їх гарячого цілунку кілька хвилин тому, однак Пітеру здавалося це правильним.

Омега кивнув і сам наблизився. Пітер обережно посадив його поруч з собою на ліжко і обійняв, намагаючись підтримати.

– Коли це все закінчиться? – прошепотів Тоні, ховаючись у нього на плечі. Наче намагався зникнути

– Все буде добре, – прошепотів Пітер і обережно погладив його по спині, як іноді робила тітка Мей. – Погані ситуації, що з тобою сталися, не визначають те, ким ти є.

– Ти себе чуєш? – хмикнув Старк. – Собі це частіше повторюй.

Пітер не посміхнувся у відповідь. Він раптом відсторонився і подивився так серйозно-серйозно. І Тоні раптом зрозумів, що йому не сподобається те, що він почує.

– Слухай, Тоні, – він обережно стиснув руки омеги й глибоко зітхнув. – Я знаю, що тобі подобається інший, але… – Тоні глибоко вдихнув. Це те, що він думає? До чого Пітер веде? Невже він?.. – я був би дуже щасливим, якби ти був моїм хлопцем. Я знаю, що ти поки не готовий до стосунків, але…

Пітер замовк. Бо Тоні раптом звівся на ноги, скинувши із себе його доторки.

Старк ховав очі й глибоко дихав. Він не міг. Пітер був чудовим. Занадто чудовим. Але він не хотів його руйнувати. Не так. Занадто швидко. Тоні дуже хотів бути з ним, але довіритися так швидко…

– Не треба, Пітере, – попросив він тихо.

– Тоні, будь ласка, – альфа відчув, що все сиплеться. Він скочив на ноги і знову схопив Тоні за руку, намагаючись привернути увагу. – Ми не будемо поспішати, я обіцяю. Послухай… – розпачливо вигукнув він.

– Немає ніяких ми, Пітере, – сухо відповів Тоні. Він обережно вивільнив руки й відступив. – Мені шкода, ти не мав у мене закохуватися. Я не підходжу для стосунків, тим паче з таким хорошим альфою, як ти.

– Тоні, почекай, – спробував Пітер ще раз. Він був впевнений, що зможе зупинити, переконати. Подумки хлопець проклинав себе на всі лади, навіщо він відкрив рота? Навіщо все зруйнував?

– Ні, – Старк виставив руки перед собою і заговорив твердо. – Ми не можемо більше спілкуватися. Я не мав жодного альфи після Стіва, і не збирався мати. Я хотів бути твоїм другом, а ти все неправильно зрозумів.

– Вибач, я… – Пітер відчув, як сльози виступили на очах.

– Припини, – гаркнув Тоні. Він врешті набрався сил, щоб підняти очі. Слова гірчили на язиці, але він продовжив говорити. Старк довго розмірковував, чи зможе він почати стосунки з Пітером, але, підступивши до краю, зрозумів, що єдине, чого хоче – втекти. – Я не хочу спілкуватися з альфою, що бачить в мені не тільки друга. Вибач.

– Ні, – знесилено прошепотів Пітер. Але Старк не слухав – він швидко схопив рюкзак і втік перевдягатися, щоб скоріше піти з цього дому. Пітер знесилено сів на ліжко і втупився в пустоту. Дядько. Він все зруйнував.