Натисніть на потрібну назву, щоб перейти до читання відповідного розділу.
А доки Копійка пішла у відрив, Порошенко продовжував вести канал Кіміля. Він був розумним, винахідливим. Здається, ніхто й не помітив різниці. О, якби ж вони тільки знали…
З часом, монетка трохи вийшла із депресії і почала здавати кімнату в Одеському дворі, адже треба було якось заробляти на їжу для собаки.
Через кілька днів там поселився один молодий чоловік. Коли він приїхав, дівчина показала йому кімнату і провела екскурсію по Двору.
Ввечері вони сіли порозмовляти за чашечкою чаю.
- Чим займаєшся в житті?
- Веду канал на Ютубі. Може ти чула, «Безлад Андрія Співака»?
- Так! Я, доречі, теж блогерка. Мій канал зветься «Копійка». Нам обов’язково потрібно зробити колаборацію.
- Авжеж, буде круто.
- Що робиш у місті? - після паузи запитала монета.
- Приїхав навідати свого хлопця. Доречі, допоможеш мені завтра дійти до нього в гості?
- Оу… Так, звісно. Я не дуже давно тут живу, але вже добре орієнтуюсь. В якій це частині міста?
- В цій. Але тут так багато дрібних вуличок, що я боюсь загубитися.
- Окей. Без проблем.
- Дякую. А коли ти переїхала сюди?
- Чотири місяці тому.
- Ясно…
У них зав’язалась розмова про минуле, блогінг, політику та інші речі. Вперше за довгий час Копійці було добре. Справді, так приємно було спілкуватися з людиною свого віку, ще й з подібними вподобаннями. А найкращим було те, що розмова була природною, і давала розслабитись.
Побажавши одне одному надобраніч, вони пішли до своїх кімнат і вклалися спати. Безладу наснився його хлопець.
Уранці, після сніданку, він каже адресу і Копійка розказує як туди пройти. Для певності, проходить частину шляху з ним, адже їй по дорозі до магазину. Коли вони розходились у різні боки, вона вповільнила ходу, щоб побачити хлопця Безлада.
З місця де вона була відкривався вид на під’їзд куди прямував її новий приятель. Через хвилину-дві двері відчинилася і Андрія зустрів хлопець.
Він був підозріло… знайоми-
ВЕРУМ
Дівчина поспішила до магазину. Хоч би їй тоді здалося… Привиділося… Може вона просто засумувала за ним і…
Дурня. Крінж всесвіту.
З такими думками вона повернулась додому і заходилася чекати Безлада.
Погодувала собаку, поприбирала в приміщенні, приготувала борщ.
- Привіт. Я повернувся.
- Привіт. Як погостював?
- Все чудово, так класно було знову побачити його.
- Зрозуміло. Розкажеш трохи про нього?
- Оу, так. Звичайно. Він… ее.. Його звуть Верум, він блогер. Ви, наче, знайомі. Він казав, що ви робили спільні відео, але вже не спілкуєтесь. Чому..?
- Та… Це довга історія… Все почалось близько місяця тому… *розказує про все*… і це був останній раз коли я його бачила.
- Ясно… Тоді у нас була перерва у стосунках. Він сказав, що хоче спробувати щось нове, знайти нові відчуття. Але схоже, ти зіпсувала його думку про стосунки з кимось, окрім мене.
- Пхапх, мабуть, так.
- Ну, а після того, він повернувся до мене і ми вирішили, що час завести дитину. І, як бачиш, успішно. Головне - кохати.
- Ахх… Як мило.. Чому лиш у мене такий треш з цим?
- Розказуй.
- *розказує*
- Йой… Це точно не драма, на яку ти заслуговуєш. Не хвилюйся, разом ми щось придумаємо. Ти ще його побачиш.
- Дякую, Безлад. Так добре, що я тебе зустріла. А то із всім цим я трохи пішла у відрив.
- Будь ласка. Бачу тобі вже кращає. Гарних снів!
- І тобі!
Вже друга ніч, коли Копійці добре спалось. А з появою цього чолов’яги їй і справді ставало краще. Можливо, він таки допоможе із Кімілем, і ще є шанс…