4

– Що ти бачив? – Роуді дивився на Пітера, наче той втратив останні клепки.

– Не що, а кого! – фиркнув хлопець і ледь не підкотив очі. Він знав, що так і буде: широко розплющені очі, здивований голос, недовіра у кожному русі. – Містера Старка.

– Хлопче, ти розумієш, що це не жарти? – перепитав полковник і підійшов до свого столу. Паркер знову втримався від гримаси і терпляче повторив:

– Можете самі подивитися, – вперто повторив він і віддав флешку зі знайомим логотипом, – цю інформацію зібрала П’ятниця.

Чоловік подивився скептично, але флешку взяв і сів за стіл. Щось у невеликому сірому знаці примусило його хоча б спробувати. Система швидко завантажилася.

– Це жарт? – Пітер більше не міг всидіти на місці. Він зайшов чоловіку за спину і зазирнув у екран. – Тут пароль.

Пітер здивувався. Тоні не попереджав ні про який пароль.

– Я не знаю, – налякано прошепотів Пітер, – я не брешу, сер, це правда…

– Чекай, – перервав його чоловік. Поява Старка після стількох років мовчанки здавалася дурним жартом, але це було так в стилі Тоні, що перехоплювало дихання, – я маю одну здогадку. Колись Тоні просив у мене пароль для входу в систему держбезпеки. Не здивуюся, якщо він вирішив пригадати мені це.

Пітер полегшено зітхнув, бо відчув, що йому почали вірити. Він спостерігав за тим, як полковник швидко ввів пароль і подумки зіставив букви:

– БОЙОВАМАШИНАКРУТА? – перепитав хлопець з посмішкою. Чоловік гостро зиркнув через плече. Однак відволікся, бо пароль підійшов. Роудс вражено замовк і глянув на Пітера так, наче бачив його вперше.

– І де ти зустрів Тоні Старка? – поцікавився він буденним тоном, але його видало напруження у всьому тілі.

– Я… не можу сказати, – присоромлено відповів хлопець. Насправді Тоні не забороняв йому говорити про місце свого перебування, коли віддавав флешку, але Пітер сам вирішив змовчати. Боявся, що Роудс одразу з’явиться у Вежі і арештує містера Старка. Чоловік подивився напружено і легко кивнув, знову зосереджуючись на екрані.

– Отже, Квентін Бек, – тихо прочитав він.– Чудово, хлопче, влізай у костюм. Відвідаємо відділ розробок.

Пітер загорівся від радості, готовий стрибнути у саме пекло. Боже. Йому ж лише п’ятнадцять, а хоробрості аж занадто. Бажання не померти своєю смертю – ще більше.

– Дякую, сер, я не підведу, я лише… – щасливо пообіцяв він і кинувся до дверей.

– Пітере, – гукнув його полковник, – як там Тоні?

– О, – Паркер втратив посмішку і секунду підбирав слова, – він вважає, що з ним усе добре.

– Зрозуміло, – кивнув Роуді і мляво посміхнувся, – збирайся і чекай мене внизу. Готовність десять хвилин.

***

Той самий Тоні Старк у центрі Нью-Йорка поставив нову чашку кави на стіл і розгорнув голограму. Він не хвилювався – п’ять хвилин тому П’ятниця повідомила, що флешку відкрито. Отже, Роудс узяв справу під свій контроль.

– Мила, слідкуй за затриманням Бека, – попросив він і ковтнув кави. – А поки покажи мені, що всередині цієї крихітки, – чоловік кивнув на напіврозібраний двигун.

– Добре, – підкорилася П’ятниця. – Хочете підвищити швидкість?

– Хочу видерти звідси весь вібраніум і викинути до дідька, – фиркнув Тоні. – Ідея була поганенька від самого початку. Зроби і викинь. А поки покажи мені костюм Павучка.

– Він майже готовий, лишилося тільки обрати колір, – ШІ не сперечалася, виконувала накази після першого слова, говорила лише, коли мала, що сказати. Так звично, але тепер Тоні чомусь не вистачало виру зайвих слів і ніяковості.

– Тільки не роби його чорним, бо мене знудить, – фиркнув чоловік, продивляючись характеристики. – І обережніше з пальцями, костюм не має заважати липнути до всього підряд.

– Ви маєте якісь кольори на думці чи я можу обрати?

– Звісно, ти обереш найабсурдніший варіант, тебе ж створив я, – фиркнув чоловік.

– Нікому ще не шкодив кислотний рожевий.

– Покажи матеріали з Павучком, – Старк втримав сміх і продивився з десяток новин, що були зняті до того, як хлопця завербував Щ.И.Т. – Ось, подивися. Що це за ганчір’я?

П’ятниця наблизила червоно-блакитний костюм з чорним павуком на грудях. Вбрання нагадувало піжаму.

– Хто ми такі, щоб сперечатися з митцем? Фарбуй так, – наказав чоловік і махнув рукою. – Показуй, що там далі.

– Нові джети мають проблеми зі стабілізацією.

– Відправляла стажерам?

– Так. Вони вирішили проблему, але з’явилась інша.

– Здивуй мене.

– Він не літає.

Тоні пірнув у роботу, задачка ви явилась із цікавих.

– Що там з температурою двигуна? – спитав чоловік і широко позіхнув. Минуло кілька годин. Тоні почувався натхненним і збирався пропрацювати ще кілька годин.

– Пане, – перервала П’ятниця стривожено, – спрацювала тривога.

– Яка тривога? – нахмурився Старк. – Знову прийшов Пітер? Я ж казав впускати його через двері.

– Ні, сигнал з костюма. У Пітера численні травми, забиті ребра, тріщина у променевій кістці. Рекомендується госпіталізація.

– Що? – нахмурився чоловік і скочив на ноги. Поступово він пригадав, як після першої зустрічі відновив протоколи безпеки у костюмі хлопчиська. – Як?… Що сталося?

– ЗМІ повідомляють про вибухи у центрі міста, відбувається сутичка за участі бойових дронів «Старк індастриз».

– Це Бек? – спитав чоловік і потер очі. Дихання збилося, але він змусив себе зробити вдих. – Треба допомогти хлопчиську, П’ятнице.

– Хочете надягнути костюм? – одразу запропонувала П’ятниця.

– Ні, не можу, – тиша у відповідь наче засудження. – Хто ще на затриманні?

– Окрім кількох груп швидкого реагування Щ.И.Т.а присутній спецназ і Бойова машина.

– Роудс, – радісно вигукнув Тоні, – з’єднай мене з ним. Нагадаємо йому попіклуватися про хлопця. І виведи кілька костюмів у епіцентр, хай приберуть дрони. Покажемо людям, що ситуація під контролем, – наказав він, нервово стукаючи пальцями по столу.

– Бойова машина не виходить на зв’язок, зафіксовано численні пошкодження броні, – відзвітувала П’ятниця.

– Дідько, – видихнув чоловік. – Роудс живий?

– Немає інформації.

– Хай костюми знайдуть його, швидко.

– Костюми ще не долетіли, містере Старк. Крім того безпілотні костюми краще задіяти у нейтралізації дронів.

– На що ти натякаєш? – наїжачився Тоні.

– Я кажу, що костюм з пілотом на місці подій покращить результативність місії.

– П’ятнице, – гаркнув чоловік, але програмі наплювати. Вона миттєво перебила його:

– У Пітера зламані два ребра і численні гематоми. Він продовжує бій.

– Дідько, п’ятнице, виводь Легіон. Усі костюми, що є. Частину на евакуацію цивільних, частину на бій з дронами. Нехай моніторять і шукають Роуді та Павучка.

– Ви хочете офіційно втрутитися в конфлікт? – перепитала П’ятниця. – Використання такої кількості костюмів обов’язково пов’яжуть з вами.

– Неважливо, трясця. Ти що глуха? Виводь, – голос зірвався на крик. Старк махнув рукою і випадково збив чашку з кавою на підлогу.

– Вибачте, пане. Виконую.

– Як там Павучок?

– Продовжує бій. Нових травм не зафіксовано, – коротко відповіла ШІ. Тоні уявив, яку кількість костюмів вона контролювала у цей момент, доки він стовбичив серед майстерні. – Пане, потрібна зміна пріоритетів. З півдня рухається нова порція ворожих дронів. Потужності легіону не вистачить на бій, евакуацію і пошук одночасно.

– Дідько, – чоловік зробив кілька нервових кроків, ноги затремтіли. Він розумів, куди все котиться. Він має зробити це сам. Намагатися врятувати всіх, сидячи за милі від бою – дурня. Тож він мав застрибнути у бісову броню і полетіти хлопцю на порятунок самотужки.

– Моя броня активна? – спитав він. Голос хриплий через хвилю паніки. Тоні не міг прийняти те, що збирався зробити. Він же не міг вийти на багатолюдні вулиці, не міг піти у бій після стількох рокі відсутності.

– Звісно.

– П’ятнице, ти з можеш привести мене до тями, якщо знадобиться? – чоловік нервово смикав себе за волосся. Перед очима потемніло від страху.

– Так, пане.

Тоні знав одне – він повинен врятувати Пітера. Хлопчисько не може померти. Тільки не він. Тому Тоні глибоко вдихнув, намагаючись підготуватися.

Коли броня повністю огорнула тіло, Старк зрозумів, що до цього неможливо підготуватися. Він почувався скутим і безпорадним, як і тоді, коли дивився на смерть Пеппер і нічого не міг вдіяти.

– П’ятнице, зніми, – прохрипів чоловік і впав на коліна. Він почувався жалюгідним, броня душила, доводила до краю. Тоні хотів допомогти, врятувати, усією душею, але не міг, – П’ятнице!

ШІ мовчала ще секунду, довгу секунду, за яку Старк встиг повірити, що ось так він і помре – задушиться від страху власної броні. Старк схопився за груди. Перед очима замиготів знайомий дисплей, але він бачив лише темноту. ШІ вичекала ще секунду.

А потім легкий електричний заряд пройшов тілом, вирвавши чоловіка з глибин паніки. Тоні глибоко вдихнув і здивовано розплющив очі, розуміючи, що може бачити навіть краще, ніж без броні. П’ятниця додатково вивела на дисплей карту і кількість дронів та натякнула:

– Містере Старк, вам варто поспішити. Стан Пітера погіршився кілька хвилин тому.

Тоні відчув вдячність. Він обережно піднявся на ноги. Броня звично підкорилася найменшому руху. Тоні зробив кілька тестових кроків. А потім побіг, бо спогади про політ підганяли в спину.

– Відчинити? – спитала П’ятниця, але Старк проігнорував і вибив міцне скло репульсорами.

Старк сміявся і кричав. Він летів за курсом та відчував ейфорію і свободу. Він і забув, коли почувався так востаннє.

– Як там справи, П’ятнице? – спитав він, коли побачив зарево пожежі на горизонті.

– Костюми евакуюють людей. Людина-павук і Бойова машина не виходять на зв’язок. Легіон трощить дрони. Попередній час зачистки – пів години.

– Чудово. Веди мене до Павучка.

Він побачив Пітера на даху східного відділу «Старк індастриз». П’ятниця підказала, що Квентін Бек був десь поруч.

– Кульове поранення, – відзвітувала п’ятниця. Тоні на свої очі побачив, як Пітер збився зі свого дивного ритму і впав. Серія пострілів загриміла у повітрі, але Старк встиг. Він приземлився і прикрив хлопця собою.

– П’ятнице, покажи мені цих невидимих вилупків, – попросив він. ШІ знайшла дрони за системою компанії. Бек навіть не додумався стерти їх з пам’яті «Старк індастриз». Тоні швидко розбив кілька дронів і розлючено видихнув. – Мила, не думала перехопити керування?

– Я схожа на блондинку? Це неможливо, дрони перекодовано, – ШІ прозвучала досить грубо. Тоні підкотив очі і схилився над хлопцем. Він стягнув маску з блідого обличчя і оглянув дірку від кулі в плечі.

– Йому потрібен лікар, – Тоні обережно заліпив поранення спеціальною сумішшю, щоб зупинити кров.

– Медики не зможуть дістатися у цей район.

– Його безпечно переносити? – невпевнено спитав чоловік.

– Треба знешкодити дрони, що можуть атакувати вас дорогою. Раджу спочатку розібратися з Квентіном Беком.

– Добре, я зрозумів, – відповів чоловік. Він міг сподіватися лише на регенерацію Павучка. – Можеш знайти мені кращого співробітника місяця, П’ятнице?

– Містера Бека не виявлено.

– Тобі пощастило, що я вже його знайшов, – раптом в комунікаторі прозвучав знайомий голос. Тоні ледь не розсміявся від полегшення.

– Роудсе! – вигукнув Старк. – Я уже подумав, що ти помер.

– Навзаєм, Тоні, – підколов полковник. – Спусти хлопчину на третій поверх, там організували медичний пункт, а я поки розберуся з цим виродком.

– Зрозумів, – погодився Старк і обережно взяв Пітера на руки. Чоловік не мав ніякого бажання лізти в бійку, тому відчував величезну вдячність, бо старий друг дав йому змогу відступити.

Павучок отямився, коли вони спускалися сходами. Він причмелено зиркнув на Тоні і чомусь змовчав. Старк вирішив, що той не в собі, тому теж мовчав. Він побоювався, що не знайде шлях, але величезний медпункт розгорнули на цілий поверх.

– Павучку, ти теж тут? – Тоні полегшено зітхнув, коли почув знайомий голос. Він завмер і навіть забув перекласти хлопця на кушетку. Брюс Беннер вийшов у коридор з бічних дверей. – У нас повно поранених, але для тебе місце знайдемо, – втомлено посміхнувся доктор. – Чого ти завмерла, залізяко, клади його! – голосно наказав Брюс. Тоні підкорився, бо подібного тону від Брюса в житті не чув.

– Усе добре, я вже регенерую. Невелика куля. Можете допомогати іншим, а я поки побіжу евакуювати людей, – загомонів Пітер. Тоні не зміг стримати посмішки.

– Ні, хлопче, полеж. Судячи з того, що він не йде, – Брюс кинув на броню, – нагорі вже не потрібно допомога. Нам вже десяток поранених принесли. Добре, що тяжких немає, – до Тоні дійшло. Брюс просто сприймав його за черговий пустий костюм.

– Там так багато костюмів, усі такі круті! – захоплено вигукнув хлопець. – Гей-гей, боляче!

– Вибач, – посміхнувся Беннер і відкрив на планшеті звіт з павучого костюма, – так, це ребра. Отже, там нагорі Залізний легіон. Чому це Тоні вирішив випустити своїх пташок? Ти випадково його там не бачив?

– Навряд містер Старк з’явиться. Він дуже багато часу не був Залізною людиною. Йому важко перебувати в костюмі.

Беннера така відповідь здивувала. Він хотів щось запитати, але не встиг. Його перервав гучний звук, з яким броня впала на коліна. Пітер миттєво зреагував і підхопився.

– Іди до дідька, Паркере, – шлем зник, показуючи налякані карі очі. Тоні глибоко вдихнув і прохрипів: – Доки ти не нагадав, я добре тримався.

– Містере Старк? – здивувався хлопець і присів перед ним на підлогу. – Ви прийшли!

Коли підліток з суперсилами схопив його за плечі і міцно обійняв, Тоні затремтів від зайвої близькості. Однак це швидко минуло.