Лікарня

Натаніель прийшов до тями в лікарні й хоча на ньому не було живого місця він розсміявся, але одразу закашляв, а все тіло різко пробила біль. Але це не особливо зіпсувало настрій рудоволосого, адже він розмазав Ріко в грі, він розтоптав його чортове тендітне его до чортів собачих, а той просто розлютившись почав його бити, але Натаніель лише сміявся доки, поки залишався у свідомості, попутно підливаючи масла у вогонь ображаючи цю мерзоту.
Лікарі з медсестрами заметушилися як тільки він прийшов до тями, питали як себе почуває і щось ще, але хлопець їх особливо не слухав, лише іноді коротко відповідав та мотав головою, надто був радий своєю перемогою над Ріко, це безперечно того коштувало, хоча десь в глибині хлопець турбувався, чи зможе він знову грати. На його запитання за це лікарі округлили очі, але після дали надію, сказавши що треба почекати та подивитися як все загоюватиметься. Коли всі пішли Натаніель усміхнувся промовивши сам собі - Я у порядку. - хлопець намагався вбити це собі у голову, адже якщо він не зможе грати, то що йому робити? Ексі – його сенс життя.

***
Ендрю нудьгуючи стояв у коридорах лікарні оглядаючи все поки Ден та Ваймак розмовляли з лікарями, коли ті пішли Ден зітхнула - Боже тільки б він погодився зустрітися, а то потім шанси тільки зменшуватися - Девід лише похмуро кивнув, крім Веснінського чоловіка турбувало те, що Міньярд вирішив не приймати перед зустріччю таблетки, як би це не закінчилося плачевно.
Постоявши трохи в коридорах вони вирішили піти на надвір що б там вже зачекати.

***
Натаніель дивився у стелю помираючи від нудьги, тупо сидіти у чотирьох стінах йому не подобалось, йому хотілось вийти на пробіжку, й насрати що йому це протипоказано, сидіти без діла до біса нудно, хоча б якусь розвагу.
Або боги його почули, або просто вдале збіг обставин, блакитноокий віддав свій голос другому варіанту. — Містер Веснінські…..до вас прийшли, Девід Вінсент Ваймак, тренер з Пальмето….чи хочете з ним зустрітись? Якщо так, то я можу їх покликати до вас….- Медсестра говорила тихо та якось несміливо, начебто якась залякана мишка. Натаніель своєю чергою згадував де міг почути це ім’я, відповів він через хвилину, голос був начебто його зовсім не намагалися вбити, та наче хлопець цілий і неушкоджений. — Ні. Я сам до них прийду. - Медсестра спробувала заперечити, але натрапивши на холодний та навіть жорстокий погляд Веснінскі замовкла. Рудоволосому знадобилось достатньо багато часу, щоб встати, та з кожним кроком хлопцеві хотілося завивати від болю, але він стиснувши щелепу вперто вирішив пройтися. Натаніель вже давно був одягнений у спортивні штани й футболку замість лікарняного одягу, тому в цей раз не став себе напружувати перевдяганням в більш нормальний одяг. Виходячи з палати він йшов слідом за медсестрою, деякі пацієнти дивились на нього зі співчуттям та інтересом, а діти іноді тикали пальцями в його сторону, скоріш всього через кількість пов’язок, сам він не бачив всієї робити Ріко, й поки що не вагався дивитись.
Коли він вийшов на вулицю, де його чекали, то помітив вже знайомі обличчя, Натаніель нарешті згадав де чув то ім’я, тоді, в Мілпорті, йому запропонували приєднатися до Лисів, але він втік, а через деякий час його схопив Ріко. Підійшовши хлопець мовчки став чекати поки йому не пояснять якого біса з ним шукали зустріч. Триматись він намагався вільно, й навіть зі знудженим поглядом. Дівчина поряд з Ваймак, схоже було Даніель Уайльд, капітан Лисів, як запам’яталося хлопцеві, дивилась вона на нього з жалістю, від чого той навіть трішки скривився. йому не потрібна жалість, хай запхає її собі кудись поглибше. Нарешті слово взяв Ваймак — Натаніель, я вважаю що ти вже знаєш хто я, так що перейдемо одразу до діла, ми зараз тут щоб запропонувати тобі перейти до нас Лисів - у відповідь на це хлопець лише засміявся, не дивлячись на те що його грудну клітку одразу ж обпалило вогнем. Даніель на цю реакцію звела брови до перенісся, схоже вона прийняла це на свій рахунок, а Натаніель перервавши свій сміх нарешті відповів. — Та ви що, й чим же я заслужив таку ПрИвАбЛиВу пропозицію? - Хлопця продовжувало забавляти те що йому двічі запропонували вступити до Лисів, під різними особистостями. Схоже йому треба спробувати купити лотерейний білет. — Я готовий віддати руку на відсічення якщо опиниться що я не прав, але я впевнений що це зробили з тобою Ворони, і також я впевнений що ти захочеш зїбатися в них, а мені якраз потрібен вмілий гравець як ти - Натаніель слухав це роздивляючись обличчя блондина, котрий з такою ж цікавістю роздивлявся його. Що ж, Ваймак справді мав рацію, він справді хоче звалити звідти, але є невеличка проблема, мафія. — Хах, покалічений Ворон переводиться до Лисів, історія повторюється, хоча ні, назвемо це так – Ворони по тихому стають Лисами. Гарна тактика тренер Ваймак, як не своїми силами, так хитрістю - Хлопця це забавляло, та він навіть не проти, але все ж таки було нюанси, хоча ось капітанша явно прийняла це дуже близько до серця — Не хочеш, тоді звалив звідси! Не смій дивитися на нас з гори! Ми тобі даємо шанс, а ти нас поливаєш лайном! Повторююсь, не. смій. дивитися. на. нас. з. гори. - Натаніель слухав не перебиваючи, а під кінець знов розсміявся, від чого дівчина здається ще більше спалахнула, так що він все ж вирішив дати пояснення. — Як зворушливо що ти захищаєш свою команду, але як шкода що ти сліпа і тупа. Я зовсім не проти, звалити від цих мудозвонів, але є нюанси котрі ви ніяк не берете в увагу. Якщо Кевін належить собі хоч якось, то я – ніщо, мене нема, але я є, ні живий, а ні мертвий, не належачий собі, кумедно, авжеж ? - І він знов розсміявся, і знов жалість в очах Даніель, він у ту ж мить перервав сміх та холодно на неї поглянув, а після з таким же холодом проговорив — Не смій мене жаліти. Пожалій краще себе зі своєю зграєю, але не мене. - Ден чесно кажучи була в шоку від такого, але промовчала відводячи погляд. В бесіду за весь цей час нарешті встряв Міньярд, він спокійним та навіть нудьгуючим тоном запитав Натаніеля. — Чого ти хочеш ? - Блакитноокий замислився, а після з легкою посмішкою, але якоюсь сумною відповів — Жити та належати собі - начебто звичні речі, але у той же час нездійснена мрія для нього. Блондин якийсь час просто дивися на нього, а після кивнувши відповів — Рік, я даю тобі рік захисту, а ти стаєш частиною Лисів на цей рік - Рудоволосий замислився, рік…та мало та так багато одночасно, хах, цікаво подивитись що з цього вийде, та й про спокій з нормальним сном хлопець міг тільки мріяти, що ж подивимось як цю мрію здійснює ця ФеЯ — Я згоден - хлопець протягнув руку в сторону Ваймака очікуючи документи, вони у ту ж мить опинилися у нього. Руки почали нестерпно боліти, від ваги теки, але він просто проковтнув цей біль. — Там є мій номер, зателефонуєш якщо з’являться запитання, також повідомиш коли тебе будуть виписувати - Спокійно проговорив чоловік склавши руки на груді та став чекати відповіді від Натаніеля. Хлопець своєю чергою лише кивнув окидаючи поглядом папери які йому дали, а після розвернувшись пішов геть від них.
Опинившись у палаті хлопець зі стоном болі ліг та вже лежачи став роздивлятися папери, на цей раз уважно читаючи. Що ж його все влаштовувало, якщо ж нічого не вийде, то він знов збирається кинутися у втіки, ну а поки що він зможе прожити нормальний рік, на скільки це можливо, та грати в ексі, ну прямо нездійсненна мрія. Якби тут була його мати, то вона б його поколотила не гірше за Ріко, мало того що він залишився в Мілпорті довше, ніж було потрібно, так ще до Воронів потрапив, у додачу зі своєю справжньою зовнішністю вирішив ще добровільно піти до Лисів, хах, та прямо одне правило за іншим порушую, ну зате буде весело.

***
Ендрю спокійно спостерігав за Натаніелем, розглядаючи його риси обличчя, чудове руде волосся, яке гарно переливалося на світлі, і очі, в них можна дивитися вічно, але коли цей побитий Ворон став розглядати його у відповідь той намагався ніде не затримувати погляд, він розглядав бинти, яких було купа на виду і, напевно, чимало під одягом, мумія одним словом. Міньярд спостерігав не втручаючись, але коли Натаніель став показувати «ікла», він його досить сильно зацікавив. Зваживши всі За та Проти, блондин вирішив запропонувати йому захист, і той погодився, хах, так легко, цьому хлопцеві всього на все треба було дати надію та ґрунт під ногами, і він схопився за неї як за рятівне коло, та все ж цей хлопець цікавий, його можна описати як головоломку, яку хочеться розгадати. І ще…щось у цьому хлопці йому знайоме, але поки що він не може це порівняти, але він точно дізнається кого ж він йому нагадує.