Чімін продовжував пропалювати діру в спині хьона. Він хотів, щоб Юнгі повернувся до нього. Щоб подивився на нього, а затім підійшов і ліг поряд з ним. Вони спочатку б цілувалися, потім обнімалися, а потім деякий час лежали тісно-тісно один до одного в тиші. Після цього старший би знову сів за свою роботу, а Чімін би взагалі не протестував. Менше пів року тому Чімін би був впевнений, що саме так зараз же вчинить старший. Ось-ось і він до нього підійде, ось-ось і він його приголубить. Але тепер? Тепер уже ні. Він не був впевнений ні в чому.
Чімін лежить нерухомо на сірому дивані. Майже не кліпаючи він дивився на стелю та повільно дихає. З однієї сторони йому було дуже привично в тій обстановці в якій він зараз знаходився, але з іншої сторони щось було не так і це заважало йому повністю розслабитися.
