Насолода

Слабкість Кейї - солодощі.

Будь-які.

Він шалено любить класти в чашку чаю мінімум три-чотири ложки цукру, а то й більше (так, щоб ложечка стояла);  мармелад в цукрі, зацукровані фрукти, зефір, торти, тістечка і ще багато різних видів солодощів, в яких Чжун Лі не розбирається.

Правду сказати - Чжун Лі не любить солодке.

Але любить Кейю, а він та ще солодка насолода. 

А ще Чжун Лі свариться на Кейю за надмірне вживання солодощів.

— Це шкодить твоєму здоров’ю, а в першу чергу — твоїм зубам, — він обурюється, прибираючи зі столу чергову порцію зацукрованих фруктів. — Солодке — це добре, але не в таких кількостях.

Чжун Лі відвертається, щоб взяти чашки з чаєм. А Кейя в цей час встигає запхати в себе чергове тістечко, яке ще не встигли сховати.

— Кейя, — ох, цей тон. Кейя майже давиться, під пильним янтарним поглядом почувається нашкодившим котиком. 

— Я нічого з цим не можу зробити, — він з сяючою посмішкою відмахується, таки віддаючи улюблені тістечка, — Ти ж знаєш, що я не можу уявити свого життя без солодкого, геге.

Чжун Лі хитає головою, і все-таки ставить перед Кейєю чашку з гарячим чаєм.

— Солодощі можна замінити не менш солодкими фруктами, — він сідає поруч, стомлено потирає лоба, і намагається вкотре придумати стратегію того, як відвчити Кейю Альберіха від солодкого і шкідливого.

— Ти ж знаєш, що це не те, — Кейя сміється, складає руки на грудях і дивиться чоловікові в очі.

— Бити б тебе за це.

 Злиться.

— Я знаю, що ти не зробиш цього, — Кейа притискається до Чжун Лі, торкається руки і переплітає пальці. — Дуже любиш мене.

Він сміється, коли Чжун Лі щось знову бурчить собі під ніс; радіє, коли його притискають до себе ближче; розслабляється, коли відчуває його руку, що погладжує на спині.

Вони сидять так у тиші деякий час, а після, Чжун Лі ніжно піднімає обличчя Кейї за підборіддя і м’яко цілує.

— Солодкий.. — шепоче, коли відсторонюється всього на секунду і знову цілує.

 ***

Чжун Лі вигадав цілу стратегію з того, як відучити Кейю від солодкого.

По-перше, він справді почав купувати більше фруктів (давайте забудемо про те, що вперше він забув удома гаманець і Кейї довелося бігти до нього через пів міста). В основному це були яблука та свіжі сансеттії, які Кейя любить додавати до курячих шашличків для смаку.

По-друге, він сховав солодощі. Ну просто взяв і сховав.

На жаль, ця частина плану з тріском провалилася: Кейя пройшовся слідами «злочину» і знайшов лазівку.

А ще він довго сміявся з витівки Чжун Лі, за що (люблячи) отримав по дупі.

По-третє. Чжун Лі вже просто заборонив Кейї їсти цукор у таких кількостях.

Без дрібних комічних сварок не обійшлося.

— Геге, ти позбавляєш мене сенсу життя!

Кейя театрально зітхає і хапається за серце, краєм ока спостерігаючи за виразом обличчя Чжун Лі. Той навіть бровою не повів. Ось уж, кам’яне серце.

— Не драматизуй.

Він відпиває чай із улюбленої чашки, яку йому, до речі, Кейа подарував на… А, здається, це просто так було. Прийшов і подарував. 

Чашка була звичайною, білою з сердечками, але до чого зігрівали думки про те, як Кейя її обирав. 

— У якому сенсі, «не драматизуй»?  — він стукає кулаком по стільниці, ложка на блюдці жалібно брязкає, а на нього спрямовується трохи засуджуючий, але зацікавлений погляд, — Я, взагалі-то, королева драми.

Кейа сліпуче посміхається, але коли розуміє, що з нього таким чином знущаються, тихо лається і сміється сам із себе.

Чжун Лі знову відпиває чай з чашки, перевертає сторінку газети і з насолодою думає про те, як закоханий у це диво.

 ***

Кейя обшукав всю кухню.

Кожну шафку, поличку, шухлядку, все. Жодного тістечка. Жодної цукерки. Жодного шматочка тортика.

Місця, де Кейя раніше знаходив заховані солодощі — порожні, а це означає щось одне: або Чжун Лі знайшов надійніше місце і все переховав, або … З’їв сам. Маячня якась, Кейя теж так думає.

Він втомлено сідає за стіл і дістає яблуко, в той же час кусає. Не таке солодке.

Звичайний цукор Чжун Лі, напевно, теж сховав. До найближчого магазину йти близько півгодини пішки, Кейї занадто ліньки після довгого робочого дня ще йти кудись.

— Який жах… — тихо лається, щоб не розбудити Чжун Лі в одній із кімнат.

Той прийшов додому під ранок, злий, бо не виспався, стомлений. Він мовчав, але в очах горіло розпечене золото, здається ось-ось і поглядом блискавки кидатиме.

Хто Кейя взагалі такий, якщо не може заспокоїти свого чоловіка?

Через п’ятнадцять хвилин Чжун Лі заспокоївся, а ще через п’ять вони лежали в ліжку, обійнявшись, і довго цілувалися, поки той не заснув. Кейа ще досить довго лежав з ним, притискаючись до грудей, прислухався до серцебиття.

А потім йому захотілося солодкого.

— Точно залежність.

Тихо констатує факт.

— Ну, нарешті ти зізнався в цьому сам собі.

Чжун Лі просто заходить на кухню, а Кейї вже хочеться його обійняти-зацілувати-укласти-назад-спати. Та й узагалі Чжун Лі хочеться, але це вже вночі, коли він відпочине.

Він вийшов сонний, у домашній футболці та шортах, весь пом’ятий після довгого сну, з розпущеним волоссям, незадоволений і все ще втомлений. Але який же до біса прекрасний.

— Хочеш — не хочеш, а я відучу тебе від надмірного вживання цукру, — позіхає, прикриваючи рота рукою, другою вільною гладить Кейю по голові.

Кейя дметься.

Чжун Лі цілує його в щоку, а потім і в губи, м’яко поклавши руку йому на потилицю.

Кейа перестає дутися.

 ***

— Перший тиждень без цукру… Здається, я втратив бажання жити.

Кейа тихо бурчить собі під ніс, спостерігаючи як чергова порція шалено солодких тістечок вирушає у смітник. Отримує потиличник, а потім і м’який удар по дупі.

Кейя обурюється ще більше.

Чжун Лі відвертається до плити, перемішує ложкою бульйон.

 — Заспокойся, сонечко, — тихо вимовляє він, цілує за вушком і залишає пару невагомих поцілунків на щоці. — Ми робимо це заради твого здоров“ я. 

Чжун Лі дивиться йому в очі, і Кейя готовий продати свою душу йому прямо зараз, це нестерпно вже. Виглядає як бог, і як тепер його не завалити прямо тут же, питається?

— Ти ще довго?  — запитує, не перериваючи зорового контакту.

Відчуває, як на щоку лягла рука, як Чжун Лі великим пальцем погладжує шкіру. Охоплює його руку своїми руками, цілує пальці та долоню.

— Ще кілька хвилин…

Він кидає погляд на бульйон, який скоро буде готовий, а потім назад на Кейю, який уже встиг трохи почервоніти.

Чжун Лі посміхається, згадуючи, як вперше змусив Кейю почервоніти. Спочатку він справляв враження типової людини, яка шукає партнера «на одну ніч», або постійного партнера, з яким можна буде зустрічатися хоч щодня, без будь-якої романтики та прилюддя — чітко у справі.

Але ж це спочатку.

На другу зустріч Кейя почав відкриватися йому з нового боку. 

На третє вже побачення Кейя почервонів і засміявся від безглуздо милого флірту Чжун Лі. А після побачення вони ще багато гуляли пляжем — до самого ранку. І спати зовсім не хотілося, тільки кричати всьому світу про те, який Кейя чудовий.

На шосте побачення Чжун Лі запропонував Кейї зустрічатися.

Він знав, що любить Кейю; знав, що не може спати ночами через думки про нього; знав, що хоче бачити його вранці у своєму ліжку; знав що Кейя для нього найпрекрасніша людина у всесвіті.

Він сказав це все в той же час.

Кейа збентежився настільки, що не міг і слова сказати, і це було вперше коли Чжун Лі бачив його таким.

Він усміхнувся, вимкнув плиту і, попередньо знявши фартух, м’яко підхопив Кейю на руки. Той від несподіванки вилаявся і вибачився за це, потім вже засміявся.

— У нас є близько години до обіду, — тихо каже Чжун Лі і прямує у бік їхньої спальні.

— Обід можна й пропустити.. — муркоче, цілує в щоку, скроню, за вухом, проводить кінчиком носа по шиї, лоскочучи диханням шкіру.

— Я що, даремно старався, і варив на обід їсти? — насміхається.

— Ой та гаразд, встигнемо ще з’їсти. Тебе, знаєш, хочеться більше.

В цей момент Чжун Лі аккуратно кладе Кейю на ліжко, нависає зверху, розмістивши руки по обидва боки його голови. Дивиться в очі і не може надивитись.

Він наближається і дуже ніжно цілує Кейю, відчуває, як його руками обіймають за шию, а ногами за талію. 

Чжун Лі проволить рукою по стегнах, спускається короткими поцілунками по підборіддю до шиї і кусає біля ключиць, одразу цілує, спостерігаючи як укус наливається рожевим.

Схоже, вони справді пропустять обід.

 ***

Але ж все почалося з цукру… :)