Лінивий кіт починає діяти

Неочікувана гостя

З тонкої шпарини між шторами пробивався перший промінчик сонця. Єдине джерело світла, в малій кімнаті Шикамару, бігало по його обличчю. Незадоволений хлопець пробормотів лайливі слова,адже солодкий сон почав розвіюватися. Обрис тендітного жіночого тіла з пишними вигинами,пшеничним волоссям та спокусливими, такими далекими від жаданого поцілунку, вустами. Шинобі намацав цигарки та вийшов у двір. Він сонно вдивлявся в хмарини, як завжди, насолоджуючись свіжим ранковим повітрям. <<Хмм, треба придумати з ким піти на джерела завтра. Все ж, я пообіцяв Сакурі, що ми «парами» відсвяткуємо приїзд Саске. Іно з Саєм, Наруто,Хіната. Хмм. Всі інші зараз на місіях..що ж..була б тут вона..та, з нею одна морока, не погодилась би.>> Нара зітхнув та зібравшись, пішов прогулятися Конохою. Він дійшов до одних з вхідних воріт в село, якраз те, яким завжди користувалися друзі з піску. Привітавшись з побратимами, Шикамару кинув погляд на ліс і хотів вже йти, як помітив,що хтось все ж наближається до листа. Щось підказало йому залишитись ( ага, шось, шось у вигляді обрису великого віяла ). Чекаючи на дівчину, підкурив цигарку, настрій значно покращився. 
- Такий лінивий кіт, як ти, так рано прокинувся? Хто ти і шо зробив з Шикамару? 
- Хм,ми вже називаємо один одного пестливими словами, крихітко? - посмішка на обличчі в хлопця була не довго, бо з акомпанементом трьохповерхового мату він отримав віялом по обличчю. - Темарі, ти ще в лист не встигла зайти, а вже побила генія селеща. Дівчина фиркнула у відповідь. 
- Так, ти не міг знати, що я приїду, окрім Хокаге нікого не попереджали, тож, чому ти так рано виліз в світ? 
- Генінів треную сьогодні. Хочеш зі мною? 
- Залюбки, але треба до Какаші. Я десь на місяць в листі, купа справ з паперами. Може і місія якась буде. 
- Тобто завтра ти зайнята? 
- Напевно, а що? - на щоках дівчини виступив легкий рум’янець - хочеш на побачення покликати? - Сміється.  
- Для початку на гарячі джерела з компанією, а потім можна і на побачення. - посміхнувся Нара та зробив крок уперед. Дівчина ж крок назад, її багряне обличчя шукало жарт в очах хлопця, але не знайшло. Він був серйозним. <<Побачення?>> Поки дівчина намагалася зібратися з думками, хлопець продовжив. - Я закінчу з генінами через 2 години, прийду допомогти з паперами. Какаши не буде проти,якщо один день ти проведеш зі мною - ще крок - так що? Чи ти не хочеш? Буде ще Сай, Іно, Наруто з Хінатою, Сакура та той, заради кого збираємося - це Саске. Він на тиждень в селещі. Дівчина розірвала зоровий контакт,опустивши погляд, та тихо відповіла :
- Звісно хочу…
- Тоді, через дві години побачимося, пісчана бестіє. - Шикамару почовгав по справах. <<Блять, я це зробив…Іно буде в шоці! Трясця, чому я так хвилююся?>> 
*2години потому* 
Шикамару зосереджено заповнював документи, сидячи за столом навпроти Темарі. Та хоч спочатку і йорзала на стільці від його присутності, згодом поринула у роботу з головою. 
- Агов, бестіє, поясни що тут з цифрами? Якого лєшего? 
- М? Давай подивлюся. - дівчина підійшла до його столу та нахилилася. Прям перед очима шинобі відкрилася неймовірної краси картина : пишні груди вислизали з тканини кімоно, через те, що Темарі підперла їх однією рукою. Окрім того, тканина так натягнулася,що соски почали випирати навіть під нею. Хлопець не помітив, як Темарі замовчала, адже навіть її не слухав, він концентрувався на тому, щоб не дивитися…але це було вище його сил. *Хлясь по обличчю* - ШИКАМАРУ, ТИ ЩО СОБІ ДОЗВОЛЯЄШ!? 
- Та воно само, то не яяя..
- Бовдуре..! 

На наступний ранок всією компанією вони вже йшли на джерела. Дорога була не надто довга, проте в будь-якому випадку всі весело гомоніли. Єдине, що трохи засмучувало Темарі : всі були такі милі, навіть Саске дав локоток Сакурі, Наруто обіймав Хьюга, а Сай тримав свою дівчину за руку. У всіх клепка є, а у її коханого ні! <<Чорт забирай. Ну що складного, то зробити? >> Пара йшла з правого боку, коли вся компанія була по ліву руку, тож сміливий натяк дівчини не повинні були помітити. Темарі, почервонів, тихенько взялася за клаптик його рукава. Хлопець, не чекаючи наступних дій дівчини, переплів їх пальці між собою. Задоволена дівчина з цікавістю дивилася на його губи, якими діставав цигарку з пачки. <<Хочу відчути присмак тютюну на вустах…>> Шикамару, стиснув сильніше руку коханої. 

- Так ти будеш слухняною, Темарі?

Компанія вирішила почати з чарачки саке. Вони засіли в ресторані банного комплексу. Він був старенький за стилем, нічим не примітний: карамельні теплі відтінки, десь стіни були оздоблені неживою лозою, біля столиків висіли пейзажі країни Вогню. Стіл був квадратний, якраз для компанії. Шикамару розслабився, опорна рука зайшла трохи за Темарі, наче він плечем приобіймав дівчину. Пісчана принцеса не помітила цієї зміни, поки її вушко, та й все обличчя, не почало горіти від його дихання поруч. Їй хотілося як завжди закричати, та дати ляпаса, але насправді, дівчина давно мріяла, коли її лінивий кіт почне діяти і, здається, це нарешті відбувається. Багряна Темарі просто випила ще саке та заспокоїлася. 

Невдовзі Сакура та Іно зарепетували,що хочуть в купальні, а в їх номерах є чудові кімоно для всіх. Враховуючи,що за декілька годин всі знатно випили, ніхто не сперечався, навіть Темарі та Шикамару,коли дізналася,що у них суміжних номер. Алкоголь приємно дав в голову і пара навіть не замислювалась про свої хвилювання стосовно статусу їх взаємин. Шинобі розійшлися по кімнатам, домовившись про зустріч у джерел, через 30 хвилин. 

- Шикамару, переодягнися в ван..- дівчина заклякла, коли побачила, що хлопець вже без футболки та куртки. Хоч і соромлячись, але вона детально почала проходитися голодним поглядом по торсу Шика. Вона проковтнула слину та підійшла до спокійного, як удав, хлопця. Провела ніжними пальчиками по всім видимим шрамам коханого, який почав дихати частіше. Томним поглядом вона подивилася на нього, залишаючи долоню на грудях чоловіка. Подумки Шикамару вагався на декілька відсотків. Всі його розрахунки вели до того, що вона теж його кохає і він може її поцілувати. <<Яка морока>> Шикамару вирішив спочатку діяти трохи ніжно: обережно поклав руку на талію, легенько стиснувши, підтягнув її максимально близько до себе, так, щоб вона відчула кожен напружений мускул Нара. Дівчина тихенько зоікнула, не відводячи погляду від його вуст. В цю секунду хлопець швидко змінив їх позу, притиснувши дівчину до стіни. Одну її руку він підняв над головою, тримаючи за зап’ястя, друга все залишалася на його грудях. Темарі трохи налякано подивилася на хлопця. Він ніколи не був таким ініціативним.<< Це через саке?>> Але всі думки розвіялися моментально, коли одне чоловіче коліно розташувалося між її ніжок, а гарячі губи накрили її. Довгоочікуваний поцілунок був настільки пристрасний наскільки і ніжний. Він постійно змінював темп, змушуючи Темарі саму поглиблювати поцілунок, він жадібно вдихав її м’який аромат парфумів і піску, дівчина ж мліла від кожного його руху, кожного доторку до її тіла, до її душі. Шикамару притиснув дівчину сильніше, його коліно палало від відчуття бажання дівчини, вона простогнала в його вуста. 

- Тихенько, будь слухняною дівчинкою - прошепотів чоловік, його вільна рука почала досліджувати тіло найгарнішої дівчини його життя, а губи покрили її шию легкими поцілунками. Темарі важко дихала, піднявши голову до стелі, вона насолоджувалася кожним моментом. Тілом наче пройшлася блискавка,коли хлопець різко вкусив тонку шовку шиї дівчини, вона схопилася за його волосся і стогін з її вуст вийшов гучніше, ніж вона очікувала. В цей момент Шикамару послабив хватку, він повернувся до її обличчя, важко видихнув та промовив самими губами : 

- Так ти будеш слухняною, Темарі? 

- Б-буду - її голос тремтів. 

- Тільки зі мною? - у відповідь вона легенько ківнула, потягнувшись за ще одним поцілунком. Але хлопець не дозволив їй це зробити, він розімкнув обійми з легкою посмішкою продовжив - Тоді я піду перевдягнуся, нам вже час йти, моя пісчана принцеса. 

Шикамару вийшов з кімнати, прихопивши одяг, залишивши розпалену жінку на самоті. Та продовжила стояти у стіни, намагаючись зробити хоч крок. << Це відбувається? Так? Це ж Шикамару? Не сон?>> З не гнучкими ногами, дівчина, неквапливо одягнула кімоно. На фоні почула звуки води. Певно, йому теж треба освіжитися, подумала дівчина. В цю секунду Нара повернувся до кімнати. Він був в чорному кімоно, недбало застібнутим, адже вона могла побачити частину його торсу, по обличчю скочувалися краплини води, він розпустив волосся і виглядав ще більш спокусливо. Дівчина ніколи не бачила його без хвостика. 

- Ти не правильно зав’язав кімоно..

- І що? - посміхнувся хлопець. 

- Да ти ледве не голий! 

- А тобі це не подобається? 

- П-подобається, просто…застібнися, бовдуре! 

- Навіщо? - Нара знайшов свою пачку цигарок. 

- Я-я..

- Пам’ятаєш,що мені обіцяла? М? - у відповідь вона легенько ківнула та схрестила руки під грудьми - Ну тоді відповідай, принцесо. 

- Я не хочу, щоб інші бачили те, що можу бачити тільки я! Бовдуре! Бовдуре! Бов.. - хлопець легко поцілував її - Н-навіщо ти це ? - спалах агресії різко погас. 

- Щоб ти мовчки зав’язала мені кімоно- залита багрянцем Темарі так і зробила. Вона пихтєла, мов паровозик, роблячи вигляд, що не хоче підкорюватися цьому чоловікові. Але в животі у дівчини пурхали метелики. - Ти неймовірно виглядаєш, Темарі, пішли? Тобі треба трохи повітря. 

- Ніц, чекай - вона трохи стиснула руку Шикамару, який втиг переплести їх пальці між собою - ти будеш… цілувати мене при всіх? 

- А ти цього хочеш? 

- Я? Ну, не знаю. Ми ж не зустрічаємося..- дівчина сумно подивилася в бік. 

- Темарі, подивись на мене, - Шикамару розвернувся до неї всім тілом - я закоханий в тебе по самі вуха. З першого ж дня нашого знайомства, ти почала мене лякати більше, ніж моя матір. Ти така розумна, сильна, найгарніша, ти та, котру я чекаю в Конохе кожен день. Здається, я помираю, як тільки ти відпускаєш мою руку. 

З кожним словом, квіти проростали в серці дівчини, метелики танцювали сальсу, а по щоці тихо пробіжалась сльоза, в цю ж мить, вона мовчки поцілувала його. Так, як хотіла давно, так, як гордість та обов’язки перед піском не давали їй це зробити. Але після цих довгоочікуваних слів, до біса все, вона кохає його.

- Пішли, мій лінивий кіт! - Темарі засміялася та потягнула коханого в коридор, де, вони міцно тримаючи один одного за руку, зустріли друзів.