Вчорашній вечір був прекрасний, але всьому завжди приходить кінець. Через кілька секунд після самого солодкого поцілунку, звідкілясь з’явився сильний вітер, який зносив все на своєму шляху, а потім нас знову засліпило цим яскравим спалахом до втрати свідомості.
Декілька годин чи днів ми пролежали без свідомості. А прокинувшись, я нічого перед собою не побачила. Абсолютно нічого тут не було.
Довкола були тільки піски. Шлях переніс нас в безжиттєву пустелю. Ясне небо з розжареним сонцем, ядовиті скорпіони та декілька сухих рослин знаходились в полі мого зору.
Ось воно – нове випробування шляху Метаморфоз. Нам необхідно вижити не дивлячись ні на що. Але я знаю, що стати людьми нам нічого не перешкодить.
Поглянувши один на одного на якусь мить, ми з ним зрозуміли без слів: знаємо, що впораємося з будь якими перешкодами.
Відійшовши від всього та трохи набравшись сил, єдиноголосно ми відправились в путь. Найголовніше – не зупинятися і продовжувати рухатися лише вперед, адже це тільки перевірка нашої витримки і витривалості.
Взявшись за руки, ми вирішили з невеликими зупинками летіти на південь. Тільки сонце було нашим орієнтиром. До кінця дня ми дуже втомились і, спустившись на землю, вирішили залишитися в цьому місці на ніч.
День підходив до кінця. Шалено важкий день. Я можу сказати з впевненістю, що ми побували в самому пеклі. Сил практично не залишилося. Декілька разів мені ставало зле від страшенної спеки і я зомлівала, а Сульфус приводив мене до тями. Скільки страху було в його очах в ці хвилини: він страшенно хвилювався за моє життя. Та навіть в цих умовах я була щаслива знаходитися саме в цей момент з ним.
Вночі стало жахливо холодно – це нормально для пустель. За допомогою «Вогняних крил» я розпалила багаття, щоб хоч якось зігрітися. Ми лягли в обіймах біля нього, адже так тепліше. Він ніжно поклав руку на мою талію, а я легенько доторкнулася до його щоки…
― Все буде добре ― прошепотів він ледь чутним голосом.
Але у відповідь я змогла тільки розплакатися. Це були сльози щастя та болю. Я просто не можу описати те, наскільки кохаю цього хлопця. Він тільки своєю появою в моєму житті, перевернув його. Я знаю, що разом з ним ми зможемо все і навіть більше. Кохання завжди перемагає.
Поклавши голову йому на груди, я тихенько засопіла носиком, а він ще декілька хвилин любувався найціннішим скарбом у своєму житті.