Я боялась змій і шукала яблука між корінням дерев.
Вони всі були наче понадкусані, якоюсь тваринкою, тому я згризла дві знайдені половини сама і не запропонувала нікому більше.
Я знала, що біля мого дому росте дика яблунька і навіть дві.
І там в канавці ми знайдемо купу їжі.
Бо, як там кажуть, нас дістали сектанти і змії.
Одна дівчинка йшла з нами і все розказувала про дурні правила в своїй секті. Дослівно не пам’ятаю але ми то місце хаяли на чому світ стоїть.
Нас було троє: я, молодий хлопець зі світлим волоссям. І вона, втікачка з секти, сором’язлива достобіса.
Ми прийшли до нас додому і знайшли мою корову.
Я перед цим походом погодувала свою домашню тварину яблуками і дровами.
І якось забула, що корова не їсть дров, їх рубають для вогню. Я тоді ще подумала, ну раз я їй поставила два відерця, яблука і дрова, то вона сама вибере що буде їсти. Зато я знала, що вона любить воду.
Як тільки ноги нас принесли до села, нам зав’язали очі, зв’язали руки і як в них заведено — побили. Про всяк випадок. Потім провели центром села, де я краєм ока побачила своїх родичів. Краєм ока, бо воно було синім і набряклим. Сподіваюсь ті демони мене не впізнали.
Фанфік не має на меті образити релігійні почуття та переконання окремих осіб, загальних представників певних релігій та вірувань. Всі збіги з реальними людьми — банальна випадковість.
