Натисніть на потрібну назву, щоб перейти до читання відповідного розділу.
Повідомлення:
«ти мусиш зробити два спільні огляди з Верумом. ???»
«Тільки не це… » - подумала Копійка і відписала «не хочу, ми більше не спілкуємось»
«я закрию тебе в підвалі»
«Кіміль врятує мене»
«я заберу його»
Чорт… Здається, колаб таки прийдеться робити.
«Добре. Зараз спитаю чи він не проти»
«він не проти. Я йому заплатив»
«Скільки?? «
«не відволікайся на дрібниці. Я чекатиму роликів. ??????»
От халепа…
- Кіміль! У мене новини!
Хлопець не озивався.
- Кіміль!…
Монетка обійшла все приміщення, але хлопа не було.
- Чорт забирай… - і йде в душ.
Наступного дня вона прокидається під звуки української магії і одразу вирішує розібратися з Верумом.
З оглядом на Сейлор Мун було досить складно. Але вони відкинули образи і зосередились на роботі. Копійка все розповіла і поц вирішив допомогти.
Та потім почалася робота над другим сезоном Ейфорії і все пішло як по маслу в той же момент, коли Верум побачив Джулс. Монетці стало на багато легше без його постійних приставань і здається, їхні відносини налагодились.
Зрештою співпраця закінчилась і вони пішли своїми дорогами.
Відео вийшли у інтернет, але Кіміль не повернувся. Виявилося, Порошенко забрав його собі. І не збирався повертати.
Тоді, Копійка почала збирати відомості. Дізналася про місця, де можна було зустріти Петра, знайшла контакти людей, які могли б допомогти. І допомогли.
Через деякий час, монета вже була готова до рятувальної операції. Вона спакувала знаряддя у сумку і, зачинивши Одеський двір, подалася на завдання.
Того вечора, коли шлях пролягав через покинуті двори, Копійка помітила як за нею кралися темні постаті.
«Невже знову ейфоріядрочери?… У мене немає на це часу»
Та це були не вони…
Раптом, дівчину схопили. Нап’яли мішок на голову і повезли кудись.
»Може, Порошенко» - подумала вона.
Через декілька хвилин вони приїхали.
З мішком на голові складно було визначити де вони перебували, але це місце було підозріло знайомим…
Провівши в кімнату і всадовивши на стільці, з Копійки зняли мішок. Тоді вона зрозуміла, що знаходиться в Ощадбанку.
- Чому ми тут? - запитала в (наче) людей монета.
- Зараз він підійде.
- Хто?
І тут, в кімнату зайшов Він.
- Нацбанк? Серйозно?? Навіщо???
- У нас з тобою є незакінчена справа.
- Яка ще?
- Пам’ятаєш коли ми востаннє спілкувалися?
- Угу.
- Ти тоді сказала, що між нами не може нічого бути. І що ти знайшла собі нового хлопця. І після тієї розмови, ані словом не обмовилась. Я був дуже ображений. Я довго виношував образу і дещо вирішив. Якщо ти не можеш бути моєю, то ти будеш прислуговувати країні.
- Яким чином?
- Ти ж впізнала це місце, чи не так? Тут можна здати копійки для ЗСУ.
В очах Копійки було видно жах. Це налякало її. Адже такий поворот змінить її життя сильніше ніж будь-що раніше.
- Ти не посмієш. - сказала вона, передчуваючи, що він таки посміє.
- Можливо й ні. Є одна умова. Якщо ти будеш моєю - а я країні вже прислужуюся - потреби в твоїй жертві не буде.
- Чорт… Ти даси мені подумати?
- Ні. Хоча так. У тебе є 30 секунд.
- А щоб тебе! Ну, нехай…
«Що ж, так я принаймні буду здатна до порятунку Кіміля. Можливо, воно того варте. «
- У тебе залишається 10, 9, 8, …
- Я згодна. Лиш дай мені піти туди, куди я збиралась.
- Еее… Ні. Тепер ти моя, і я не хочу, щоб сьогодні ти кудись ходила.
«На що я підписалася… «
- Що ж, добре. Але завези мене принаймні додому.
- Це вже краще. І один із моїх залишиться з тобою. Відтепер у тебе буде охорона. Та й ти тепер не втечеш - він криво усміхнувся.
»Халепа»