IV "What are you waiting for?"

ІV

What are you waiting for?

You gotta go and reach for the top
Believe in every dream that you’ve got
You’re only livin“ once so tell me
What are you, what are you waiting for?
You know you’ve got to give it your all
And don’t you be afraid if you fall
You’re only livin“ once so tell me
What are you, what are you waiting for?

Гаррі навмання запхнув у коробку зігнуту картку й кинувся до дверей, поки Снейп не передумав, і помчав кам’яними сходами нагору, прислухаючись, чи не почує галасу зі стадіону, але там було тихо… отже, гра вже закінчилась…

Він на мить затримався біля забитої учнями Великої зали, а потім побіг мармуровими сходами нагору – виграв Ґрифіндор чи програв, але команда зазвичай святкувала чи приймала співчуття у своїй вітальні.

– Quid agis? – невпевнено запитав він у Гладкої Пані латиною, гадаючи, що ж там діється всередині.

Пані з непроникним лицем відповіла:

– Сам побачиш.

І відхилилася.

З отвору за її спиною долинув святковий гамір. Гаррі аж рота роззявив, коли учні, побачивши його, загорлали; кілька рук одразу втягли його в кімнату.

– Ми виграли! – зарепетував Рон, підскочивши до Гаррі й розмахуючи срібним кубком. – Ми виграли! З рахунком 450 : 140! Ми виграли!

Гаррі озирнувся; до нього бігла розпашіла Джіні; вона обвила Гаррі руками. Він навіть не встиг нічого подумати, збагнути, усвідомити, що на них дивиться півсотні учнів, а просто взяв її й поцілував.

Це тривало кілька довгих митей… а може, півгодини… чи навіть декілька сонячних днів… поки вони випустили один одного з обіймів. У вітальні все стихло. Тоді кілька учнів грайливо свиснули, і вся кімната вибухла нервовим хихотінням. Гаррі глянув поверх голови Джіні й побачив Діна Томаса, що стискав у руці розбиту склянку, і Ромільду Вейн, яка, здавалося, зараз кине в нього чимось важким. Герміона сяяла, але Гаррі шукав очима Рона. Нарешті знайшов. Рон тримав у руках кубок з таким виразом, наче його хтось ударив по голові довбнею. Якусь частку секунди вони дивилися один на одного, а тоді Рон легенько смикнув головою, що, на думку Гаррі, означало: «Ну… як треба, то треба…».

Істота у Гаррі в грудях переможно заревіла, Гаррі всміхнувся Джіні й показав жестом на отвір за портретом. Це був натяк на довгу прогулянку шкільними угіддями, під час якої… якби вистачило часу… можна було б поговорити і про гру.

___

Як тільки вони вибігли з вітальні, Гаррі знову замилувався нею. Як він не помічав таку дівчину всі ці роки? Трохи нижча за нього, струнка, із довгим рудим волоссям, веселими карими очима, що прикрашали миле обличчя зовні та веселий ненав’язливий характер зсередини, який не варто випробовувати на міцність дурними жартами. Гаррі досі усміхався, згадуючи як після битви в Міністерстві Мелфой старався триматися від неї подалі. Тай якби вона не закляла своїм фірмовим прокльоном Сміта, навряд чи Слизоріг запросив би її на першу зустріч із улюбленцями.

Озираючись назад, Гаррі в думках щипав себе, перевіряючи чи це не прекрасний сон. Так, майже два тижні тому Джіні порвала з Діном, але хто їх знає ці святкові вечірки на честь перемог. Сплетені на кріслі в палкому цілунку Рон і Лаванда Браун досі викликали в Гаррі неприємні відчуття, що це все неправильно. Тоді, в порожньому класі, заплакана Герміона задавала йому риторичне питання про те, що він відчуває, дивлячись на Діна й Джіні, і Гаррі тоді відбрехався тим, що його почуття чисто братерські. І тоді вона кинула на нього погляд, який чітко казав «Не намагайся надурити мене, бо лише дуриш сам себе». Тоді Гаррі зрозумів, що його найкраща подруга має зовсім не сестринські почуття до Рона, і це його лякало, бо він не хотів знову марно мирити їх у випадку розриву. А Рон… як завжди вчинив як Рон. І все через ці жартики з боку Джіні про те, що його найкращим поцілунком в житті був «цьом» від тітки Мюріель…

– Гаррі, я сплю? – вивів його з думок голос Джіні.

– Та ніби ні. А чому ти так думаєш? – відповів питанням Гаррі.

– Бо… як би це пояснити… я… – вона видихнула, злившись барвою обличчя з кольором своїх власних кіс. – Я все життя мріяла про те, що колись ти відповіси на мої почуття, і з кожним роком, що я проводила з тобою, ця надія все зменшувалась і зменшувалась, і тут ти… ось так береш мене і…

– Я теж не думав, що ти звернеш на мене увагу. – відповів він. – Цього року, на першому уроці в Слизорога, я вперше побачив амуртензію, і вона пахла… знайомо. Я тоді не зрозумів, та потім ти пробувала відібрати в мене книжку Принца, і я е-е-е… випадково відчув запах твого волосся. А потім побачив як ти цілуєшся з Діном, і в мене почалися п’ять стадій прийняття неминучого.

– О-о-о, я правильно почула? Славетний Обранець Гаррі Поттер оцінює дівчат за запахом волосся?

– Ні, я просто… просто розумієш… ти взагалі решту чула? Там я почав тебе ревнувати до Діна…

– Та я жартую. – вона весело усміхнулась, поцілувавши його в щоку. – А можна трохи детальніше щодо Діна?

– Ну… того вечора я намагався заснути, і в мене в голові йшла битва. Спочатку я ніби як заперечував що ти мені подобаєшся, потім я злився на свої думки, потім говорив що так, люблю тебе, бо ти Ронова сестра, потім почав сумувати, що ти цілуєш Діна, а не мене, і на завершення, я зрозумів що ти мені подобаєшся, але не як друг а як дівчина. А потім ти й Дін порвали, і я почав вагатися. І сьогодні, коли я тільки прийшов у вітальню, ти просто обняла мене, і злий голос в моїй голові крикнув: «Зроби це зараз, на що чекаєш – раптову появу Волдеморта?». І я просто підкорився цьому голосу.

Джіні мовчки слухала, і з кожним словом її очі сяяли щастям все яскравіше і яскравіше. І коли він закінчив, вона притягла його обличчя до себе і палко поцілувала. Гаррі так само завзято цілував її, накриваючи її губи своїми, а істота в його грудях переможно мурчала, заохочуючи його до сміливіших дій, як от занурити свої пальці в її довге волосся, або притулити тісніше до себе.

Коли вони розірвали поцілунок щоб відновити дихання, Джіні захоплено дивилася на свого героя. Гаррі дивився у її карі очі, і бачив у них власне відображення. Після довгої паузи, вона знову заговорила:

– Я так само плуталася в своїх почуттях до тебе. Після того, як Снейп покарав тебе за напад на Мелфоя, ми з Герміоною сильно посварилися. І коли я прийшла щоб вибачитися, Герміона сказала мені, що ти таки відповів мені взаємністю, тільки боїшся реакції Рона. І коли я спитала що робити, вона сказала «Дій так, як тобі підкаже розум.». Коли ти зайшов, я також ніби почула голос, що питав «На що чекаєш?», і не знаючи що робити, просто тебе обняла, а ти…

– Це вже сталося. – лагідно прошепотів Гаррі. – Я хотів це зробити кожен раз, коли ми залишалися наодинці, але знав, що не можу, і навіть боявся, що ти злякаєшся. Тепер ми разом, і я б хотів почути трохи більше про гру.

– О, про гру… пам’ятаєш минулий сезон, коли я вихопила снича просто з-під носа в Чанґ?

– Е-е-е, та не дуже, бо ми з Герміоною тоді пішли в ліс з Геґрідом…

– Ех, а шкода. Рон тоді феєрив на воротах, тягнучи майже все, що в нього летіло. І сьогодні було майже так само…

– Але ж чотирнадцять голів таки залетіло.

– Це були мертві удари, і тоді вони забагато комбінували з пасами, а рейвенкловські відбивачі запускали бладжери в Пікса з Кутом. Повір, я після кожного пропущеного хотіла облаяти і тебе і Снейпа за вашу дурість.

– А чому? – з усмішкою запитав він.

– Бо тоді я б схопила квафел, поскидала усіх рейвенкловців з мітел, і назабивала  достатньо, щоб ти спокійно зловив снича.

Гаррі весело засміявся з цього, а потім відповів:

– Знаєш, а ви й без мене непогано працюєте. Ти навіть кращий ловець, ніж я.

– Чим? – підозріло запитала вона.

– Гаррі Поттер: вісім матчів – шість впійманих, один кубок. Джіні Візлі: три матчі – три впіймані, два кубки.

– Та ну тебе. Ти на першому курсі у фіналі валявся в лазареті, на другому матч скасували, а минулого року тебе, Фреда й Джорджа незаконно вигнали з команди. Ти б точно випередив мене за кількістю кубків якби не це.

– Так-так. Але скажи: ти сприймала ці фінали як особисте протистояння з моєю колишньою, чи ні?

Джіні на це задумалася, і після смішка сказала:

– Авжеж я не ненавиділа Чо через тебе, але бажання надерти їй зад за твоє розбите серце було неймовірно великим…