Над полем недавньої битви висів чорний дим. Рештки колісниці ще тліли, іноді спалахуючи червоними іскрами від поривів вітру, проте, ненадовго: в них вже не було вогню. Чорні круки кружляли довкола, вибираючи здобич. А вибирати було з чого.
Свист шаблі на мить розітнув тишу, потривоживши повільний танок білого небесного пуху. Сніжинки, що попали на клинок, вмить розтанули, й змішавшись з кров’ю, червоними струмками потекли додолу.
