Власна робота
Аніме
12+
В процесі
Гет
МаоМао, Дзінші, Гаошун
МаоМао/Дзінші
Міді
Запитуйте дозволу
  • Забороняю перекладати роботу російською
  • Забороняю розміщувати роботу на рос.ресурсах
запитуйте дозволу, якщо бажаєте використовувати дану роботу для натхнення та розмістити покликання в полі "Ф-ки за мотивами ф-в"
Немає схованих позначок
чт, 06/12/2025 - 01:57
вт, 06/24/2025 - 21:00
101 хвилина, 0 секунд
Читачі ще не додали роботу у збірки
1
Навіґація

- Чи справді його вигнали? Чи він випив те зілля і сам пішов геть? - Маомао перечитала рядки 
у старому щоденнику, - Може він... нарешті став вільним?
- Він ніколи не був вільним, - захолодно відповів Дзіньши, став на ноги і відійшов від неї, 
задивившись на далекі скелі. Він не очікував, що слова забутого алхіміка викличуть такий 
резонанс із його власними почуттями. Відчув, як руки дрібно тремтять, а в душі вивергається 
пекельний вулкан.
- Гаошуню, - сказав на диво рівним тоном, - Зачекай надворі.

🌸 1. Ті, хто торкаються отрути

- У тебе тіні під очима, — Дзіньши стояв, притулившись до одвірку її майстерні, у тій своїй звичній позі — ніби знав усе на світі.

Вона навіть не озирнулася. Лише додала пелюстку лотосу до настоянки.

💍 2. Очі кольору нефриту

Ранок видався прозорим, наче синя крига. “Як її очі” - подумав Дзіньши недоладно, поки вірна пані Суйжень допомагала йому вбиратися у щоденне вбрання.

- Гаошуню, що саме сталося?

🪸 3. Загадкова складова алхімії

Медпункт був холодним, попри вугілля, що горіло у жарівнях. Знадвору проникали приглушені звуки палацового життя — уривки розмов, шелест одягу, тупотіння дерев’яних черевиків. 

🌧 5. Ти - моя злива

Хатина спорожніла.

Вогник ліхтаря проживав свої останні хвилини, мов згасле полум’я серця. Маомао зібрала все, що було знайдено: щоденник, аркуші з нотатками, обгорілі та вицвілі записи. Кожну річ вона загортала, мов стародавні реліквії — з обережністю і повагою.

    Вподобайка
    1
    Поскаржитись
    Ставлення автора до критики
    Обережне