Натисніть на потрібну назву, щоб перейти до читання відповідного розділу.
Після довгої дороги ось і він. Дім, милий дім. Їх одразу зустрів пес дівчини.
Після декількох днів, життя відновилось. Копійка все ж вирішила оглядати Ейфорію, другий сезон. Дні пролітали швидко, але з насолодою.
Кіміль був милим, веселим, обережним і тактовним хлопцем. Разом з ним життя здавалося казкою. Проте так було недовго.
Їхньому життю завадили вони…
Істоти, не здатні до здорового мислення. Вони маскуються під людей, але їх легко вивести на чисту воду. Цих істот називають…
…ейфоріядрочери.
Все почалось із того ролику на ютубі. Здавалося б, звичайний огляд серіалу в стилі Копійки, але цього разу все пішло не за планом… Відео набуло популярності, і в деяких індивідуумів пробудилось страшне бажання до насилля людей з протилежною думкою (тобто, з її наявністю). А монетку, коли її знаходили ці істоти, врятувати було досить складно. Особливо коли це було угрупування.
Та якось, ще не маючи гадки про ейфоріядрочерів, Копійка йшла з магазину дворами, щоб скоротати шлях. Раптово продзвенів рингтон телефону. Це був Кіміль. Він запитав чи дівчина не забула купити лаврові листки. Та відповіла, що в цьому не має сенсу, їх же всеодно не їдять. Але так, звісно вона купила. Вони балакали далі, аж раптом монета зрозуміла, що за нею йдуть…
Вона завершила дзвінок і обернулася до людей позаду неї.
- Чого вам?
- Ти… Тупоголова егоїстка…
- Через тебе деградують…
- Українські діти…
Ці істоти налякали Копійку. Вона не знала що робити. Коли намагалась відходи від них, вони просто підходили ближче. Втекти бігом не вдалося б, тим більше на шпильках. Абсурд, що вони несли ранив їй вуха. Дівчина вже впала була в безнадію, аж тут з’явився він.
Підійшов і героїчно відігнав ейфоріядрочерів.
- Як ти це зробив?
- Все просто. Може колись навчу. Краще скажи, що занесло таку копієчку на нашу вулицю?
- Та я лишень ішла з магазину… Хотіла скоротити дорогу. Та ось що з цього вийшло…Дякую за порятунок.
- Будь ласка.
Вони почали розходитись, аж тут Копійка гукнула:
- А як звуть тебе?
- Я Верум - відповів хлопчина.
- Верум… - замріяно сказала сама до себе монетка.
З піднесеним настроєм вона прийшла додому, розклала пакунки, і сіла вечеряти з Кімільом. Все пройшло чудово і вони досить рано вклалися спати.
День завершився на приємній ноті.
Через деякий час Копійка і Верум знову зустрілись. На цей раз все закінчилось милою короткою бесідою.
А потім ще. І вони вже годинами обговорювали різні теми, шукаючи спільне та пізнаючи один одного. Хлопець розказав секрет як відігнати безголових.
Зрештою, дійшло до поцілунків. Спершу коротких і боязких, але потім довших і пристрасніших.
Та колись цьому мусив настати кінець.
Одного вечора в них знову була зустріч. Та посеред розмови Верум раптом запитав:
- Ти.. Ти б не хотіла познайомитись з моїми батьками?
- Що??? - Копійка почала панікувати. Але одразу зібралася і вирішила нарешті сказати те, що мусила, - Слухай. Ти хороший хлопець і мені подобається проводити час з тобою, але… Я вже маю бойфренда з яким я живу і здається, нам необхідно припинити спілкування.
Верум був шокований.
- Ти знущаєшся??? Стільки часу разом, а у тебе є хлопець?? І ти живеш з ним?? Чому ти не казала? Хоча… Мабуть, тут я тебе розумію. Що ж.. Гарного вечора!..
Ледве не плачучи, він йде з місця побачення. Шкода, звісно. Та монетка також вирушає подалі з цього місця.
В дома вона з’їдає кавун і починає підготовку до сну.
Але спершу заходить у телефон. Там бачить довге, нецензурне образливе висловлювання про неї, надіслане Верумом. «Не так вже й шкода тепер…»
Щойно вона поклала мобільний, готова йти в душ, отримала нове повідомлення.
Від контакта «Петро П.»