Кав‘ярня весь ранок наповнена до краєчків. Не скільки людьми та запахом свіжої випічки з кавою будь-яких смаків, скільки галасом. Хтось постійно розмовляє, за деякими столиками голосно та радісно скрикують, і дивно, що роблять вони це не всі разом, бо новини, певно спільні. Янгол встигає лише наспувлювати брови, не розуміючи, про що вони кажуть, виглядаючи майже як дивак серед всіх щасливих лиць. Він взагалі сидить один, ще й нічого все ще не замовив, бо чекає декого, точно як не свій!
— Ти чула? у Керчі говорять про вибух, а кримський міст взагалі горить! — з усмішкою викрикує темноволоса жінка позаду, що обговорює останні новини зі своєю подругою. Та лише захоплено слухає і сплескує долонями, розширивши небесні очі, — Рух, коротше, зупинили, бо конструкції пошкоджені. Сьогодні всі соціальні мережі ці відео публікують, ну!
Блондинка напроти неї сміється, теж відкривши щось в телефоні, певно, на підтвердження цих речень. Азирафаїл прислуховується, і вже не ховаючись дивиться на них з незрозумівшим майже нічого обличчям.
— Спершу окупанти казали, що зайнялася цистерна з паливом на товарному потязі, а потім заявили про вибух вантажівки і запевнили, — сміючись, вголос читає вона і прикриває рота рукою, іншою піднявши вказівний палець вгору, ніби зараз точно скаже щось головне в цій новині, — Що все «під контролем»!!
Дві жінки сміються разом. Янгол вже у повному нерозумінні пропалює їх поглядом, але одразу переводить той на годинник, коли розуміє, що так робити не дуже гарно. Вже восьма ранку, де, чорт забирай, Кроулі?
— Ну, кохана, сьогодні не тільки день лесбійок, а ще й он яке свято, — піднявши чашку ароматної кави, каже темноволоса. Вона підмигує, як вже впевнився янгол, своїй дівчині чи дружині, лагідно всміхнувшись.
Та повторює жест і жартома додає:
— Сподіваюсь, по мосту вдарили Ілоном Маском. Або Арестовичем хоча б.
Далі вже Азирафаїл не слухає, ураз повернувши голову у сторону зайвого шума за його столом. І звісно, хто ж ще міг бути джерелом, як не спізнившийся на півгодини демон.
— Вибачай, янголе, були невідкладні справи, — всміхається Кроулі замість привітання чи хоча б «Доброго ранку!», розкинувшись на кріслі. Він знімає окуляри та потягується вгору, розминаючи спину, ніби після тяжкої роботи. А тяжка робота була, ще й яка!
— Чув вже я, які в тебе там справи, — примружується Азирафаїл, розглядаючи тіло навпроти у пошуках хоч якихось деталей для підтвердження, — Раночку, Кроулі.
— І як тобі? — певно, пишаючись собою, протягує Кроулі, очікуючи радісних оплесків. Ага, радісних оплесків пожежі і краплинці вбитих (не)людей, які, за деякими даними, там теж були, від янгола.
— Я дуже і дуже засуджую, — насуплює брови той у відповідь, складаючи руки на грудях, ніби образився. Демон пропалює його зацікавленим обличчям, — Сказав би я, якби не хотів зробити те саме. Усе незаконне має бути зруйновано, а усе вкрадене – повернуто, — цитує він слова з соціальних мереж невідомого авторства, які він встиг почути з іншого столу, поки слухав двох жінок паралельно.
Тут складно сказати, хто взагалі в цьому закладі, на хвилиночку, в Україні, взагалі не обговорював це. Та то ж львівське кафе, панове! Певно не тільки в них зараз у багатьох містах країни, де розміщений цей заклад, про це гудуть, а ще й в кожній хаті свято. Вчора сум – путін не помер у свій же день народження, а сьогодні можна святкувати!
— Ні секунди в тобі не сумнівався, янголе, — каже Кроулі, видихаючи і вкотре криво посміхаючись (або він взагалі не припиняв, хто зна), — Хоча секунду все ж сумнівався, вибач. Думав, що ти образишся.
— Єдине, на що я ображаюсь, так це те, що ти не сказав мені про свої плани раніше, — все ж ні в якому разі не ображено кидає янгол, ледве чутно тупнувши ногою під столом, — Я б хоч вживу це побачив, а не почув з вуст випадкових людей в кав‘ярні. Я дуже і дуже ображений, Кроулі. Тому… — Азирафаїл прикладає пальці до підборіддя, ніби дійсно роздумуючи над варіантом рішення цієї проблеми, проте насправді просто чекає, поки хтось інший навпроти запропонує щось, що йому сподобається більше.
Кроулі посміюючись вскидує руки догори, наче здається.
— Зрозумів-зрозумів, йдемо у «Львівські круасани» після того, як поп‘ємо кави тут.
Янгол киває, також всміхнувшись, задоволений відповіддю. І це він ще не знає, що міст через Керченську протоку – початок, — думає демон, — після якого буде ще більше бавовни і гарних новин. Але то все поки що неважливо, це лише плани на майбутнє, зараз має значення лише чашка кави, майбутній похід в пекарню з круасанами і, що головне, усміхнений Азирафаїл навпроти.
Відгуки