Фоличне радіоконструювання

Йес-мен нікому не бреше. Йес-мен усім допомагає. Йес-мен відчуває себе трішечки краще, коли його б’ють.

Вона звичайна дівчина, а він звичайний гуль.

Вона зазвичай рятує кого попало, а він її прикриває.

Вона по-звичайному рятує світ, а точніше, воду Пусток, а він набирає код за неї.

А потім починається спокійне життя. Або якось так мало б бути.

Кур’єр-Сто-Перший дивиться на свої закривавлені руки.

Кур’єр-Сто-Перший думає, що це зайшло якось далеченько.

Харон дивиться на Сто Першого і думає про те, що скажи йому хто у 2077-му про таке його майбутнє, він би покрутив пальцем біля скроні й розсміявся.

Та щоб він, здоровий, запеклий… гуль, котрий сам по собі навіює відчуття небезпеки, … ось так вклепався.

Сто Перша виросла тією ще сволотою. Вона стала такою аж ніяк не через Пустки, а ще від самого початку своєї історії, зі Сховища 101. Здавалося б на перший погляд, що тут такого? Що могло піти не так?

Радтаргани весело пробігли від шафок до вентиляції в куточку стелі.

- Фу, що за мерзенні створіння! - Сто Перший поморщився і за старою звичкою поправив лацкани очищеного від будь-якої пилинки піджака.

- Не раджу, - похмуро каже Сто Перша, закинувши ноги на стіл і попиваючи паршиве пиво. На голові в неї кавалерійський ковбойський капелюх, під час кожного нахилу «жолуді» пустотливо стукають.

Буч клацає ножицями. Просто так, біля вуха. Його це вкрай заспокоює, до того ж кумедно дивитися як Сто Перший терпить до останнього це клац-клац, клац-клац, клац-клац-клац!..

- Закінчуємо привал, хлопці.

- Чорт забирай тебе, Лютик! Де мої шкарпетки?!

- Заспокойся, Сотка, я ж їх просто позичила. Ти ж не хочеш, щоб така чудова дама, як я, померла від холоду?

- На тобі вже три пари шкарпеток, і дві з них - мої!