Герміона стояла посеред зали, прикрашеної квітами всіх кольорів та форм, поки її сукня ледве торкалась чистої до блиску підлоги. Все було ідеально для такого дня, аби точно не виникло ніяких непорозумінь та проблем.
Все ж таки вони святкували ВЕСІЛЛЯ. А весілля мало бути в найкращих традиціях. Вони не вирішили точно, в чиїх найкращих традиціях воно мало бути, адже молодята наче і з магічним світом пов’язані, а наче і маґлівський не був чужим. Намішали всього, що можна було знайти, від чого око Герміони тихо, непомітно для оточення сіпалось не гірше, аніж той флаєр в руці бідного студента. Вона нічого не казала, не сперечалась, а повністю поклалась на смак організаторів; вперше в житті, якраз на таке свято, вона не стала братися за все сама, адже тільки від одної думки про таке свято їй до горла підступало – чи то воно було від хвилювання, чи то від інших дивних думок. Ґрейнджер не вирішила остаточно, залишаючи всі варіанти відкритими.
У них ВЕСІЛЛЯ, не час про її нудоту думати.
Поправивши довге плаття в підлогу, дівчина посміхнулась до камер, що були майже усюди, та пішла в інший бік від самого центру урочистості в задушливій потребі повітря. Їй дійсно конче треба було подихати, інакше якісь з квіток ризикували не дожити до початку святкування. Дякувати богам та витримці Герміони, що хоча б церемонію ця какофонія несмаку усього світу протрималась без проблем. Майже – одну квітку вона таки зірвала та віддала в руку Джорджу до того, як той і слово встиг впхнути.
Повітря; їй конче треба було повітря.
Холодне повітря вдарило в обличчя, освіжаючи все її тіло. Оце було якраз те, що треба було в такий дивний та, що там казати, святковий день. Вона пережила основний етап укладання шлюбу, та воно все пройшло в такому тумані, що вона взагалі не могла точно сказати, хто за кого і куди виходив.
Це дійсно було ВЕСІЛЛЯ? Чи це черговий день народження Гаррі, на який він відмовляється від дорогих подарунків, але світиться від них, як зірка в ночі, від радості? Що це взагалі був за день тижня?
– Субота, – почулось позаду, та Герміону навіть не хвилювало те, що вона розмовляла сама із собою. Ці дні ПІДГОТОВКИ вибили останні нерви та надії на краще. З видом на ці гівняні квіточки, надії були марними.
Джині підходила в костюмі, такого ж тепло-коричневого кольору, як і її очі. От був нормальний колір, але чомусь декому захотілось замовити серветки на стіл в такому жахливому кольорі, немов хтось цією серветкою вже користувався – і доволі за призначенням. Так от костюм сидів ІДЕАЛЬНО, на відміну від гостей, яких розсадили настільки жахливо, що Молі мала розвертатися ледь не повністю для того, щоб побачити залисини Артура. Сам Артур її не бачив зовсім. Звісно, що з часом всі гості плюнули на всі ці заборони, адже алкоголь в крові прокинувся та вдарив якраз туди, де мав бути моторчик у сраці.
Гаррі з Роном ТАНЦЮВАЛИ в обіймах, як справжня пара. Герміона дивилась на них до того, як втекти на вулицю, та тільки розпачливо крутила кільце на пальці. Дуже традиційно.
– Дай закурити, – її очі, повні втоми попри її повне невтручання в планування, кинулись до подруги поряд.
Джині припідняла руки й зробила крок назад, що могло б показатися, як страх чи неприязнь. Але, по-перше, Герміона занадто втомилась від цих змов та криків, що трохи тиші від Джині не нашкодило б; по-друге, Візлі просто занадто цінувала свій особистий простір. Навіть ГАРРІ не міг наблизитися ближче, аніж дівчина того дозволила, – варто було і Герміоні такого вчитися.
– Тихіше, паняночко, ти не куриш, – поправила свого піджака, немов він її душив своєю спекою. – До речі, я теж. Тренування з ГАРПІЯМИ й так змушують хекати не гірше, аніж тютюн.
Ґрейнджер застогнала від такої напасті – навіть покурити не вийшло, як би того гірко не просило тіло та душа. Вони не просили насправді, але зазвичай в такі сцени люди пафосно закурюють та кажуть найбільш беззмістовне гівно, яке тільки міг вигадати людський мозок.
– Ходімо відведемо тебе всередину, сонце, – закинувши руку на плечі Герміоні, Джині легким кроком пішла якраз біля неї, аби всі йшли в нормальному темпі.
Точно, у них ВЕСІЛЛЯ.
А Герміона мала даватися ПРОМОВУ.
Вона вдарила виделкою об келих, як то робила Макґонеґел на більшості свят, коли треба було привернути увагу. І дійсно, воно привернуло.
– Кажуть, що шлюб з найкращим другом буде міцнішим та щасливішим. Мабуть, іноді варто не тільки довіряти цим словам, а і перевіряти їх на власній шкурі.
Рон сидів поряд з нею, його сині очі заливались радістю та чимось таким дивним, що Герміона не могла розпізнати. Руде волосся було прибране та зачесане, що навіть не можна було повірити, що він ледь не проспав власне ВЕСІЛЛЯ та прибіг до місця, власне, самої реєстрації шпарко та в домашніх штанах. На щастя, Молі вдалось привести свого сина до норми, а Джині захопила весь одяг, коли їхала на свято до брата.
Герміона прикрила очі, поправляючи світле плаття на собі. ВЕСІЛЛЯ, у них таке свято. Не думала, звісно, Герміона, що вона попаде на урочистість такого типу у свої двадцять п’ять, але ось вона стояла посеред зали, повної гостей, та виказувала свою промову. Дівчина всіма силами намагалась не дивитися на прикраси в залі, за які відповідав Гаррі в основному. Вона довіряла другу, він старався зробити свято гарним та щасливим, щоб вона не хотіла спалити всю цю вакханалію кольорів, запахів та музики.
Герміона відкрила очі, споглядаючи гостей. Вона давала промову.
– Це неймовірне щастя – знайти людину, з якою ваші думки збігаються, а душі квітнуть від радості, – на очі Рону набігли сльози. – Звісно, я теж була шокована, коли вночі до мене залізли п’яні Гаррі з Роном та заявили про своє одруження, але, як справжня подруга, я їх підтримала. Щастя і радості молодятам!
З полегшенням на душі, дівчина сіла на своє місце. Десь збоку з неймовірним натхненням почала плескати в долоні Джині, а Джордж тільки свистів та сміявся. Добре було, звісно, бачити його посмішку знов. Давно він так не забувався в радощах з дня їхньої перемоги.
Гаррі підняв руку, тримаючи долоню друга на штиб, як би трималися реальні молодята.
Коли Молі зітхала та розказувала про майбутнє весілля її сина, то вона наївно вірила, що це відбудеться з ГЕРМІОНОЮ. Весілля відбулось, але не зовсім з Герміоною. Здається, Ґрейнджер почала відчувати, як боляче тиснуло на скроні. Дійсно варто було закурити. Важко було точно сказати, що було гіршим – цей день чи ніч, коли ці двоє приперлися до неї додому.
Прокинулась якось Герміона посеред ночі, коли ще навіть сонце не почало сходити за небокраєм. Здалось, що хтось стукав. Це міг бути Криволапик, який за ніч зголоднів та всіма силами намагався змусити дівчину прокинутися та насипати йому чогось смачненького.
Та Криволапик спав собі біля подушки та навіть вусом не повів на стук.
А стук повторився знов. І ще раз. І знов.
КОМУСЬ дійсно треба було дістатися до Герміони, і вона навіть не знала, що думати. Звісно, що було мало шансів того, що хтось з чарівників прийшов до її маґлівського дому, але іноді варто було просто переконатися і не гадати.
Саме тому вона взяла паличку в руки, аби не повторювати долі неназваних великих чарівників, та підійшла до дверей, аби заглянути у вічко.
Перед дверима стояли Рон і Гаррі. П’яні Рон і Гаррі.
Їй варто було не пускати їх до себе, адже будь-що, що мало в собі Гаррі й Рона, особливо з додаванням алкоголю, перетворювалося на бозна-що і збоку бантик. Так от, не треба було їх пускати. Але це вона розуміла на ВЕСІЛЛІ, вночі дівчині про це не було відомо. Можливо, їй не завадило б походити на кілька занять Трелоні.
Та шанс той вже пройшов, але прийшли Гаррі й Рон. Вони ледве стояли на ногах, їхні руки були зчеплені в дивний вузол, що дівчина спочатку навіть зрозуміти не змогла, що це було і куди воно виходило. Та попри їхні стани, хлопці посміхались.
– Герм, – Гаррі гикнув, – Геміона, – і ще раз гикнув.
Рон його зупинив, нахабно закриваючи рота рукою:
– Ми одужуємось!
– Не так, – прошепотів на вухо Поттер, аби Герміона того не почула (вона почула). – Оружуємсь.
– Оджуруємось.
– Вкладаємо шлюп.
– Шлюб.
– І його теж.
Ґрейнджер стояла на порозі з паличкою в руці, немов не могла зрозуміти, чи не сон то був взагалі. Раз кліпнула, другий-третій, але вони нікуди не зникали, все так само стояли посеред коридору та сперечались за свої витребеньки. І поводили себе так, наче то була звичайна практика – запертися до її хати та почати п’яно розказувати про їхнє ВЕСІЛЛЯ.
Заснули вони разом на дивані, ледве вміщаючись на маленькі габарити. Криволапик тільки обнюхав їх та пішов спати до ліжка далі.
На ранок вони не забули, а навпаки – почали готуватися з таким бажанням, якого Герміона не бачила навіть у школі.
У них не боліла голова від випитого алкоголю, вони не плакались на будь-що, що зазвичай заважало людям з похмілля. Не було нічого – тільки ПЛАНУВАННЯ. Це планування ледве не звело дівчину в могилу. І якщо планування не звело, то ВЕСІЛЛЯ точно завершить цю справу.
Перший і, вона сподівалась, останній танок молодят Герміона провела з келихом вина в руці; на обличчі був вираз, який, вона дуже сподівалась, був бодай трохи радісним та щасливим.
– Зате вони щасливі, – зауважила Луна, і Герміона тільки підкотила очі. Гаррі обіймав Рона та продовжував свої спроби танцювати, як людина, а не примат.
О так, звісно, що вони були щасливі. Та тільки не з того приводу, про який думала Лавґуд.
Для всіх гостей вони грали неймовірну ПАРУ, які тільки через чотирнадцять років змогли усвідомити, що вони жахливо закохані один в одного, бажаючи звести свої життя в танці шлюбу. Власне, не те щоб вони надто грали, адже більшість часу вони дуркували та реготали на пару з Шеймусом і Невілом.
Насправді все було набагато простіше. Принаймні Гаррі з Роном так вважали.
– Він мені аж в печінках сидить, – бухтів Гаррі, падаючи на диван пізніше того дня «оголошення ВЕСІЛЛЯ».
Рон подивився на нього з-за столу, відриваючись від перегляду варіантів церемонії. На його обличчі було щире нерозуміння:
– Печінках? У тебе їх більше, ніж одна?
Герміона промовчала, читаючи тренди у світі ОДРУЖЕННЯ.
– Хотів би і я мати кілька печінок, – продовжував Рон. – Уяви продати їх та не думати про цю відпустку.
Ось тут дівчина таки повернулась до друзів, скануючи їх сердитими поглядами. При чому там була відпустка?
Відпустка була при тому, і навіть в головних ролях.
– Уяви, – звернувся Гаррі до подруги, – вони не можуть дати нам відпустки вперше за рік, бо, бачте, і так багатьох відправили туди. Але ми теж люди!
І саме таким чином Рон вирішив розібратися з цією проблемою – одружитися.
– На медовий місяць дають цілий МІСЯЦЬ!
Луна не помилялась – вони були дуже щасливими молодятами.
– Так, ти маєш рацію, – вперше за роки Герміона погодилась з Луною; дівчина на це посміхнулась та поправила свої сережки у вигляді кавунчиків. Герміона чула, як вона розказувала Джині, що сама їх робила за день до цього, чим замурзала весь стіл. Герміоні це здалось до жахливого неорганізовано, а Джині сміялась та обіймала подругу.
А зрештою, якщо їм дійсно так захотілось поїхати кудись в Ісландію чи Норвегію шукати пригоди на одну точку, то чого Ґрейнджер мала якось перешкоджати цьому? Якби їх не було в Міністерстві чи Аврораті цілий МІСЯЦЬ, то стало б в рази тихіше.
Вона випила келих шампанського, шукаючи очима другий і третій – вона збиралась відігратися за всі роки її розхитаних нервів. Не їй треба було думати про гостей та їхні розваги.
– Шукаєш щось міцніше? – прошепотів голос Джорджа.
О так, вона дійсно шукала.
Наступного дня в газетній статті «ОБРАНИЙ ОБРАВ ОБРАНЦЯ» вона побачила неймовірну добірку власних фото; там був момент, де Герміона зірвала ті дурнуваті квіти; момент, коли Герміона на пару з Джині співала на столі; момент, в який Герміона сльозливо напучувала друзів на щасливий шлюб та медовий місяць.
А відпустку Гаррі з Роном таки отримали.
Відгуки