Карткове життя

На дев’ятий день у неї закінчилась крейда, що, здавалось, лежала у цьому підвалі ще за часів матері, і тепер рясніла крихітними малюнками на слизькій пожовклій стіні.

На десятий настала черга води — вона намагалась якнайдовше відтягнути цей момент, особливо у перші дні, коли робила два чи три ковтки, аби лиш зволожити горло та засохлі губи. 

Рухалась як дитина: пройшла кілька кроків — упала; піднялась на рачки й знову, аж доки не дісталась єдиного виходу. Сперлась усією вагою на ручку — протяжний скрип і двері подались уперед. 

Тхнуло згарищем та вологою землею від лютневого снігу.  Усюди.