– Ми завжди будемо починати ранок… Таким способом?-
Руде дівчисько невдоволено шипить на піднявшу галас подругу, не задумуючись підтягує до себе ковдру, загортаючись у неї з головою. Ще тепла тканина приємно обіймає обличчя, приносить разом з цим легких запах партнерки, змушуючи Алісу трохи зм’ягчитись. Все ж, було щось чарівне в цих ранніх підйомах: наприклад, знайоме лагідне хутро під боком, яке сьогодні чомусь вирішило не втрачати часу на звичні ніжності і розбудити господарку силою.
– Так, якщо ти плануєш кожного ранку ігнорувати будильник.- звучить у відповідь на диво тихо і вкрадливо, але дівчина, з голосом цим вже декілька століть як знайома, ловить у ньому неприємні сталеві ноти. По оголеній спині ніби пробігають мурахи, і Аліса ледь стримується, щоб не поглянути на подругу. Проте гордість так просто не відкинути. – Я, доречі, не маю прокидатись через те, що ти запізнюєшься. Мало того, що твій будильник підіймає просто жахливий шум, забезпечуючи мені головний біль на цілий день, так ти його ще й почути не здатна! І я кожного разу повинна власноруч стягувати твоє ліниве тіло з ліжка!-
Педагог майже одразу зрозуміла, що живою їй з цієї кімнати не піти. Виживе, в кращому випадку, лише одна… І це та, у якої в руках давня лисяча магія, гострі мов леза ікла і найкраще з них обох розвинутий розум.
“Чорт мене вкусив прийти до того святилища… Не кажучи вже про залицяння до японок.”
– Ось як з нею жити? А ми ще навіть не…-
Дівчина не встигла зрозуміти, коли перейшла із думок на похмурий шепіт, зовсім не враховуючи, наскільки чудовий слух мають перевертні. Почувши нелюдський рев, Аліса лише встигла опустити ковдру з голови: як раптово в неї врізалося щось важке, міцно притискаючи до ліжка.
Тенґу інстинктивно потягнулась руками до власної шиї, марно намагаючись захиститись, проте спроба було уміло перекреслена, діючою на таких самих інстинктах, хижачкою. Вартувало Хісако перехопити кінцівку партнерки, як знов почулося гарчання, але вже не бойове, а немов переможне: з долею сміху, з тим самим знайомим, веселим блиском в зелених очах. Проте кіцуне все ще ображалася, зараз навіть сильніше, ніж на початку конфлікту, бо добре розуміла, що дівчина під нею просто не підтримує гру. Вона ніколи не здавалася так легко.
– Я розчарована.-
Шикає лисиця, схилившись над важко дихаючою пташкою, і дивиться декілька секунд в її великі ніжно-медові оченята. Їх невинний блискіт змушує Хісако на секунду завагатись, але з рештою - стиснути сильніше чужі зап’ястя і різко встромити ікла в таку солодку, небезпечно відкриту шию.
Разом з болісним стогоном Аліси, дівчина відчуває, як відривається від землі. Буквально секунда, – вона відірвана від тіла подруги, ще одна – вкладена на її місце. Проте щоб опритомніти їй багато часу не знадобилося, звиваючись, кіцуне марно намагалась визволити кінцівки чи вкусити тримаючу її тварюку. Піднявшеся гарчання казало саме за себе, тому ворон не спішила відпускати: поки - сама намагалась перевести дихання, щоб випадково не вчинити шкоди, щоб забути на секунду про біль на місці укусу, щоб притупити раптово виникнувше збудження, вартувало їй лише знову відчути себе такою слабкою і приниженою.
– Комусь треба навчитись тримати себе в лапках.- замуркотіла Аліса, коли подружка нарешті завмерла. Склонилася власно над дівчиною, бажаючи поцілувати її в носик, проте, спіймавши її збентежений погляд, раптом зупинилась. – Щось не так, люба?-
– Не кожен день наді мною нависає повністю оголена дівчина, в якої серце б’ється швидше ніж в зляканого хом’ячка. І ще яка має за спиною дві такі розкішні пари крил.-
Хісако видихає надто раптово, і Аліса відчуває, як у низу живота в неї розквітають троянди: досить болісно, прошу помітити, саме так як відчувалася її любов до гострої на язик лисички.
– Хісако, я… Дякую..? Розумієш, я ненавмисно, вони з’являються лише коли мені щось загрожує, проте якщо б я знала, що вони тобі подобаються…- тенґу ніяково, щоки її вже давно прийняли пунцовий відтінок, та було щось сильніше за це раптове збентеження. Щось, про що мовчати більше здавалося чимось нестерпним. – Та тепер, коли ти сказала мені, можливо ми…-
Смарагдові очі полоненої у ту ж секунду округлилися. Скориставшись тим, що увага її подружки переключилася, лисиця вирвала одну з рук і з силою відштовхнула від себе “кривдницю”, яка, явно не очікувавши цього, незграбно звалилася на ліжко поряд з нею.
– Що..-
– Не смій підходити до мене з такими пропозиціями.- Хісако намагається звучати сурово, проте крізь напускний лід так і пробивається тихий смішок. Вона просто не може тримати маску перед кимось настільки рідним, давно знайомим. Пристрастно коханим… – У мене, на відміну від тебе, мила, відсутні дивні фетиші. О боже. Ти хоч розумієш, що тільки що мало не виставила мене зоофілкою? Який сором! У мій час за таке кликали на смертельну дуель!-
Аліса невдоволено прищурює очі, перш ніж самій приснути від сміху. Нажаль, настрій пропав так само миттєво, як з’явився: проте зараз викладачка нарешті відчувала себе комфортно рядом з коханою, тепер це пульсувало в серці, змушуючи дівчину ніжно пригорнути до себе м’якими чорними крилами улюблене бісенятко. Та ж сперечатись не стала, навіть невдоволену з себе не вдавала, лише заспокійливо припала до чужої руки, обіймаючи.
– Ти ж бачила, хто з нас сильніший. Тому раджу не сперечатись.. Але, нехай, я запам’ятаю те що ти мені сказала. Нудна стара кіцуне.-
– Це я ще нудна! Доречі, поки ми тут бавилися, ти прогавила весь свій час на збори. І тепер до першою пари не встигнеш. – якось надто самовдоволено муркотить Хісако, перш ніж позіхнути і устало прикрити оченята, ближче притискаючись до теплого тільця. – Яка невдача. А ще. Я більше ніколи не стану тебе будити. І будильник твій викину як тільки за двері вийдеш. Б’юсь об заклад, тебе вже через неділю звільнять через запізнення. Маленька невдаха.-
Тут тенґу дійсно запереживала за свій будильник, відмічаючи, що сьогодні його треба забрати з собою на роботу. Так, про всяк випадок, бо й чорти не знають, що цій тваринці прийде в голову. Іноді вона надто… Непередбачувана.
– Я надто гарний викладач. І поки мене неможливо звільнити. Проте, вважай ти переконала мене.- “злітаючи” з постелі під розчарований стогін подруги, починає одягатись і водночас пояснювати очевидні речі Аліса. Раптом - переводить лукавий погляд на кіцуне, посміхається секунду, якось надто загадково: у останньої сердце підстрибує в неприємному передчутті.– Переконала щодо дивних фетишів. Тому не надто розслабляйся, через 9 годин твої милі хвостики добре відпрацюють мені кожне твоє зухвале слово.-
