Повернутись до головної сторінки фанфіку: Друзі янголи. Нове життя.

Натисніть на потрібну назву, щоб перейти до читання відповідного розділу.

Повний текст

Переступивши поріг, ми просто йшли по коридору – це була звичайна печера, але з неї постійно дув вітер.

Якийсь час йшли мовчки, адже нам обом було до чортиків страшно. Іноді зупинялись відпочити, а іноді трохи взлітали, щоб розім’ яти крила, з якими, на мій подив, досі все було нормально.

Але раптом звідкись різко з’явився осліплюючий спалах світла. Від несподіванки і переляку ми втратили свідомість.

Я не знаю скільки часу пройшло. Ми прокинулись так само швидко, як і відключились.

Коли я розплющила очі, побачила неописуваної краси місце. Тут було все: яскраве сонце, теплий вітер та дуже красивий сад з безліччю дерев і рівчаків. Вдалині виднівся великий водоспад, що був неймовірно красивим. Видно було, що до нього немає доступу звичайним людям, адже він був в густих непрохідних джунглях.

 Я не розуміла за що шлях Метоморфоз нагородив нас таким випробуванням, але це було не важливо, адже я була тут з коханням всього мого життя.

Сульфус дуже здивувався, так само, як і я.

Ми були в справжньому раю.

Цілий день ми гуляли по саду, розглядаючи його в найдрібніших подробицях. Тут були різні тварини, яких я дуже люблю. Вони дозволяли себе гладити, дивлячись на нас найдобрішими очами.

В далечині виднівся захоплюючого розміру будинок: великі панорамні вікна, красиві високі колони при вході та дах з різними химерними статуями, наче зі сторінок казок.

― Варто нам в нього заходити? ― запитала я в Сульфуса.

― Нам потрібно ризикнути. Все тут – частина випробувань. ― відповів він мені.

Тому ми разом зайшли всередину маєтку.

Це був звичайний будинок з безліччю світлих кімнат. Він кардинально відрізнявся від будинку Рейни, тобто будинку моїх батьків.

Тут навіть була кухня, де ми взяли щось поїсти.

Якимось чином ми випадково вийшли на терасу, з якої відкривався приголомшливий вид на захід сонця. Це було дуже красиво!

Сульфус підійшов до мене й жадібно впився мені в губи, ніби це був наш останній поцілунок. Я не вірила, що все це відбувається зі мною, але, тим не менш, це було абсолютно реально.

― Я завжди буду кохати тебе… ―  прошепотів він мені.

    Ставлення автора до критики: Обережне