Глава 1. POV Хісин

Примітки автора: 

Привіт! Я не знаю, як довго буде тривати ця історія, але моя мета – оновлювати її щотижня.

[Хісин]

Невідомий: Чувак, наступного разу, коли викрадеш мою білизну, випери її перед тим, як повертати її.

Хісин з хвилину витріщається на текст. Це не йому — це очевидно. Але йому цікаво, як можна випадково отримати повідомлення від хлопця з трусами. Зараз майже ніхто не пише на справжні номери телефонів. Проте, йому, ймовірно, слід повідомити хлопцеві з трусами, що він помилився.

Хісин: Здається, ви помилилися номером…

Відповідь приходить негайно.

Невідомий: Чорт.
Невідомий: Новий телефон. Спробував написати другу по пам’яті, поки чекав на передачу даних.

Хісин киває. Але якось дивно просто так залишати хлопця з трусами. Хоча він не впевнений, що ще має сказати.

Хісин: Сподіваюся, ти зміг зв’язатися з ним, щоб… передати своє повідомлення.

Невідомий: Він мій сусід по кімнаті. Повідомлення точно доставлено.

Хісин повинен закінчити розмову. Він помилився номером. Таке трапляється. Але чомусь Хісин не може змусити себе перестати відповідати. Він думає, що Сону, напевне, був би ой як щасливий від цього.

Хісин: Через тебе я зрозумів, наскільки мені повезло жити самому.

Хлопець з трусами: Хочеш сказати, що тобі не подобається ідея вдягати труси з засохлою спермою сусіда по кімнаті?

Хісин морщить носа. Він припускає, що це очевидне доповнення першого повідомлення від хлопця, але Хісин не хотів би знати як саме той зрозумів, що пара брудна.

Хлопець з трусами: Чорт. Я не написав цього в першому повідомленні.

Хлопець з трусами: Вибач, що травмував тебе… знову.

Хісин: Все гаразд. Напевно… Здається, в тебе й справді був важкий ранок.

Хлопець з трусами: Не з кращих. Але дякую, що спокійно поставився до того, що я помилився номером.

Хісин: Без проблем. Бажаю гарного дня.

Хісин розуміє, що розмова закінчилася. Він не може пояснити, чому це його трохи засмучує, але, можливо, Сону правий – йому справді потрібно більше спілкуватися. ісин хитає головою, дивлячись на годинник на телефоні.  Якщо він хоче встигнути на обідню лекцію, то час почати збиратися.

 

_______________________________

 

— А звідки ти знаєш, що він не якийсь маніяк? — серйозно запитує Сону. – А що, як це все — хитрий план, щоб заманити тебе й викрасти?

Хісин хитає головою.

– Ти дивишся забагато фільмів жахів.

– Ти випускник коледжу. Як ти можеш серйозно думати про те, щоб спілкуватися з випадковим хлопцем, який розповів тобі про те, що в нього в трусах засохша сперма? – Сону прищурився. – Ти що, нічого не знаєш про безпеку в інтернеті?

– Технічно, це не інтернет, –  Хісин знизує плечима, а Сону закочує очі.

 – Все одно. Чому ти не можеш просто піти на вечірку і познайомитися там, як це роблять усі нормальні люди? – запитує Сону.

 – А хто говорив про знайомства? – запитує Хісин. – Я лише сказав, що з ним було цікаво поспілкуватися, і мені трохи шкода, що ми не змогли продовжити розмову.

– Це через Бомґю? Ти нарешті усвідомив, що ти вже понад рік ні з ким не зустрічався? – запитує Сону.

 – Хіба це так погано – хотіти більше друзів? – заперечує Хісин.

– Для мене? Ні, – каже Сону. – Для тебе? Безумовно, – Сону показує жестом на кафетерій навколо них. – Ти тут вже четвертий рік, а в тебе лише троє друзів, один з яких – твій колишній.

 – Взагалі-то, їх четверо, – Хісин поправляє.

 – Першокурсник, з яким ти граєш щовечора, не рахується. Ви навіть не знаєте справжніх імен одне одного, – Сону зневажливо махає рукою. – Все одно, четверо друзів – це небагато.

– Я не люблю спілкуватися, – Хісин знизує плечима.

 – Я знаю. І тобі потрібно буде розібратися з цим під час терапії, – каже Сону. – Але саме тому я так здивований, що ти хочеш продовжувати листуватися з цим моторошним педофілом.

– Ти не знаєш, чи він педофіл, – Хісин зітхає. – Він сказав, що має сусіда по кімнаті. Він, мабуть, студент. – Хісин робить паузу. Можливо, Сону і правий. Хісин дістає свій телефон.

Хісин: Чи є шанс, що ти маніяк, який полює на студентів коледжу?

Хлопець з трусами: Чи є правильний спосіб відповісти на це? Бо якби був, то хіба  не збрехав би?

Хісин: Справедливе зауваження.

Хлопець з трусами:  Ти думав про це весь ранок?

Хісин: …ні

Хлопець з трусами: [Img98304.]

Хісин дивиться на фото – це лекція з фізики. Насправді аудиторія дуже схожа на аудиторії наукового корпусу в їхньому університеті.

Хісин: Теоретично, ти можеш бути маніяком, просто сидячи на лекції з фізики.

Хлопець з трусами: Слушна думка. Хм.

– Ти що, написав йому прямо зараз…? – голос Сону лякає його.

– Ні? – Хісин бреше. Сону прищурився і забрав телефон Хісина, перш ніж той встигає усвідомити, що сталося.

 – Серйозно? – каже Сону. – Ти запитав його?

 – Ти хотів знати, – Хісин схрещує руки. – Тож я подумав, що краще запитати у першоджерела.

 – Я здаюся, – каже Сону. – Пиши йому все, що хочеш. Але, будь ласка, тримай мене в курсі, якщо коли-небудь вирішиш зустрітися з цим чуваком.

– Домовилися, – Хісин киває. – Я дуже сумніваюся, що коли-небудь це зроблю.

 

_______________________________

 

Хлопець з трусами: Хлопець мого сусіда сьогодні за вечерею майже не дивився на мене.

Хісин: А з чого б це його хлопцеві соромитися?

Хлопець з трусами: Я вирішив, що не хочу знати відповідь на це питання.

Хісин: Правильно. Деякі речі краще тримати в таємниці.

Хлопець з трусами: До речі, про таємниці… Це буде дивно, якщо я запитаю, як тебе звати?

Хлопець з трусами: Я записав тебе як «неправильний номер» у своєму телефоні прямо зараз, лол.

Хлопець з трусами: Без тиску!

Хісин дивиться на телефон, зважуючи ризики. Ім’я Хісин не є рідкісним, тож навіть якби цей хлопець спробував його знайти, він, швидше за все, не зміг би звузити пошук. Але Сону, найімовірніше, порадить йому не використовувати справжнє ім’я. Хоча він сказав йому взагалі не спілкуватися з хлопцем із трусами.

Хісин: Мене звуть Хісин лол. А тебе? Я зберіг тебе як Хлопець з трусами.

Хлопець з трусами: О Боже…

Хлопець з трусами: Мене звати Джеюн

Хісин насуплюється. Джеюн – дуже поширене ім’я, тож він не сподівається, що зможе знайти хлопця з трусами в кампусі. Але, мабуть, це на краще, думає він.

Хісин: Отже, Джеюн, я так розумію, ти вивчаєш природничі науки?

Джеюн: А як ти здогадався?

Хісин: Гадаю, через те, що ти залюбки відвідуєш заняття з фізики у п’ятницю після обіду.

Джеюн: Зараховано. Я насправді хочу стати професором.

Хісин: О Боже, ти залишишся в коледжі назавжди.

Джеюн: Я знаю, ха-ха.

Хісин: А я цього року закінчу.

Джеюн: Ооо, це захоплююче. Я так розумію, ти не вивчаєш природничі науки?

Хісин: Ні. Я вивчаю музику, а точніше займаюсь продюсуванням.

Джеюн: Ого. Якби я був маніяком, тобі б точно не пощастило.

Джеюн: Підсумуємо: 1. Ти сказав, що живеш один. 2. Ти назвав мені свій курс і ім’я. 3. У тебе супер нішева спеціальність, на якій, мабуть, не так багато старшокурсників Хісинів.

Хісин стогне. Сону, мабуть, мав рацію. Серйозно, він міг би з таким же успіхом просто дати Джеюну інструкцію, як його знайти. Тим часом все, що він знає про Джеюна, лише те, що він вивчає якусь природничу науку.

Хісин: Добре, що ти не такий, так?

Джеюн:…я насправді вампір.

Хісин: Напевно, це відстій.

Джеюн: Ого. Просто ого-го.

Хісин: Але я не навмисно так багато про себе розповідав.

Джеюн: Ну, я так і думав. Не хвилюйся про це.

Хісин: Як би мені не хотілося залишитися, поспілкуватися і, можливо, розкрити номер свого банківського рахунку, я маю скоро приєднатися до гри, в яку я граю з другом.

Джеюн: Геймер? Цікаво!

Хісин: Ти граєш?

Джеюн: Ні, не дуже. Я більше люблю активний відпочинок.

Хісин: Спортсмен і ботанік. Досить суперечливе поєднання.

Джеюн: Не забудь – ще й вампір.

Хісин: Звісно. Що ж, сподіваюся, ти гарно відпочинеш цієї ночі, Джеюн!

Джеюн: Ти теж! :)

 

_______________________________

 

У суботу Хісин прокинувся лише опівдні. Він та його друг, Soccerkid1208, не спали до 4 ранку, граючи у ігри. Хісин не знає, чому вони з Soccerkid досі не назвали один одному свої імена. Вони вже кілька місяців грають разом. Але Soccerkid звертається до нього як  Bambi — за його логіном.

Квартира Хісин – це катастрофа. Цього року він переїхав до однокімнатної квартири за межами кампусу, але намагається хоч якось підтримувати там порядок. Хісин це не дуже хвилює, але він знає, що Сону доводиться фізично боротися з бажанням не почати мити посуд, як тільки він приходить.

Хісин перевертається на живіт і тягнеться до телефону, що лежить на тумбочці поруч. Там чотири сповіщення: одне від Сону, одне від Бомґю, одне від Юнджин і одне від Джеюна. Спочатку він відкриває повідомлення від друзів.

Сону: Не забудь, що ти обіцяв піти зі мною сьогодні на вечірку братства!

Юнджин: Я хочу, щоб ти сказав мені, яке вбрання тобі подобається більше.

Бомґю: Я б не відмовився від кави. Ти не спиш?

Хісин зітхає. Він хоче прочитати повідомлення Джеюна, але знає, відволічеться й забуде відповісти іншим. Він починає з Сону.

Хісин: Я не забув. Ти буквально не даєш мені це зробити.

Сону: Чудово. Я заскочу до тебе близько восьмої вечора.

Сону: І я переодягну тебе, якщо мені не сподобається твій вид.

Хісин:  Не можу дочекатися.

Сону: Не фарбуйся. Ти погано вмієш користуватися підводкою.

Хісин: 1. Я мав би образитися. 2. Навіщо мені сьогодні підводити очі?

Сону: Весь сенс у тому, щоб змусити хлопця, з який мені подобається, ревнувати. Я хочу, щоб ти виглядав як той, з ким я міг б зустрічатися.

Хісин: Ой?

Сону:Припини. Ти ж знаєш, що ти гарний.

Сону:Просто у мене є свій типаж. І я хочу, щоб ти відповідав йому сьогодні.

Сону:Ти обіцяв, що допоможеш.

Хісин: Гаразд. Візьми свою косметичку. Роби, що хочеш.

Сону: Дякую, Хі.

Хісин хитає головою. Він ненавидить вечірки братства. Але Сону їх обожнює. А теперішня ціль Сону — один хлопець з братства. Хісин вже багато років не ходив на подібні вечірки, але якимось чином Сону вдалося його вмовити. Його вміння маніпулювати варто викладати в університеті.

Хісин: Я, звісно, можу тобі допомогти, але чи справді я та людина, в якої варто питати поради щодо моди?

Юнджин: Ти одягаєшся як лесбійка. Ти ідеальна людина, у якої я можу попросити поради, щоб справити враження на цю дівчину на нашому першому побаченні.

Хісин: Що це взагалі означає?

Юнджин: Ти завжди в бейсболці, майці без рукавів і джинсах з манжетами.

Хісин: Я щойно прокинувся, і ти вже друга людина, яка коментує моє особисте відчуття стилю.

Хісин: Але мені теж більше подобається друге вбрання. Ланцюги гарні.

Юнджин: Говориш, як справжня лесбійка.

Хісин закочує очі. Його друзі – відстій. Він відкриває повідомлення від Бомґю. Зазвичай він без вагань відповідає «так». Йому справді подобається проводити час із Бомґю. Але вчора Сону висловив слушну думку: дружба між ним і Бомґю трохи складна. Зараз Бомґю у відносинах, тож між ними — просто дружба. Але після того, як вони розлучилися торік, бували такі випадки, що вони опинялись в чиємусь ліжку, коли були одинокі й п’яні. Востаннє це було трохи більше двох місяців тому — приблизно за тиждень до того, як Бомґю почав зустрічатися з новим партнером.

Хісин: Я не проти кави. Куди ти хочеш піти?

Бомґю: Як щодо кав’ярні за кілька кварталів від тебе? Я зараз у Субіна, тож можу просто підійти туди, коли ти будеш готовий.

Хісин: Звучить добре. Він хоче приєднатися?

Бомґю: Ні, він працює над статтею.

Хісин: Звучить непогано. Давай зустрінемося за годину?

Бомґю: Чудово.

Хісин зітхає. Він радий за Бомґю. І радий, що вони змогли зберегти свою дружбу. Але все ж таки, можливо, Хісину варто подумати над тим, чому він не намагався зустрічатися з кимось протягом останнього року. Він хитає головою, а потім одразу ж посміхається, бо згадує, що все ще не відповів на смс в Джеюна.

Джеюн: Мої навушники з шумозаглушенням зламалися.

Хісин: Мабуть, це погано, коли в тебе є сусід по кімнаті.

Джеюн: Так. Особливо, коли його хлопець залишається на ніч.

Хісин: Гадаю, тепер тобі за вечерею буде незручно.

Хісин: Тим паче, що, здається, ти на ногах із сьомої ранку.

Джеюн: Лол. Зазвичай я прокидаюся о 7-8 ранку. Люблю бігати вранці.

Хісин: О, Боже. Ти з тих.

Джеюн: Боюся, що так.

Хісин: Я прокинувся сьогодні опівдні.

Хісин: І я все ще не вставав з ліжка.

Джеюн: Ти хоча б вісім годин поспав?

Джеюн: Сон – це важливо.

Хісин: Так, спав. То ти лягаєш десь опівночі?

Джеюн: Зазвичай в 11 я вже сплю, якщо чесно. Втомлююсь і засинаю.

Хісин: Вражаюче. Я вже не пам’ятаю, коли востаннє лягав до півночі.

Хісин: Саме тому я віддаю перевагу післяобіднім заняттям.

Джеюн: А я люблю ранкові. Напевно, ми — повні протилежності?

Хісин: Мабуть. Але мені шкода твого сусіда.

З Джеюн йому якось надто легко спілкуватися. Проте час спливає, і Хісину вже треба починати збиратися, якщо він справді планує йти на каву з Бомґю. Він хмуриться.

Хісин: Мені пора йти на каву з моїм колишнім.

Джеюн:  Ой. Звучить неприємно. Ви нещодавно розійшлися?

Хісин: Це складно пояснити… Він все ще один з моїх найкращих друзів, але ми розлучилися більше року тому.

Джеюн: Ах, це дійсно складно, що ви двоє все ще можете проводити час разом. Не знаю, чи зміг б я так.

Хісин: Думаю, більшість людей вважають нас дивними.

Джеюн: Чому? Хіба не краще залишати в своєму житті людей, які тобі подобаються?

Хісин: Саме так! Тільки тому, що щось не склалося, не означає, що я хочу втратити друга.

Джеюн:  Так, це мудре рішення. У мене лише двоє колишніх, але я не хотів би тримати їх поруч із собою. Але якби вони були хорошими людьми, то я б точно спробував

Хісин: Дякую, Джеюн.

Джеюн: Без проблем! Насолоджуйся кавою :)

 

_______________________________

 

– То ти досі з ним спілкуєшся? – з цікавістю запитує Бомґю, роблячи ковток кави.

– Напевно? Тобто, хто знає? – Хісин знизує плечима. – Мені подобається з ним розмовляти, навіть якщо це трохи дивно, бо я поняття не маю, хто він такий.

Бомґю киває.

– Та ж ситуація з людьми з додатків для знайомств. Я не бачу в цьому великої різниці.

– Сону вважає, що Джеюн може бути маніяком, – Хісин надувається. – І я не можу перевірити, чи він не правий.

– Я маю на увазі напевно. Він точно міг би, – каже Бомґю. – Але так само, як і хлопці з додатків для знайомств. Погані люди зазвичай не стараються виглядати поганими.

Хісин замислюється над цим. Бомґю має рацію. Якщо Джеюн – покидьок, значить, так і буде. Але поки що Хісин не бачить великого ризику в тому, щоб ближче його пізнати.

– Ти підеш сьогодні ввечері на вечірку братства? – Хісин змінює тему. – Сону мене туди тягне.

– Ні, ми з Субіном збираємось на побачення, щойно він закінчить роботу, – Бомґю посміхається. – Я дуже цьому радий.

– Мило, – Хісин усміхається. – Я радий, що у вас все добре.

– Це дуже дивно. Наче між нами одразу з’явилась симпатія. У мене такого раніше не було. Принаймні, я ще не відчував нічого подібного. Думаю, він мені справді подобається, – Бомґю зітхає.

– Це ж добре, правда? – запитує Хісин. – Хіба ти не хочеш по-справжньому любити свого партнера?

Бомґю киває.

– Звичайно. Але, мабуть, це також мене лякає, бо що, як щось піде не так? – запитує Бомґю.

– Навряд чи ти повинен так думати, – Хісин хитає головою. – До того ж, навіть якщо ви розлучитеся, це не означає, що його потрібно викреслити зі свого життя, – Хісин показує жестом на них обох. – Очевидно, що ви можете залишитися друзями.

Бомґю посміхається.

– Твоя правда.

Вони продовжують пити каву ще кілька хвилин, перш ніж Бомґю каже, що йому час бігти. Хісин обіймає його і пропонує якось пообідати разом наступного тижня на території університету. Він дістає телефон і бачить повідомлення від Джеюна.

Джеюн: Прибирання – відстій.

Хісин: Згоден. Уникаю її як можу.

Джеюн: Ооо. Як кава?

Хісин: Насправді непогано.

Джеюн: Радий це чути. Я б із задоволенням поговорив ще, але мій сусід погрожує вилити мені на голову відро мильної води, якщо я не почну допомагати йому прибирати.

Хісин: Лол. оді дозволяю тобі взяти всю відповідальність на себе

Джеюн: >:(

 

_______________________________

 

– Чесно кажучи, це, мабуть, моя найкраща робота, – каже Сону, милуючись своєю роботою. – Ти виглядаєш приголомшливо, – захоплено каже Сону.

– То я зможу змусити того хлопця ревнувати? – Хісин посміхається.

– О так, у тебе чудово вийде, – Сону востаннє пригладжує волосся Хісина.

– Гаразд, нагадай мені. Хто цей хлопець і яка між звами історія? – запитує Хісин.

– Отже, його звуть Кіхо, – каже Сону. – Ми фліртуємо час від часу, але він вдає з себе недоторканого. – Сону дується. – Він запросив мене сьогодні на вечірку, але я знаю, що якщо піду один, він ігноруватиме мене весь вечір. – Сону знизує плечима. – Але якщо я піду з кимось, вся його увага буде моя.

– Хіба він не супертоксичний? – дурнувато запитує Хісин.

– Ну, так. Але і я не ангел, – каже Сону. – Цього разу мені просто хочеться взяти гору.

Хісин хитає головою.

– Іноді ти мене лякаєш.

Сону закочує очі.

– Це просто маленька забава, – каже Сону. – Кіхо подобається гра так само, як і мені, тому нам так весело дражнити один одного.

Хісин не розуміє, чому його це турбує. У них із Сону ніколи не було однакового підходу до стосунків.

У Сону бувають інтрижки, але він уникає серйозних стосунків. Хісин вважає, що таким чином Сону намагається захистити себе, але Сону каже – це тому, що він надто молодий, щоб осісти надовго. Тим часом Хісин ненавидить ходити на побачення і хотів би знайти свою людину раніше, щоб перестати демонструвати себе знову і знову. Сону каже, що Хісин – безнадійний романтик, але Хісин просто хоче зустріти людину, з якою розділить своє життя.

– Як там моторошний хлопець з трусами? – запитав Сону.

– У Джеюна все добре, – Хісин зітхає. – Він прибирався раніше.

– Відмивав кров з останньої викраденої жертви, – бурмоче Сону.

Хісин звужує очі.

– Невже тобі так важко спробувати підтримати мене в цьому? – Хісин зітхає. – З ним весело розмовляти.

Сону дивиться на свої нігті –  він робить так, коли відчуває провину. Він дивиться на них кілька секунд, а потім каже:

– Я спробую перестати бути стервом.

Хісин визнає версію вибачення Сону такою, якою вона є.

– Дякую.

 – Гаразд. Нам треба випити перед тим, як вирушати, –  каже Сону, плескаючи в долоні. – Я не можу з’явитися на вечірці братства тверезим.

Після години підготовки до гри Хісин і Сону з’являються на вечірці в піднесеному настрої. Сону справді викладається на всю і просто повисає на плечі Хісина. Хісин не знає, де Кіхо, але впевнений, що Сону зараз виграє в якійсь грі, що триває між ними.

Хісин помічає, що всередині братства набагато чистіше, ніж він очікував. Хісин не був на вечірках братства з першого курсу, але він не пам’ятає, щоб вони були такими чистими. Він також не пам’ятає, щоб вони були настільки інклюзивними. На танцмайданчику, окрім безлічі пар хлопців і дівчат, він бачить, як деякі хлопці танцюють з іншими хлопцями, а дівчата – з іншими дівчатами.

– Сону! – високий хлопець підходить до них, усміхаючись. Він дуже блідий і має виразні, гострі ікла. Хісин раптово хоче написати Джеюн, що вампіри, можливо, існують

– А, Хун, – Сону посміхається. – Це Хісин. –  каже Сону, показуючи пальцем на Хісина. – Хісин, це Хун.

– Взагалі-то, Сонхун, –  Сонхун посміхається. – Але ти можеш називати мене Хун, якщо хочеш, – блідий хлопчик простягає руку.

– Хісин, – Хісин посміхається, усе ще насторожено озираючись навколо.

– Так значить, ти партнер Сону на цьому тижні? – Сонхун кивком вказує на Сону.

Хісин – жахливий брехун, тож він підштовхує Сону говорити від їхнього імені. Сону закочує очі й каже:

– Я дам йому шанс сьогодні ввечері.

Сонхун сміється.

– Звісно, даш, – Сонхун озирається в бік кутка, де на дивані розмовляють двоє хлопців. – Кіхо буде розчарований.

Сону посміхається яскравіше.

– Я впевнений, що він це переживе.

Сонхун лише хитає головою.

– Ти – просто щось. – він знову дивиться на Хісина. – Слідкуй, щоб він сьогодні не забагато випив коктейлів, – Сонхун показує на кухню. – Напої на кухні: усе пиво закорковане, а на дозаторах – замки. У нас також є кришки для стаканів, якщо хочете.

Хісин просто дивиться на Сонхуна. Він намагається осмислити сказане. Він, безумовно, давно не був на вечірках, але майже впевнений, що ніколи не чув про дозатори для напоїв із замками.

– Джей і Джейк одержимі безпекою напоїв, – Сону знизав плечима. – Дехто вважає, що це перебір, а, як на мене – це мило.

Хісин намагається стримати своє здивування, але один погляд на Сонхуна підказує Хісину, що йому це не вдається.

– Б’юся об заклад, що ти чув про вечірки в братствах і уявляв собі це зовсім по-іншому, — Сонхун сміється. — Це нормально. Більшість так вважає.

У Хісина стільки запитань, але Сону починає тягнути його до кухні, тож він лише безпорадно махає рукою в бік Сонхуна.

– То тепер усі вечірки такі? – запитує Хісин.

– Безумовно, ні, – каже Сону. – Більшість з них схожі на ті, що ти, мабуть, собі уявив. – Сону ну киває. – За останні два роки це братство пережило капітальний ремонт.

– Що ти маєш на увазі? – запитує Хісин, оглядаючи вечірку. Освітлення приглушене, але достатньо чітке, щоб люди могли бачити. Хісин також бачить колекцію табличок поруч з дозаторами для напоїв. На одному з них написано: «Якщо щось побачиш – скажи». Інший – не забудь випити води. Третій – «Не дозволяй друзям сідати за кермо п’яними».

– Ну, Джей і Джейк мали дуже поганий досвід на першому курсі. Вони не говорять про те, що сталося…. Але в основному, вони пообіцяли провести глобальні зміни, як тільки закінчать перший курс.

– Хто такі Джей і Джейк? – запитав Хісин, роззираючись по кухні.

– Джей – президент братства, а Джейк – віце-президент. Вони обидва юніори, але крім Кіхо, тут більше немає старшокурсників.

– А що ж сталося? – з цікавістю запитує Хісин, приймаючи напій, який наливає йому Сону. Сону пропонує йому кришечку для напою. Вона неоново-рожева. Хісин накриває нею свою чашку.

– Декого з них просто вигнали. Інші погодилися вийти з братства в обмін на м’якше покарання.

– Чорт, – знизує плечима Хісин. – Чому я нічого про це не чув?

– Тому що в тебе лише четверо друзів, – Сону знизує плечима.

– Зачекай, це те саме братство, членів якого спіймали на зґвалтуванні? – запитує Хісин, починаючи складати шматочки докупи.

– Очевидно, вже ні, – каже Сону, показуючи на кришечку від напою Хісина. – Але так, це була їхня стара репутація. Хоча адміністрація стверджувала, що ніколи не мала жодних доказів.

– Що змінилося? – запитує Хісин.

– Я не знаю, чи дізнаємося ми коли-небудь всі деталі, але, здається, Джей і Джейк змогли надати достатньо доказів, щоб адміністрація не змогла закрити на це очі, – Сону каже. – Також не завадило, що сім’я Джея багата.

Хісин киває. Він не може не поважати Джея та Джейка, ким би вони не були. Напевно, нелегко було піти проти цілого братства, особливо якщо в ньому були люди, які завдали їм травми. Але йому подобається, що вони перетворили це на щось подібне.

– Атмосфера тут, безумовно, краща. Це точно, – Хісин киває.

– Це дійсно так, – каже Сону. – Звісно, мені все ще подобаються мої трагічні хлопці-натурали, які не можуть зізнатися, що їм подобається дуріти зі мною… але приємно бувати тут і зустрічати людей, які не бояться бути собою, – Сону знизує плечима. – Це одне з небагатьох братств, де є відкриті геї.

– Справді? – каже Хісин, роблячи ковток свого напою.

– Сонхун зустрічається з Джеєм, – Сону посміхається. – І, очевидно, Кіхо – гей.

Хісин посміхається на це.

– Це дуже круто.

– Я б не здивувався, якби Джейк був бісексуалом, але він зазвичай не говорить про своє особисте життя, – задумливо каже Сону. – Він – покемон, який утік від мене.

Хісин сміється.

– Хтось насправді відмовив тобі? – запитує Хісин.

– Так. Я справді думав, що він мій, – Сону дується. – Але він відмовив мені так мило, що я навіть не зміг на нього розсердитися. – Сону киває. – Це був мій перший курс. Я тоді ще набирався досвіду, – каже Сону.

– Звісно, – Хісин посміхається і вирішив не казати, що Сону зараз лише на другому курсі.

Через кілька годин Хісин нарешті зустрічає Кіхо. Він ефектний і дуже схожий на Сону. Кіхо кидає побіжний погляд на Хісина, а потім знизує плечима.

– Сону, я ж казав тобі прийти самому, – каже Кіхо, закочуючи очі.

Сону невинно кліпає.

– Але я не міг скасувати плани з Хісином, – обіймає Хісина за талію. – Йому було б самотньо без мене.

Хісин мусить прикусити губу, щоб не видати своєї радості. Хоча, якщо чесно, вдома за грою в League of Legends йому теж було б добре.

– Але тепер мені самотньо без тебе, – дується Кіхо.

Сону посміхається:

– Я впевнений, що ти це переживеш.

– Дозволиш мені хоча б потанцювати з тобою? – просить Кіхо, навіть не глянувши на Хісина.

Сону поглядає на Хісина, підводиться навшпиньки й цілує його в щоку:

– Я зараз повернуся, Хі, – каже, беручи Кіхо за руку.

Хісин лише кліпає.

– Ці двоє – це щось з чимось, так? – Хісин чує голос поруч. Це Сонхун. Хісин навіть не почув, як той підійшов. Йому починає здаватися, що Сонхун справді вампір.

Хісин сміється:

– Я навіть не знаю, як вони визначають, хто перемагає.

Сонхун хитає головою:

– Без поняття. Я думав, що в якийсь момент усе дійде до кінця, але вони, схоже, вирішили тягнути якнайдовше. – він скривився. – Шкода, що тебе в це втягнули.

– Нічого страшного, – Хісин махає рукою. – Не думаю, що я зможу підвлаштуватися під їх правила гри, – додає ухильно.

– Думаю, це стосується більшості з нас, – усміхається Сонхун. – Він справді не такий, як усі.

– Ти давно його знаєш? – запитує Хісин, киваючи в бік Сону на танцмайданчику.

Сонхун киває:

– Ми виросли разом. Було важко, коли я пішов до коледжу на рік раніше за нього.

– Не сумніваюся, – Хісин знову киває.

Він познайомився з Сону ще під час першого тижня того в кампусі. Вони ходили на ті самі предмети, бо Сону вчився на музичному. Хісин не шукав друга — але Сону, здається, вирішив, що Хісин міг би ним стати. І Хісин завжди був йому вдячний за це.

– Але я справді поважаю те, що вам вдалося зробити з цим місцем, – каже Хісин, показуючи жестом на дім. – Мені дуже подобається атмосфера… чого я ніколи б не очікував від студентської вечірки.

Сонхун сміється.

– Правда? Насправді, приємно було бачити, як до нас приходять люди. Напевно, багато хто поспішає, тому що вони шукають клуб, до якого захочуть вступити. Але не скрізь можна знайти те, що є в нас, – каже Сонхун. – Але не всі шукають одне й те саме, тож добре, що Джей і Джейк помітили цю нішу, так би мовити.

Хісин киває.

– А є щось подібне серед дівчат?

Сонхун скривився.

– Здавалося, що щось подібне з’явилося торік, – каже Сонхун. – Ми намагалися співпрацювати з ними в організації заходів, бо в системі братств і сестринств легше, коли у вас є партнерська організація. – Сонхун зітхає. – Але зрештою з цього нічого не вийшло.

Хісин не наполягає. Він бачить, що це болюча тема. Проте йому все ж цікаво.

– Шкода, – чесно зізнається Хісин.

– Це, безумовно, було непросто, але ми не здалися. Є багато дівчат, які приходять на наші заходи й хочуть чогось подібного для себе в жіночому гуртожитку, – Сонхун каже, показуючи навколо. – Гадаю, це лише питання часу, коли вони створять щось подібне.

– А як щодо небінарних людей? – нерішуче питає Хісин. – Ви приймаєте їх тут?

– Безперечно, – каже Сонхун. – Студенські правила не дозволяють нам приймати дівчат до братства, але нічого не сказано про небінарних людей.

– В будь-якому разі, я певен, що ваше братство — єдине, яке тлумачить це правило інклюзивно, – зауважує Хісин.

– Мабуть, ти маєш рацію, – Сонхун знизує плечима. – Але це їхня втрата.

Хісин киває. Вампір чи ні, але Сонхун йому подобається. Він здається щирим.

 

_______________________________

 

Хісин: Я надто багато випив минулої ночі…

Хісин: Зараз перша година дня…

Джеюн: Ти щойно встав?

Хісин:…можливо.

Джеюн: О, Боже. Так сильно?

Хісин: Чому коктейлі такі смачні?

Джеюн:Лмао.

Джеюн: А я знову прибираю.

Хісин: Чорт. Ти що,  схиблений на чистоті?

Джеюн: Зовсім ні.

Джеюн: Але я скоро піду грати у футбол, тож буде весело.

Хісин: А, ти пропустив пробіжку сьогодні вранці.

Джеюн: Ні! Я бігав. Це просто зайве.

Хісин: Ти взагалі людина?

Джеюн: Ні, я вампір, не забувай.

Хісин: От лайно! Я щойно згадав, що вчора ввечері зустрів хлопця, який дійсно був схожий на вампіра.

Хісин: Дуже блідий. Гострі зуби. Не видавав жодних звуків, коли рухався.

Хісин: Це насторожує.

Джеюн: А я думав, що «Корпорація монстрів» – це страшно

Хісин: Ха-ха. Гаразд. Сталева людина.

Джеюн: Мій сусід такий самий нахаба, як і ти.

Хісин починає нову тему, бо йому не хочеться, щоб розмова закінчилася. Він усе ще у своїй піжамі з хом’ячками і валяється в ліжку, але йому все одно. Спілкування з Джеюном викликає звикання, і Хісин відмовляється повертатися до своїх старих звичок, поки ще не протверезів до кінця.