Тільки тоді, по стількох роках ідіотської ворожнечі, Драко прозрів. Він побачив зухвалий розліт чорнильних брів, важкий, глибокий погляд чаклунських очей, вперті чоловічі вилиці. І він дивився цілими уроками, допоки не впіймався.
— Прошу сторони зберігати спокій, — стук від молотка потрапляв прямісінько у мозок, намагаючись приготувати з нього відбивну, — я дам вам можливість висловитися. То ж, поясніть судові, що стало причиною, з якої ви хочете розірвати шлюб, пане Малфою.
Та ввечері у спальні, коли стало зовсім нестерпно від образів, що трусили душу, випалювали у ній діри чаклунською зеленню, Драко відчув себе підкореним чужою магією, просякнутим нею.
Ранкова кава, хрустке тістечко та свіжа преса. Чудовий накльовується день. А головне — вільний. Від сварок, вигадування принижень, стратегій нападу і решти цікавинок сімейного життя. Як так вийшло, що Драко не прийшов до заданої просторово-часової крапки?
Відгуки