Кохання на Геловін

- Так, Дзян Чене, приходь без гриму. Я сам тебе нафарбую. Інакше буде як у мемі з Клеопатрою та «Цезарем», - Хвайсан поклав трубку, поправляючи свою акуратну, сьогодні не епатажну, зачіску.

На ньому була біла сорочка з мереживними манжетами та коміром. Трохи химерні квадратні запонки зроблені з чорного, ніби скляного каменю прикрашали обидві руки, ідеально підходячи до подібного кольору каблучки, що красувалася на безіменному пальці лівої руки.

 Чудовий вечір, напередодні Геловіна. Прикраси, розставлені на столі, сіють тепле помаранчеве світло в темряві. Світло м’яко падає на біле від пудри обличчя Хвайсана, даруючи вигляду «життя».

 Так спокійно, тільки музика грає з динаміків, тихо, заспокійливо. Фортепіано, безперечно улюблений Хвайсаном інструмент, незважаючи на те, що в музичній школі він у грі на ньому був не дуже здатний.

В очікуванні гостя Хвайсан вирішив скоротати час, дивлячись щось на Ютубі. Юнак увімкнув відео про містику життя Гоголя. Хвайсан любив цю тему, вона чимось його приваблювала. Та й не лише тему, а й просто чудові «Мертві душі» припали Нє до душі.

 От і з’явився Дзян Чен. Хвайсан пішов його зустрічати, мило обмахуючись віялом у вигляді чорного кажана.

– Солодощі або життя?, - запитав Хвайсан, посміхаючись і показуючи невеликі накладні ікла вампіра, що виблискували в пітьмі. 

 Хоча Дзян Чен і тримав за спиною упаковку цукерок «kiss», він все одно відповів:

 – Вибач, із солодкого сьогодні лише я.

 – Це ми ще подивимося наскільки ти солодкий, - Хвайсан зачинив двері за прибульцем і запросив у кімнату щоб зробити грим.

 Дзян Чен на тлі Хвайсана виглядав як звичайний школяр поряд із Вєркою Сердючкою. Але Хвайсану це подобалося, він знаходив це кумедним.

 – Зараз ми зробимо тобі найкращий макіяж вампірського графа. Сідай на стілець, - Хвайсан вказав на місце поряд зі столиком, на якому красувалися свічки, - Думаю, спочатку можна затемнити тобі очі, - він узяв Дзян Чена за підборіддя і придивився, - Хоча, мені здається, у тебе нещодавно була пара програмування. І темні тіні не потрібні.

 - Все одно давай нафарбуємо. Я себе морально налаштовував на це, не дарма ж.

 Хвайсан зворушився. Він узяв палетку тіней і пензлик і легкими рухами додав ще чорного на повіки Дзян Чену.

 - А-Чене, не хочеш спробувати підкреслити свої витончені вилиці?

 - Хвайсан, вирішуй сам, я готовий підкорятися тобі і пливти за твоєю течією.

 - От би ти мені таке в ліжку сказав, а так тебе фарбувати треба, - Хвайсан наносив скульптор на вилиці Дзян Чена м’якими рухами.

Через деякий час монотонної роботи Хвайсана над чудовим ликом Дзян Чена залишалося вирішити що робити з губами.

 – Якби моя помада була не стійкою матовою, то я би відбив свої губи на твоїх і справа з кінцем… Але…

 - Дивно, Хвайсан, ти зазвичай дуже продуманий у таких справах, - усміхнувся Дзян Чен.

 - Але це не заважає мені нафарбувати тобі губи, навіть не мрій, - Хвайсан взяв прозоро-червоний тинт, який приємно пахнув полуницею і підняв підборіддя Дзян Чена, фарбуючи тонкі вуста. Він різко згадав найголовніше. Точно, ікла. Він узяв невелику коробочку і дістав з неї пару дешевеньких іклів, що нагадують накладні нігті. Зі словами «Вибач, я звичайно не стоматолог, але ротик відкрий» він приклеїв на спеціальну пасту зубки.

 - Все, я закінчив. Поглянь у дзеркало.

Дзян Чен обернувся. Хвайсан виділив усі найкращі частини обличчя на його скромну думку - вилиці, брови, ніс… Але у Дзян Чена виникло питання:

 - А-Сань, але хіба так виглядає вампір?

 - Не знаю, але так точно виглядає вампірський граф Дзян, - Хвайсан уперше за вечір вирішив поцілувати Дзян Чена. Швидкоплинно і легко залишив він фантом поцілунку на щоці, - Подивимося фільм?

 Дзян Чен погодився на перегляд «Доріана Грея», але запитав:

 - А-Сань, ти ж його не любиш, вважаєш крінжовим, то чому ми його дивитися збираємося?

 - Ти сам відповів на запитання. Він настільки крінжовий і атмосферний, що я його переглядаю.

 Хвайсан запропонував пересісти на диван та знайти фільм, а сам пішов на кухню. Там у нього на столі стояло печиво, яке він поспіхом випік сьогодні вранці. Переклавши з протвеня ласощі і взявши пляшку червоного вина, він повернувся до кімнати.

 - А-Чен, спробуй, має бути смачно, - Хвайсан подав пісочне печиво у вигляді гарбуза.

 Боже, Хвайсан ідеальний. Як тільки він вибрав тоді втомленого бариста Дзян Чена? Дивовижні обставини. Дзян Чен не є ідеальним, але його люблять. Так цікаво та майже неможливо для А-Чена, щоб його любили не переможцем.

 А печиво справді смачне.

 Ось і розпочався фільм. Хвайсан влаштувався зручніше поруч із Дзян Ченом так, щоб іноді крадькома торкатися його чудового тіла.

 Хвайсан почав коментувати одразу, з перших секунд:

 – У Доріана Грея у романі зовсім інша зовнішність. Він блондин, а тут якийсь темний.

 Дзян Чену подобається слухати, це так мило звучить.

 - До речі, коли я перечитував книгу, я помітив, що лорд Генрі курить цигарку з опіумом. Чудова людина, - сказав Хвайсан роблячи ковток криваво-червоного напою.

 Дзян Чен знав, що можна не відповідати, можна просто пробурчати «угу» і тебе зрозуміють.

 - У фільмі вирізали цілий монолог про гейство Безіла Голуорда, але додали це!? Нікчемно, - бурмотів Хвайсан долива вина.

Дзян Чен відчув, як йому на плече став сильніше тиснути невдоволений Хвайсан.

 Лорд Генрі з екрану говорив одну зі своїх відомих тирад про кохання.

 - Дзян Чен, яке на смак було б наше кохання?, - раптово запитав Хвайсан.

 - Навіть не знаю, - Дзян Чена поставило у глухий кут таке питання., - Напевно, як чорний чай з цукром. Як ти вважаєш?

 – Мабуть, наше кохання має смак вина, - Дзян Чен здивувався, а Хвайсан продовжив пояснення, – Взагалі, воно схоже на цей келих вина. Ми не виходимо за встановлені нами рамки у вигляді скла, хоча завжди на нас діє закон Паскаля. Дивно, - Хвайсан робив вихор у келиху.

 - До чого це?

 - Ні до чого, - Хвайсан хіхікнув.

 Ще через тисячу і один «а в книзі було інакше» Хвайсан занудьгував і м’яко ліг на плече Дзян Чена. У поле його зору потрапила така принадна і солоденька шия його хлопця. Вампіри люблять спокушати. Хвайсан потягнувся і погладив носиком тонку шкіру шиї та легко поцілував, чим потривожив Дзян Чена. У відповідь на подив Хвайсан лише пробурмотів:

 - Ти надто солодкий, я не виношу, - він повторив свій поцілунок, поклавши руки на плечі.

 - Як швидко ти перемикаєшся з поганого кіно на мене.

 – Ти тіло надзвичайної важливості, не можна не відволіктися, - Хвайсан стиснув у руках тканину сильніше.

 Дзян Чен підняв очі до стелі і засміявся. Коли Хвайсан поцікавився в чому справа, відповів:

 - Знаєш, мене ніколи не цілував горні-вампір. Цікаві почуття.

 - Все буває вперше, - Хвайсан нахабно переклав голову на коліна і облизнув губи, посміхаючись, і ніби задумавшись. Ікла блиснули в напівтемряві.

Дзян Чен напрочуд добре зчитував невербальні знаки.

– Нє Кусьсань, ти безсорміцний спокусник. Тобі неможливо суперечити, - Дзян Чен понизив голос, і на видиху сказав- Роби що хочеш.

 У Хвайсана заблищали очі.