У Ковчезі

У Ковчегу, як і завжди, була відмінна погода. Минула доба після того, як Аллен зник з запрягу Генерала крізь портал. Хлопець стояв біля дзеркала і розчісував відросле волосся. При цьому він вперто ігнорував спроби Ноя доїбатися з самого ранку.
- Уолкер, ну, чого ти хнюпишся. – Віщало відображення, при цьому виробляючи страшні міни. – Ну, подумаєш, захопив трошки тіло. Та я ж тільки з Графом поздоровкатися! Це ж мій братик. Ми із ним повз одного горщика ходили. Якось, знаєш, дві дупи на один не вміщалось. Розумієш, я не міг просто піти. Ти ж сам он цілого Канду із собою притягнув.
Руки Аллена завмерли. Він перевів погляд на гамірного сусіда. Той хитро посміхнувся і притулився обличчям до скла. Аллен чергового разу дивувався тому, як цей Ной примудряється кожен раз поводитись інакше.
- Я зараз вірно почув? Я притягнув Канду? Коли?
- Вже добу як. Бідолаха тиняється по Ковчегу і трощить все, що йому трапляється по дорозі. Так він взагалі тут каменю на камені не лишить. Бідний мій Ковчежик.
Аллен забув про зачіску. Він повільно підійшов до вікна. І дійсно, у дальній частині Ковчега чадів дим. Тільки тепер Аллен зрозумів, що вночі шумів не Ковчег. І це не у кошмарах йому ввижалось, нібито його хтось кличе.
- Твою ж наліво! – видихнув Аллен.
За півгодини Уолкер вже був на напівзруйнованій вулиці. Роздратований Канда стояв навпроти. Через дорогу. Його очі виблискували так, що здавалось, нібито перед Алленом не екзорцист, а бог грому. Одяг Канди виглядав трохи подертим і був вкритий кам’яним пилом. Волосся заплуталось. Побачивши це, Уолкер голосно зітхнув.
- Юу, що ти тут робиш?
- Не клич мене на ім’я! – Заревів Канда. – Я прийшов по тебе і без тебе не піду! Стручок! Зрозумів?! Не піду!
- Їсти хочеш? – Спокійний Аллен тримав руки у кишенях і навіть не дивився на Канду.
- Ти! Як же мене бісить твій писок! – Канда направив вказівний палець на Аллена. – Хочу. А є що?
- Тоді йдемо. Тільки спочатку тобі доведеться відвідати ванну кімнату.
Уолкер повернувся у бік центральної частини Ковчегу. Він неспішно перебирав ногами, все ще тримаючи руки у кишенях. Аллен чув, як Канда йде позаду і матюкається собі під ніс. Аллен посміхався.
Коли вони увійшли в уподобаний Алленом будинок, Канда мовчки піднявся на другий поверх. Так само мовчки він з третьої спроби знайшов ванну. Гучно бахнув дверима. Аллен же попрямував до кухні. Поки готувалася їжа, до голови Уолкера лізли усілякі нісенітниці. Він згадував будні у Штабі, сумісні місії. Він сумував навіть за Комуї з його Комуринами.
- Зітри зі своєї пики цей сумний вираз. – Канда стояв на порозі з рушником на голові. – Дратуєш.
- Вже майже готово. – Аллен відвернувся до холодильника. 
- Гей, зморщений стручок…
- Канда! Ти ж обіцяв більше ніколи не згадувати про це! – Рявкнув Аллен, різко розвертаючись навколо своєї осі.
- Чого ти психуєш? – Канда зловив Аллена, що похитнувся.
- Всього раз не встав, а ти вже який рік забути не можеш! Ще й призвісько таке вигадав!
- Не кип’ятись. – Канда спритно притиснув до себе Аллена. 
- Придуроканда ти, Юу. – Різко притихнув Уолкер.
Аллен обійняв Канду так само міцно. Він утикнувся носом у шию Юу і глибоко вдихнув. Приємний запах, що нагадував Аллену про дім. Про дім, який без Канди був неможливим. І про ті ночі, що вони так часто проводили разом раніше.
- Лоскотно. – Юу смикнув головою, відчувши дихання Уолкера на шкірі.
- Постій так. – Прошепотів Аллен і закрив очі.
Канда був не проти. Він зовсім не хотів відриватися від сивих пасм, що перебирав рукою. Канді навіть подобалось надто відросле волосся Аллена. Перед очима Юу з’явилась картинка, як він розчісує це волосся і обережно затягує у хвіст. Зав’язує чорною стрічкою. Чи краще червоною?
- Чому ти смієшся? – Губи Аллена торкнулись відкритої ділянки шиї Канди, від чого Юу здригнувся.
- Хочу розчесати тебе, Стручок. – Голос Канди прозвучав погрозливо.
- Ти хочеш лишити мене лисим, чи не так?
- Звичайно. А то відростив патли. Під мене косити зібрався?
- Я не хочу косити під тебе. – Аллен підвів очі на Канду.
Рука Уолкера перемістилась на підборіддя Юу. Він тримав Канду, щоб не дати йому відсунутися. Сам же Аллен максимально наблизив своє обличчя до лиця Канди. Губи опинились всього в міліметрах від напіврозкритого рота Юу. Від цього пересохло у горлі. Кілька митей Уолкер дивився в очі Канди, а потім ледь чутно видихнув:
- Я хочу тебе.