В той вечір, сміх лунав по всій вітальні ґрифіндора. Сіріус та Джеймс знову вирішили влаштувати ніч жартів. Усмішка на лиці оминула лише одного ґрифіндорця. Ремуса.
Він нервово поглядав то на годинник на стіні, то у вікно. Щомиті, коли випадала можливість, його очі бігали туди сюди без спочинку.
Якби він міг, то б негайно зупинив стрілку годинника. Якби він міг, то б негайно зупинив час. Якби він міг, то б негайно вернувся в минуле — в ту жахливу ніч.
Зал раз у раз вибухав сміхом, але жоден жарт Сіріуса не змусив його розпливтися в усмішці. Ніщо не змогло заставити його сміятись в той вечір. На його лиці закам’янів лише один вираз обличчя — спустошений.
Тільки через деякий час, перші слова за весь час линули з його вуст.
— Пора… — ледь чутно промовив Ремус, але друзі його зразу зрозуміли.
На якусь секунду все затихло. Немов час зупинився. Вперше за вечір рот Сіріуса заткнувся. Вперше за вечір не було чути сміху. Всі ґрифіндорці мовчали в очікуванні дій Ремуса та інших мародерів.
Але це все тривало лиш частинку хвилини. За мить, все знову ожило й в вітальні Ґрифіндора знову почувся гомін. Перекинувшись поглядом, четвірка друзів піднялись з місць й попрямували до виходу.
Інші учні немов і не бачили, що хтось з них збирається покинути зал. Проте щойно Джеймс взявся за ручку дверей, позаду нього пролунав дівочий голос:
— Куди ж це ви хлопці у ніч йдете? — Лілі встала та питально дивилась на мародерів.
Було видно, що Джеймс занервувався. Здається, в нього давно такого не питали. Інші друзі навіть не старались щось придумати, очікувально дивлячись на Поттера. І тільки в останній момент, коли Лілі вже зібралась йти давати їм прочухана, Сіріус вигукнув:
— Ми забули книги з зіллєваріння! А домашнє завдання зробити треба…
— Ви? Робите домашнє завдання? Цікаво…Але ж…
Договорити рудоволоса дівчина вже не змогла, бо не було кому. Хлопці мигом втекли за двері.
Ясна річ, по ніякі книжки вони не збирались, тим більше робити домашнє завдання цієї ночі. Ні, вони точно цього робити не збирались.
Натомість друзі витягли свою карту мародерів, перевіряючи, чи бува, не бродить нічним Гоґвортсом Філч. На щастя, все було тихо, тож четверо ґрифіндорців швидко пішли до одного з таємних виходів їхньої школи.
Ремус йшов кволо, нехотячи плентався позаду друзів. Він знає — це просто заходи безпеки, бо якщо він роздере учня Гоґвортсу, буде непереливки.
Ось і до болю знайома верба. Ремус відчув чиюсь руку на плечах і миттю глянув назад. Радісний Сіріус усміхався йому в очі. Для нього це все було лиш одною розвагою — черговою пригодою…
— Готовий? — прошепотів гультяй Ремусу.
Той у відповідь лиш кивнув та поглянув на небо. Цієї ночі воно було безхмарним. Тільки місяць визирав з суцільної темноти.
Тільки місяць. Тільки. повний. місяць.
